Загальна Паулінська Бібліотека: ВЕЛИКА П’ЯТНИЦЯ

ВЕЛИКА П’ЯТНИЦЯ

(черв) П’ятниця Господніх Страстей

Страсна П’ятниця характеризується постом у співстражданні з Христом у Його страстях. В мовчанні стаємо перед цим фактом смерті Спасителя. Так Христос нас повчає, що Церква - це спільнота учнів. Тому прагнемо бути там, де наш Спаситель. В цьому переході, від смерті до воскресіння, товаришуймо в роздумах і молитвах з нашим Спасителем. Адорація Хреста - це вершина сьогоднішньої літургії. Це вершина любові. Не стоїмо перед хрестом в поставі смутку, але адоруймо його, як прояв найбільшої любові Бога до людини.

Вівтар має бути цілком оголений: без хреста, свічників та обрусів.

ЛІТУРГІЯ ГОСПОДНІХ СТРАСТЕЙ

Священик і диякон йдуть у тиші до вівтаря і, віддавши йому шану, лягають долілиць на підлогу.

Далі священик з міністрантами прямує на місце головування. Обернувшись до вірних, він з розведеними руками мовить молитву, пропускаючи заклик “Молімося”:

МОЛИТВА:

Боже, Ти страстями Христа, Твого Сина, нашого Господа, визволив нас від смерті, яка, як спадщина стародавнього гріха, володарювала над усіма поколіннями; віднови нас на подобу Твого Сина, і, як народжені у людській природі, ми носили у собі образ земної людини, так, освяченим благодаттю, дай нам носити в собі образ небесний. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

ПЕРША ЧАСТИНА: ЛІТУРГІЯ СЛОВА

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ

Іс 52, 13 – 53, 12

Читання з Книги пророка Ісаї.

Ось пощастить слузі моєму; він вознесеться, піде вгору, стане вельми великим. І як вражалися численні, – так був спотворений його вигляд, що майже перестав бути людиною, і його подоба була не такою, як в людських синів, – так численні народи будуть дивуватись, царі затулять рота свого; бо таке побачать, що їм не оповідалось, довідаються про таке, чого не чули. Хто б повірив тому, що ми чули? Кому рамено Господнє об’явилось? Він, мов той пагін, виріс перед Ним, мов корінь із землі сухої. Не було в ньому ні виду, ні краси, щоб на нього споглядати, – ні вигляду не було у ньому, щоб нам подобатись. Зневажений, останній між людьми, чоловік болів і той, хто знає, що таке страждати; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали. Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані. Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на нього. Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст. Насильством і судом його усунули. Хто вболівав за його потомство? Адже його вирвано з землі живих, за злодіяння Мого народу його побито аж до смерті. Гріб йому призначили разом з безбожними, і з злочинцями його могила, хоч він і не вчинив насильства, і не було обману в устах у нього. Та Господь схотів придавити його стражданням. Якщо він принесе своє життя в жертву умилостивлення, то узрить потомство, житиме довго, і рука його вчинить успішно волю Господню. Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням. Слуга Мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі. Тому Я дам йому, як пай, премногих; він з сильними буде ділити здобич, адже видав на смерть свою душу і був зачислений до лиходіїв; а він узяв на себе гріхи багатьох і за винуватих заступався.

Слово Боже.

РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ

Пс 31, 2 і 6. 12-13. 15-16. 17 і 25

Дух мій ввіряю в руки Твої, Отче.

Господи, я покладаю надію на Тебе, †

тож хай не буду засоромлений навіки. *

У своїй праведності мене визволь.

У Твої руки дух мій ввіряю. *

Ти викупив мене, Господи, Боже правди.

Для усіх моїх ворогів я став посміховищем, †

особливо для моїх сусідів, і страховищем для моїх знайомих: *

вони, коли бачили мене надворі, втікали геть від мене.

Мене забули, наче померлого, викинули з серця; *

я став як розбитий глечик.

Я ж на Тебе, Господи, покладаю надію. *

Я сказав: «Ти є моїм Богом.

У Твоїх руках моя доля». *

Спаси мене від руки моїх ворогів і від тих, хто мене гонить.

Засяй світлом свого обличчя на раба Твого, *

спаси мене у своєму милосерді.

Тож всі ви, які надієтеся на Господа, будьте мужні, *

і нехай міцне буде ваше серце!

ДРУГЕ ЧИТАННЯ

Євр 4, 14-16; 5, 7-9

Читання з Послання до євреїв.

Брати! Маючи великого Первосвященика, який пройшов небеса, – Ісуса, Божого Сина, – тримаймося визнання. Адже маємо не такого Первосвященика, який не може співчувати нашим слабкостям, але який подібно до нас був випробуваний у всьому, за винятком гріха. Тому приступаймо сміливо до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги. Христос, перебуваючи у своєму тілі, з великим риданням і слізьми заніс благання і молитви до Того, хто може спасти Його від смерті, і був вислуханий за благочестя; хоча був Він Сином, проте навчився послуху через те, що постраждав. Досягнувши досконалості, Він став причиною вічного спасіння для всіх, хто Йому покірний.

Слово Боже.

СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ

Пор. Флп 2, 8-9

Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави.

Христос став для нас слухняним аж до смерті, і то смерті хресної.

Тому й Бог звеличив Його та дав Йому Ім’я, яке є понад всіма
іменами.

(

– євангеліст;

– народ;

– інші;

†

– Ісус)

ЄВАНГЕЛІЄ

Йн 18, 1 – 19, 42

† Страсті Господа нашого Ісуса Христа від Йоана

Є.

Того часу Ісус зі своїми учнями перейшов на другий бік потоку Кедрону, де був сад, до якого ввійшов Він та Його учні. Знав же це місце і Юда, який зрадив Його, бо часто Ісус збирався там зі своїми учнями. Тож Юда, взявши загін і слуг первосвящеників та фарисеїв, прийшов туди зі смолоскипами, ліхтарями та зброєю. Ісус, знаючи все, що мало з Ним статися, вийшов і запитав їх:

†

«Кого шукаєте?»

Є.

Йому відповіли:

Н.

«Ісуса Назарянина!»

Є.

Каже їм:

†

«Це Я!»

Є.

Стояв з ними і Юда, зрадник Його. Коли ж Він сказав їм: «Це Я!» – вони подалися назад і попадали на землю. Він знову запитав їх:

†

«Кого шукаєте?»

Є.

Вони ж знов:

Н.

«Ісуса Назарянина».

Є.

Ісус відповів:

†

«Я ж сказав вам, що це Я. Тож якщо Мене шукаєте, то відпустіть цих, хай ідуть».

Є.

Щоби сповнилося те слово, яке Він сказав: «З тих, кого Ти дав Мені, Я не втратив жодного з них». Тоді Симон-Петро, маючи меча, витягнув його, вдарив раба первосвященика й відтяв йому праве вухо; ім’я того раба – Малх. Та Ісус сказав Петрові:

†

«Сховай меча в піхви. Невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець?»

Є.

Тоді воїни, тисяцький і юдейські прибічники схопили Ісуса і зв’язали Його. Повели спочатку до Анни, тестя Каяфи, який був того року первосвящеником. Це був той Каяфа, який дав пораду юдеям, що краще одній людині вмерти за народ. За Ісусом ішов Симон-Петро та ще один учень. Первосвященик знав цього учня, тож він і увійшов з Ісусом до подвір’я первосвященика. А Петро стояв біля воріт ззовні. Вийшов учень, який був знайомий первосвященикові, сказав придверниці й провів Петра. Служниця, яка при дверях, каже Петрові:

І.

«А ти часом не з учнів цього чоловіка?»

Є.

Той відповів:

І.

«Ні!»

Є.

Стояли тут раби й слуги, які запалили вогонь, оскільки було холодно, і грілися. Петро також стояв з ними й грівся. А первосвященик запитав Ісуса про Його учнів, про Його вчення. Ісус відповів йому:

†

«Я говорив світові відкрито. Я завжди навчав у синагогах і в храмі, де сходяться всі юдеї, і таємно не говорив нічого. Чому ти Мене питаєш? Запитай тих, які слухали, що Я говорив їм. Ось вони знають, що Я говорив».

Є.

Коли Він це сказав, то один з присутніх слуг ударив Ісуса по щоці, промовивши:

І.

«Оце так Ти відповідаєш первосвященикові?»

Є.

Ісус йому відповів:

†

«Якщо Я зле сказав, то доведи, що зле; якщо ж добре, то чому Мене б’єш?»

Є.

Тоді Анна послав Його зв’язаним до первосвященика Каяфи. А Симон-Петро стояв і грівся. І тут запитали його:

І.

«А ти не з Його учнів?»

Є.

Він заперечив і сказав:

І.

«Ні!»

Є.

Один із рабів первосвященика, родич того, якому Петро відтяв вухо, каже:

І.

«Чи не тебе я бачив з Ним у саду?»

Є.

Тоді знову Петро відрікся. І враз заспівав півень. А Ісуса повели від Каяфи у преторій. Був уже ранок, тому вони не ввійшли до преторію, щоб не опоганитися, але щоб могли їсти Пасху. Пилат вийшов до них надвір і каже:

І.

«Яке обвинувачення висуваєте проти цього чоловіка?»

Є.

Вони йому у відповідь сказали:

Н.

«Якби Він не був злочинцем, ми не видали б Його тобі».

Є.

Тоді Пилат їм сказав:

І.

«Візьміть Його ви і судіть Його за вашим законом!»

Є.

Сказали йому юдеї:

Н.

«Нам не можна нікого страчувати»,

Є.

– щоби сповнилися Ісусові слова, які Він сказав, вказуючи, якою смертю мав померти. Тоді Пилат знову ввійшов у преторій, покликав Ісуса і запитав Його:

І.

«Чи Ти Цар юдеїв?»

Є.

Ісус відповів:

†

«Чи ти це від себе говориш, чи інші тобі сказали про Мене?»

Є.

Пилат відповів:

І.

«Хіба я юдей? Твій народ і первосвященики видали Тебе мені. Що Ти зробив?»

Є.

Ісус відповів:

†

«Царство Моє не від цього світу; якби Моє царство було від цього світу, Мої слуги воювали би, щоб Я не був виданий юдеям. Нині ж Моє царство не звідси».

Є.

Тоді Пилат Його запитав:

І.

«То Ти Цар?»

Є.

Ісус відповів:

†

«Ти сам кажеш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоби дати свідчення істині. Кожний, хто від істини, слухає Мій голос».

Є.

Каже Йому Пилат:

І.

«А що таке істина?»

Є.

І сказавши це, він знову вийшов до юдеїв і заявив їм:

І.

«Жодної вини я в Ньому не знаходжу. Та є у вас звичай, щоб я вам відпускав одного на Пасху. Чи хочете, щоб я вам відпустив Царя юдеїв?»

Є.

Тоді вони знову закричали, вигукуючи:

Н.

«Не Його, а Варавву!»

Є.

– Варавва ж був розбійником. Тоді Пилат узяв Ісуса й звелів Його бичувати. А воїни, сплівши вінок із терну, поклали Йому на голову й обгорнули Його багряницею; вони підходили до Нього й казали:

Н.

«Радій, Царю юдеїв!»

Є.

– і били Його по щоках. І Пилат знову вийшов у двір і сказав їм:

І.

«Ось виводжу Його вам назовні, щоб ви знали, що я не бачу в Ньому жодної провини».

Є.

Вийшов Ісус у двір, маючи на собі терновий вінок та багряний одяг. І Пилат каже їм:

І.

«Оце – людина!»

Є.

Коли Його побачили первосвященики й слуги, то закричали, гукаючи:

Н.

«Розіпни, розіпни!»

Є.

Каже їм Пилат:

І.

«Візьміть і розіпніть Його ви, бо я не знаходжу в Ньому провини».

Є.

Юдеї відповіли йому:

Н.

«Ми маємо Закон, і за Законом Він повинен померти, бо Божим Сином сам себе вчинив!»

Є.

Коли Пилат почув ці слова, то ще більше злякався. Ще раз зайшов у преторій і каже Ісусові:

І.

«Звідки Ти?»

Є.

Ісус не дав йому відповіді. Каже Йому Пилат:

І.

«До мене не говориш? Хіба не знаєш, що маю владу Тебе відпустити і маю владу розіп’яти Тебе?»

Є.

Ісус йому відповів:

†

«Не мав би ти жодної влади наді Мною, якби не була вона тобі дана з висоти. Тому той, хто Мене видав тобі, має більший гріх».

Є.

Відтоді Пилат намагався відпустити Його, та юдеї закричали, гукаючи:

Н.

«Якщо Його відпустиш, ти не є другом кесаря! Кожний, хто себе робить царем, противиться кесареві!»

Є.

Почувши ці слова, Пилат вивів Ісуса у двір, сів на місце судді, що зветься літостротос, – єврейською мовою: гаввата. Була ж п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. Він каже юдеям:

І.

«Ось ваш Цар!»

Є.

Тоді вони зчинили галас:

Н.

«Візьми, візьми та розіпни Його!»

Є.

Пилат їх запитує:

І.

«Вашого Царя розіп’яти?»

Є.

Та первосвященики відповіли:

Н.

«Ми не маємо царя, крім кесаря!»

Є.

І тоді він видав Його їм на розп’яття. Тож Ісуса взяли й повели. Несучи свій хрест, Він вийшов на місце, яке називається Череповище, – єврейською мовою: Голгофа, де розіп’яли Його, і з Ним двох інших: з одного та з другого боку, а Ісуса – посередині. Пилат же зробив напис і помістив на хресті. А було написано: «Ісус Назарянин, Цар юдеїв» Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де розіп’яли Ісуса, було поблизу міста, написано ж було по-єврейськи, по-грецьки і по-латинськи. Та юдейські первосвященики говорили Пилатові:

Н.

«Не пиши: “Цар юдеїв”, але: “Він сказав: Я – Цар юдеїв!”»

Є.

Пилат відповів:

І.

«Що я написав, – те написав!»

Є.

А воїни, розіп’явши Ісуса, взяли Його одяг і розділили його на чотири частини, кожному воїнові по частині, а також хитон. Хитон був не шитий, а весь згори тканий. Тож міркували між собою: «Не роздираймо його, але киньмо жереб на нього, – кому припаде». Це щоби збулося Писання, яке гласить: «Розділили Мій одяг між собою і за Мій плащ кидали жереб». Воїни так і зробили. А біля Ісусового хреста стояли Його мати, сестра Його матері, Марія Клеопова і Марія Магдалина. Побачивши матір і учня, який стояв поряд і якого любив, Ісус промовив до матері:

†

«Жінко, ось твій син!»

Є.

Потім звернувся до учня:

†

«Ось твоя мати!»

Є.

І від тієї години взяв її учень до себе. Після цього, знаючи, що все вже завершилося, каже Ісус, аби збулося Писання:

†

«Прагну!»

Є.

Стояла повна посудина оцту. Отже, настромивши на тростину губку, намочену в оцті, піднесли до Його уст. Спробувавши оцту, Ісус сказав:

†

«Звершилося!»

Є.

І схиливши голову, віддав духа.

Всі стають на коліна і протягом хвилини перебувають у тиші

Є.

Оскільки була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишилися на хресті тіла в суботу, тому що був великий день тієї суботи, просили Пилата, аби перебили їхні голінки й забрали. Тож воїни прийшли і перебили голінки першому й другому, розп’ятому з Ним. Підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, і не стали перебивати Йому голінок. Але один з воїнів списом проколов Йому бік, і тут же витекли кров та вода. А той, хто бачив, засвідчив, – і правдиве його свідчення. Він знає, що каже правдиві речі, щоб і ви повірили. Бо сталося це, аби збулося Писання: «Кістка Його не буде поламана». І знову ж, у іншому місці Писання говориться: «Будуть дивитися на Того, кого прокололи». Після цього Йосиф з Ариматеї, який був учнем Ісуса, – але таємним, із-за страху перед юдеями, – попросив Пилата, щоби зняти тіло Ісуса. І Пилат дозволив. Тож прийшов і взяв Його тіло. Прибув також і Никодим, який раніше приходив вночі до Нього, несучи суміш смирни з алое, близько тридцяти кілограмів. Отже, вони взяли тіло Ісуса та обгорнули його полотном з пахощами, – згідно зі звичаєм поховання в юдеїв. На тому місці, де Він був розп’ятий, був сад, а в саду – нова гробниця, в якій ніколи ніхто не був похований. Тут і поклали Ісуса, з огляду на юдейську п’ятницю, бо гробниця була близько. Слово Господнє.

(Д – диякон або асистуючий мирянин; С – священик)

Д. Молімося, возлюблені, за святу Божу Церкву, * нехай наш Бог і Господь обдарує її миром та єдністю й оберігає по усій землі, * а нам дозволить вести життя тихе та спокійне на славу Бога Отця Всемогутнього.