16 жовт. 2011 р.

Самотність без Бога


САМОТНІСТЬ БЕЗ БОГА

Кожна людина досвідчує в своєму житті самотності. Деякі види самотності можуть провадити нас до Бога, а деякі до депресії, тяжких фізичних і психічних хвороб. Самотність теж може негативно вплинути на амбіції, бажання, а навіть і на потреби людини. Тому важливо, щоб молода особа свідомо переживала те, що з нею відбувається, знала, як діяти в незрозумілих, для більшості, станів.
Гадаю, що вам добре відома така біблійна особистість як цар Давид. У нього був один дуже добрий друг, а звали його Йонатан. Цей фрагмент описує і пояснює, у чому полягала їхня дружба.
«Коли Давид закінчив розмову з Саулом, серце Йонатана прихилилось до Давидового серця, і Йонатан полюбив його, як свою душу. Йонатан увійшов з Давидом у побратимство та полюбив його, як власну душу, і, знявши з себе верхню одежу, що її носив, дав її Давидові, до того ж і військовий свій одяг, ба й меча, лука та пояса свого» (1Сам 18,1-4).
Цей текст можна вважати інструкцією для тих, хто хочуть мати добрих приятелів.
Але я хочу звернути увагу на те, що серце Йонатана прихилилося до Давидового серця. Лише додам, що Давид на той час був дуже самотнім. Можемо побачити це, прочитавши історію його життя до зустрічі з Йонатаном (див. 1 Сам 16). Однак і Йонатан не схожий на такого, хто був би оточений друзями, не зважаючи на те, що був сином царя – особою, що неабиякий статок, владу та можливості. Хоча минули тисячі років, проте життя, здається, зовсім не змінилося. І сьогодні справжні друзі здобуваються не силою, грошима чи владо, а так, як і тоді, - СЕРЦЕМ.          
Також і сьогодні кожна людина дуже прагне мати когось, хто би допомагав їй у проблемах. Ані я, ані ти не становимо виключення. Ба навіть не йдеться про допомогу в проблемах, а про присутність другої особи поруч зі мною. Іноді нас це дивує, а іноді й дратує. Хотілося б бути героєм фільму, який усе влаштовує в житті сам; його потребують усі, а він – нікого. Але так не виходить. Чому? Звідки це взялося?
Це було на початку. Пригадайте собі, як Господь створив Адама, а той все ніяк не міг віднайти для себе створіння, що змогло б бути допомогою для нього. І лише після того, як Господь створив йому Єву, Адам почав відчувати чиюсь допомогу.
Ми потребуємо чиєїсь допомоги, потребуємо чийогось прийняття, навіть якщо це прийняття недовговічне. Тому що, коли приходить сварка, після неї може прийти примирення. В Псальмі читаємо: «А ти Боже даєш їм пробачення, щоб вони тобі ще краще служили». Чим більше пробачаємо, тим стаємося ближчими до інших людей, до своїх друзів.
Особливим чином хочу звернути вашу увагу на відносини з іншою людиною.
Емоційну самотності можна обминути, тільки відновлюючи свої відносини з іншими, або – якщо таких немає - то ризикуючи їх розпочати.
Причиною такої самотності перш за все можуть бути наші життєві обставини. Наприклад, негативний досвід відносин: якщо батьки не мали для нас часу, якщо друзі, приклеювали на нас етикети і не хотіли з нами спілкуватися, якщо дівчину покинув хлопець, або дівчина – хлопця, переїзд до нового міста, нової школи.
Іншим великим джерелом самотності може бути спосіб відносин
  • коли хтось, наприклад, сприймає життя, як змагання, а в ньому кожен інший - перешкода;
  • коли когось навчили жити повністю незалежним від інших;
  • aбо хтось має поставу все і всіх тримати в своїх руках, тобто контролювати.


Такий спосіб відносин може відштовхувати інших, а тебе спершу  на мить підносити на десяте небо від задоволення (ти захоплений собою), а тоді кидати в пітьму самотності. І знову ти сам, ти не маєш, з ким порозмовляти, не має на кого подивитися.
Придивись до своїх відносини з друзями, з тими, хто поруч. Бо, якщо повернемось до історії Давида, то помітимо, що Йонатан своєю дружбою допоміг Давидові подолати труднощі. Час від часу корисно побути на самоті. Але ця самотність допомагає тобі розвиватися, задумуватись над своїм життям. Проте буває також самотність зі страху, з погорди іншими або помсти (щоб своєю відсутністю завдати комусь болю). В кожному з цих випадків найбільше страждаєш ти.
(пропоную вам прочитати історію Давида 1Сам 16-18).

о. Юстин Міщенко OSPPE

Немає коментарів:

Дописати коментар