29 бер. 2013 р.

ВЕЛИКА П’ЯТНИЦЯ


ВЕЛИКА П’ЯТНИЦЯ

(черв) П’ятниця Господніх Страстей

Страсна П’ятниця характеризується постом у співстражданні з Христом у Його страстях. В мовчанні стаємо перед цим фактом смерті Спасителя. Так Христос нас повчає, що Церква - це спільнота учнів. Тому прагнемо бути там, де наш Спаситель. В цьому переході, від смерті до воскресіння, товаришуймо в роздумах і молитвах з нашим Спасителем. Адорація Хреста - це вершина сьогоднішньої літургії. Це вершина любові. Не стоїмо перед хрестом в поставі смутку, але адоруймо його, як прояв найбільшої любові Бога до людини.

Вівтар має бути цілком оголений: без хреста, свічників та обрусів.


ЛІТУРГІЯ ГОСПОДНІХ СТРАСТЕЙ


Священик і диякон йдуть у тиші до вівтаря і, віддавши йому шану, лягають долілиць на підлогу.

Далі священик з міністрантами прямує на місце головування. Обернувшись до вірних, він з розведеними руками мовить молитву, пропускаючи заклик “Молімося”:

МОЛИТВА:
Боже, Ти страстями Христа, Твого Сина, нашого Господа, визволив нас від смерті, яка, як спадщина стародавнього гріха, володарювала над усіма поколіннями; віднови нас на подобу Твого Сина, і, як народжені у людській природі, ми носили у собі образ земної людини, так, освяченим благодаттю, дай нам носити в собі образ небесний. Через Христа, Господа нашого. Амінь.


ПЕРША ЧАСТИНА: ЛІТУРГІЯ СЛОВА


ПЕРШЕ ЧИТАННЯ
Іс 52, 13 – 53, 12
Читання з Книги пророка Ісаї.
Ось пощастить слузі моєму; він вознесеться, піде вгору, стане вельми великим. І як вражалися численні,  – так був спотворений його вигляд, що майже перестав бути людиною, і його подоба була не такою, як в людських синів, –  так численні народи будуть дивуватись, царі затулять рота свого; бо таке побачать, що їм не оповідалось, довідаються про таке, чого не чули. Хто б повірив тому, що ми чули? Кому рамено Господнє об’явилось? Він, мов той пагін, виріс перед Ним, мов корінь із землі сухої. Не було в ньому ні виду, ні краси, щоб на нього споглядати, – ні вигляду не було у ньому, щоб нам подобатись. Зневажений, останній між людьми, чоловік болів і той, хто знає, що таке страждати; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали. Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані. Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на нього. Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст. Насильством і судом його усунули. Хто вболівав за його потомство? Адже його вирвано з землі живих,  за злодіяння Мого народу його побито аж до смерті. Гріб йому призначили разом з безбожними, і з злочинцями його могила, хоч він і не вчинив насильства, і не було обману в устах у нього. Та Господь схотів придавити його стражданням. Якщо він принесе своє життя в жертву  умилостивлення, то узрить потомство, житиме довго, і рука його вчинить успішно волю Господню. Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням. Слуга Мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі. Тому Я дам йому, як пай, премногих; він з сильними буде ділити здобич, адже видав на смерть свою душу і був зачислений до лиходіїв; а він узяв на себе гріхи багатьох і за винуватих заступався.
Слово Боже.

РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ
Пс 31, 2 і 6. 12-13. 15-16. 17 і 25
Дух мій ввіряю в руки Твої, Отче.


Господи, я покладаю надію на Тебе, †
тож хай не буду засоромлений навіки. *
У своїй праведності мене визволь.
У Твої руки дух мій ввіряю. *
Ти викупив мене, Господи, Боже правди.


Для усіх моїх ворогів я став посміховищем, †
особливо для моїх сусідів, і страховищем для моїх знайомих: *
вони, коли бачили мене надворі, втікали геть від мене.
Мене забули, наче померлого, викинули з серця; *
я став як розбитий глечик.


Я ж на Тебе, Господи, покладаю надію. *
Я сказав: «Ти є моїм Богом.
У Твоїх руках моя доля». *
Спаси мене від руки моїх ворогів і від тих, хто мене гонить.


Засяй світлом свого обличчя на раба Твого, *
спаси мене у своєму милосерді.
Тож всі ви, які надієтеся на Господа, будьте мужні, *
і нехай міцне буде ваше серце!

ДРУГЕ ЧИТАННЯ
Євр 4, 14-16; 5, 7-9
Читання з Послання до євреїв.
Брати! Маючи великого Первосвященика, який пройшов небеса, – Ісуса, Божого Сина, – тримаймося визнання. Адже маємо не такого Первосвященика, який не може співчувати нашим слабкостям, але який подібно до нас був випробуваний у всьому, за винятком гріха. Тому приступаймо сміливо до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги. Христос, перебуваючи у своєму тілі, з великим риданням і слізьми заніс благання і молитви до Того, хто може спасти Його від смерті, і був вислуханий за благочестя; хоча був Він Сином, проте навчився послуху через те, що постраждав. Досягнувши досконалості, Він став причиною вічного спасіння для всіх, хто Йому покірний.
Слово Боже.

СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ
Пор. Флп 2, 8-9
Хвала Тобі, Христе, Царю вічної слави.
Христос став для нас слухняним аж до смерті, і то смерті хресної.
Тому й Бог звеличив Його та дав Йому Ім’я, яке є понад всіма
іменами.


(
Є
– євангеліст;
Н
– народ;
І
– інші;
– Ісус)

ЄВАНГЕЛІЄ
Йн 18, 1 – 19, 42
† Страсті Господа нашого Ісуса Христа від Йоана

Є.
Того часу Ісус зі своїми учнями перейшов на другий бік потоку Кедрону, де був сад, до якого ввійшов Він та Його учні.  Знав же це місце і Юда, який зрадив Його, бо часто Ісус збирався там зі своїми учнями. Тож Юда, взявши загін і слуг первосвящеників та фарисеїв, прийшов туди зі смолоскипами, ліхтарями та зброєю. Ісус, знаючи все, що мало з Ним статися, вийшов і запитав їх:
«Кого шукаєте?»
Є.
Йому відповіли:
Н.
«Ісуса Назарянина!»
Є.
Каже їм:
«Це Я!»
Є.
Стояв з ними і Юда, зрадник Його. Коли ж Він сказав їм: «Це Я!» – вони подалися назад і попадали на землю. Він знову запитав їх:
«Кого шукаєте?»
Є.
Вони ж знов:
Н.
«Ісуса Назарянина».
Є.
Ісус відповів:
«Я ж сказав вам, що це Я. Тож якщо Мене шукаєте, то відпустіть цих, хай ідуть».
Є.
Щоби сповнилося те слово, яке Він сказав: «З тих, кого Ти дав Мені, Я не втратив жодного з них». Тоді Симон-Петро, маючи меча, витягнув його, вдарив раба первосвященика й відтяв йому праве вухо; ім’я того раба – Малх. Та Ісус сказав Петрові:
«Сховай меча в піхви. Невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець?»
Є.
Тоді воїни, тисяцький і юдейські прибічники схопили Ісуса і зв’язали Його. Повели спочатку до Анни, тестя Каяфи, який був того року первосвящеником. Це був той Каяфа, який дав пораду юдеям, що краще одній людині вмерти за народ. За Ісусом ішов Симон-Петро та ще один учень. Первосвященик знав цього учня, тож він і увійшов з Ісусом до подвір’я первосвященика. А Петро стояв біля воріт ззовні. Вийшов учень, який був знайомий первосвященикові, сказав придверниці й провів Петра. Служниця, яка при дверях, каже Петрові:
І.
«А ти часом не з учнів цього чоловіка?»
Є.
Той відповів:
І.
«Ні!»
Є.
Стояли тут раби й слуги, які запалили вогонь, оскільки було холодно, і грілися. Петро також стояв з ними й грівся. А первосвященик запитав Ісуса про Його учнів, про Його вчення. Ісус відповів йому:
«Я говорив світові відкрито. Я завжди навчав у синагогах і в храмі, де сходяться всі юдеї, і таємно не говорив нічого. Чому ти Мене питаєш? Запитай тих, які слухали, що Я говорив їм. Ось вони знають, що Я говорив».
Є.
Коли Він це сказав, то один з присутніх слуг ударив Ісуса по щоці, промовивши:
І.
«Оце так Ти відповідаєш первосвященикові?»
Є.
Ісус йому відповів:
«Якщо Я зле сказав, то доведи, що зле; якщо ж добре, то чому Мене б’єш?»
Є.
Тоді Анна послав Його зв’язаним до первосвященика Каяфи. А Симон-Петро стояв і грівся. І тут запитали його:
І.
«А ти не з Його учнів?»
Є.
Він заперечив і сказав:
І.
«Ні!»
Є.
Один із рабів первосвященика, родич того, якому Петро відтяв вухо, каже:
І.
«Чи не тебе я бачив з Ним у саду?»
Є.
Тоді знову Петро відрікся. І враз заспівав півень. А Ісуса повели від Каяфи у преторій. Був уже ранок, тому вони не ввійшли до преторію, щоб не опоганитися, але щоб могли їсти Пасху. Пилат вийшов до них надвір і каже:
І.
«Яке обвинувачення висуваєте проти цього чоловіка?»
Є.
Вони йому у відповідь сказали:
Н.
«Якби Він не був злочинцем, ми не видали б Його тобі».
Є.
Тоді Пилат їм сказав:
І.
«Візьміть Його ви і судіть Його за вашим законом!»
Є.
Сказали йому юдеї:
Н.
«Нам не можна нікого страчувати»,
Є.
– щоби сповнилися Ісусові слова, які Він сказав, вказуючи, якою смертю мав померти. Тоді Пилат знову ввійшов у преторій, покликав Ісуса і запитав Його:
І.
«Чи Ти Цар юдеїв?»
Є.
Ісус відповів:
«Чи ти це від себе говориш, чи інші тобі сказали про Мене?»
Є.
Пилат відповів:
І.
«Хіба я юдей? Твій народ і первосвященики видали Тебе мені. Що Ти зробив?»
Є.
Ісус відповів:
«Царство Моє не від цього світу; якби Моє царство було від цього світу, Мої слуги воювали би, щоб Я не був виданий юдеям. Нині ж Моє царство не звідси».
Є.
Тоді Пилат Його запитав:
І.
«То Ти Цар?»
Є.
Ісус відповів:
«Ти сам кажеш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоби дати свідчення істині. Кожний, хто від істини, слухає Мій голос».
Є.
Каже Йому Пилат:
І.
«А що таке істина?»
Є.
І сказавши це, він знову вийшов до юдеїв і заявив їм:
І.
«Жодної вини я в Ньому не знаходжу. Та є у вас звичай, щоб я вам відпускав одного на Пасху. Чи хочете, щоб я вам відпустив Царя юдеїв?»
Є.
Тоді вони знову закричали, вигукуючи:
Н.
«Не Його, а Варавву!»
Є.
– Варавва ж був розбійником. Тоді Пилат узяв Ісуса й звелів Його бичувати. А воїни, сплівши вінок із терну, поклали Йому на голову й обгорнули Його багряницею; вони підходили до Нього й казали:
Н.
«Радій, Царю юдеїв!»
Є.
– і били Його по щоках. І Пилат знову вийшов у двір і сказав їм:
І.
«Ось виводжу Його вам назовні, щоб ви знали, що я не бачу в Ньому жодної провини».
Є.
Вийшов Ісус у двір, маючи на собі терновий вінок та багряний одяг. І Пилат каже їм:
І.
 «Оце – людина!»
Є.
Коли Його побачили первосвященики й слуги, то закричали, гукаючи:
Н.
«Розіпни, розіпни!»
Є.
Каже їм Пилат:
І.
«Візьміть і розіпніть Його ви, бо я не знаходжу в Ньому провини».
Є.
Юдеї відповіли йому:
Н.
«Ми маємо Закон, і за Законом Він повинен померти, бо Божим Сином сам себе вчинив!»
Є.
Коли Пилат почув ці слова, то ще більше злякався. Ще раз зайшов у преторій і каже Ісусові:
І.
«Звідки Ти?»
Є.
Ісус не дав йому відповіді. Каже Йому Пилат:
І.
«До мене не говориш? Хіба не знаєш, що маю владу Тебе відпустити і маю владу розіп’яти Тебе?»
Є.
Ісус йому відповів:
«Не мав би ти жодної влади наді Мною, якби не була вона тобі дана з висоти. Тому той, хто Мене видав тобі, має більший гріх».
Є.
Відтоді Пилат намагався відпустити Його, та юдеї закричали, гукаючи:
Н.
«Якщо Його відпустиш, ти не є другом кесаря! Кожний, хто себе робить царем, противиться кесареві!»
Є.
Почувши ці слова, Пилат вивів Ісуса у двір, сів на місце судді, що зветься літостротос, – єврейською мовою: гаввата. Була ж п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. Він каже юдеям:
І.
«Ось ваш Цар!»
Є.
Тоді вони зчинили галас:
Н.
«Візьми, візьми та розіпни Його!»
Є.
Пилат їх запитує:
І.
«Вашого Царя розіп’яти?»
Є.
Та первосвященики відповіли:
Н.
«Ми не маємо царя, крім кесаря!»
Є.
І тоді він видав Його їм на розп’яття. Тож Ісуса взяли й повели. Несучи свій хрест, Він вийшов на місце, яке називається Череповище, – єврейською мовою: Голгофа, де розіп’яли Його, і з Ним двох інших: з одного та з другого боку, а Ісуса – посередині. Пилат же зробив напис і помістив на хресті. А було написано: «Ісус Назарянин, Цар юдеїв» Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де розіп’яли Ісуса, було поблизу міста, написано ж було по-єврейськи, по-грецьки і по-латинськи. Та юдейські первосвященики говорили Пилатові:
Н.
«Не пиши: “Цар юдеїв”, але: “Він сказав: Я – Цар юдеїв!”»
Є.
Пилат відповів:
І.
«Що я написав, – те написав!»
Є.
А воїни, розіп’явши Ісуса, взяли Його одяг і розділили його на чотири частини, кожному воїнові по частині, а також хитон. Хитон був не шитий, а весь згори тканий. Тож міркували між собою: «Не роздираймо його, але киньмо жереб на нього, – кому припаде». Це щоби збулося Писання, яке гласить: «Розділили Мій одяг між собою і за Мій плащ кидали жереб». Воїни так і зробили. А біля Ісусового хреста стояли Його мати, сестра Його матері, Марія Клеопова і Марія Магдалина. Побачивши матір і учня, який стояв поряд і якого любив, Ісус промовив до матері:
«Жінко, ось твій син!»
Є.
Потім звернувся до учня:
«Ось твоя мати!»
Є.
І від тієї години взяв її учень до себе. Після цього, знаючи, що все вже завершилося, каже Ісус, аби збулося Писання:
«Прагну!»
Є.
Стояла повна посудина оцту. Отже, настромивши на тростину губку, намочену в оцті, піднесли до Його уст. Спробувавши оцту, Ісус сказав:
«Звершилося!»
Є.
І схиливши голову, віддав духа.


Всі стають на коліна і протягом хвилини перебувають у тиші


Є.
Оскільки була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишилися на хресті тіла в суботу, тому що був великий день тієї суботи, просили Пилата, аби перебили їхні голінки й забрали. Тож воїни прийшли і перебили голінки першому й другому, розп’ятому з Ним. Підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, і не стали перебивати Йому голінок. Але один з воїнів списом проколов Йому бік, і тут же витекли кров та вода. А той, хто бачив, засвідчив, – і правдиве його свідчення. Він знає, що каже правдиві речі, щоб і ви повірили. Бо сталося це, аби збулося Писання: «Кістка Його не буде поламана». І знову ж, у іншому місці Писання говориться: «Будуть дивитися на Того, кого прокололи». Після цього Йосиф з Ариматеї, який був учнем Ісуса, – але таємним, із-за страху перед юдеями, – попросив Пилата, щоби зняти тіло Ісуса. І Пилат дозволив. Тож прийшов і взяв Його тіло. Прибув також і Никодим, який раніше приходив вночі до Нього, несучи суміш смирни з алое, близько тридцяти кілограмів. Отже, вони взяли тіло Ісуса та обгорнули його полотном з пахощами, – згідно зі звичаєм поховання в юдеїв. На тому місці, де Він був розп’ятий, був сад, а в саду – нова гробниця, в якій ніколи ніхто не був похований. Тут і поклали Ісуса, з огляду на юдейську п’ятницю, бо гробниця була близько. Слово Господнє.


(Д – диякон або асистуючий мирянин;  С – священик)

Д. Молімося, возлюблені, за святу Божу Церкву, * нехай наш Бог і Господь обдарує її миром та єдністю й оберігає по усій землі, * а нам дозволить вести життя тихе та спокійне на славу Бога Отця Всемогутнього.

Молитва в тиші. Після неї священик співає:

С. Всемогутній, вічний Боже, Ти в Христові явив свою славу усім народам, † оберігай діло Твого милосердя, * щоб Твоя Церква, розпорошена по всьому світу, з непорушною вірою сповідувала Твоє Ім’я. Через Христа, Господа нашого. Амінь.


Д. Молімося за Святішого Отця, Папу Римського Н., † нехай наш Бог і Господь, котрий вибрав його для виконання єпископської влади, * береже його у здоров’ї та безпеці для своєї святої Церкви, * щоб він керував святим Божим народом.

Молитва в тиші. Після неї священик співає:


С. Всемогутній, вічний Боже, Твоя мудрість усім керує, † вислухай милостиво наші молитви і у своїй доброті оберігай вибраного для нас Папу, * щоб християнський народ, який від Тебе отримує керівників, під головуванням найвищого пастиря зростав у заслугах своєї віри. Через Христа, Господа нашого. Амінь.


Д. Молімося за нашого єпископа Н.*, † за всіх єпископів, священиків, дияконів Церкви * та за увесь люд вірний.

Молитва в тиші. Після неї священик співає:


С. Всемогутній, вічний Боже, Твій Дух освячує усе тіло Церкви і нею керує, † вислухай наші смиренні молитви за Твоїх служителів, * щоб завдяки Твоїй благодаті вони в усьому вірно виконували своє служіння. Через Христа, Господа нашого. Амінь.


Д. Молімося за (наших) катехуменів, † нехай наш Бог і Господь відкриє їхні серця та брами свого милосердя, * щоб, отримавши відпущення усіх гріхів у купелі відродження, * вони з’єдналися з нами в Ісусі Христі, Господі нашому.

Молитва в тиші. Після неї священик співає:


С. Всемогутній, вічний Боже, Ти безустанно збагачуєш свою Церкву новим потомством; † примнож віру та розуміння (наших) катехуменів, * щоб вони, відроджені у джерелі святого Хрещення, були зараховані до числа Твоїх усиновлених дітей. Через Христа, Господа нашого. Амінь.


Д. Молімося за усіх братів, віруючих у Христа: * нехай наш Бог і Господь вчинить, щоб вони чинили істину, * нехай Він їх згуртує та збереже у своїй єдиній Церкві.


Молитва в тиші. Після неї священик співає:

С. Всемогутній, вічний Боже, Ти збираєш розпорошених, а зібраних зберігаєш у єдності; † поглянь милостиво на паству Твого Сина * і вчини, щоб усі, освячені одним Хрещенням, об’єдналися в істинній вірі та братній любові. Через Христа, Господа нашого. Амінь.
Д. Молімося за юдеїв, † до чиїх предків найперше промовляв Господь Бог, * щоб Він допоміг їм зростати в любові до Його Імені * та у вірності Його союзу.

Молитва в тиші. Після неї священик співає:


С. Всемогутній, вічний Боже, Ти дав свої обітниці Авраамові та його нащадкам; † вислухай милостиво молитви своєї Церкви, * щоб першообраний народ міг осягнути повноту відкуплення. Через Христа, Господа нашого. Амінь.


Д. Молімося за тих, хто не вірить у Христа, † щоб і вони, осяяні світлом Святого Духа, * могли стати на дорогу спасіння.


Молитва в тиші. Після неї священик співає:

С. Всемогутній, вічний Боже, вчини, щоб невіруючі у Христа, керуючись перед Твоїм обличчям щирим сумлінням, знайшли істину, † і щоб ми зростанням у взаємній любові та повнішою участю в тайні Твого життя * стали в світі досконалими свідками Твоєї любові. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

Д. Молімося за усіх, хто не знає Господа Бога, † щоб вони у щирості серця дотримувались того, що праведне, * і так змогли знайти самого Бога.

Молитва в тиші. Після неї священик співає:

С. Всемогутній, вічний Боже, Ти сотворив усіх людей, щоб вони завжди з великим прагненням Тебе шукали, а знаходячи Тебе, осягли мир; † вчини милостиво, щоб усі, незважаючи на перешкоди та небезпеки, змогли побачити знамення Твоєї доброти та свідоцтво добрих вчинків віруючих в Тебе * і з радістю визнали віру в Тебе, єдиного істинного Бога й Отця усіх людей. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

Д. Молімося за керівників держав: † нехай наш Бог і Господь керує їх помислами і серцями згідно зі своєю волею, * щоб ми усі жили в істинній свободі та мирі.


Молитва в тиші. Після неї священик співає:

С. Всемогутній, вічний Боже, у Твоїй руці людські серця і права усіх народів; † поглянь милостиво на тих, хто керує нами, * щоб в усьому світі панував істинний мир, процвітання народів та свобода релігії. Через Христа, Господа нашого. Амінь.


Д. Молімося, возлюблені, до Всемогутнього Бога Отця, щоб Він очистив світ від усіх помилок, * відвернув від нас хвороби, * усунув голод, * відчинив в’язниці, * розірвав кайдани, * дарував безпеку та щасливе повернення подорожуючим, * здоров’я хворим, * а помираючих обдарував спасінням.


Молитва в тиші. Після неї священик співає:

С. Всемогутній, вічний Боже, розрадо засмучених та сило стражденних,† вислухай молитви тих, хто в будь-якій скруті звертається до Тебе, * щоб усі могли радіти, що у своїх потребах зазнали Твого милосердя. Через Христа, Господа нашого. Амінь.



ДРУГА ЧАСТИНА: АДОРАЦІЯ СВЯТОГО ХРЕСТА


Поклоніння хресту розпочнуть священики і сестри, після них до хреста приступлять міністранти та всі вірні.

Після вселенської молитви відбувається урочиста адорація святого Хреста. Залежно від пасторальних міркувань використовується одна з двох форм поклоніння Хресту.

ПОКАЗУВАННЯ СВЯТОГО ХРЕСТА: ПЕРША ФОРМА

Диякон з міністрантами або інший відповідний служитель йде до сакристії і звідти у процесії, що йде через храм, виносить до середини пресвітерія Хрест, накритий фіолетовим вельоном. Двоє міністрантів обабіч несуть запалені свічки. Священик, стоячи перед вівтарем обличчям до людей, бере Хрест, відкриває верхню його частину та, підносячи його, співає:

Ось – дерево Хреста, на якому повисло Спасіння світу.

Якщо є така потреба, йому допомагає співати диякон або хор. Усі відповідають: Прийдіте, поклонімось. Після закінчення співу всі стають на коліна і деякий час у тиші вшановують Хрест. У цей час священик стоїть, тримаючи Хрест піднесеним. Далі священик відкриває праву сторону Хреста і знову, підносячи Хрест, співає: Ось – дерево Хреста, потім усе відбувається, як і раніше. Нарешті він відкриває Хрест повністю і втретє співає Ось – дерево Хреста, далі все відбувається, як першого разу.

ПОКАЗУВАННЯ СВЯТОГО ХРЕСТА: ДРУГА ФОРМА


Священик чи диякон (або інший відповідний служитель) йде з міністрантами до дверей храму. Там він бере ненакритий Хрест, а міністранти беруть запалені свічки. Тоді відбувається процесія з Хрестом, яка прямує через храм до пресвітерія. Біля дверей, посеред храму й біля входу до пресвітерія той, хто несе Хрест, затримується, підносить його і співає: “Ось – дерево Хреста”. Усі відповідають: “Прийдіте, поклонімось”. Після кожної відповіді усі преклоняють коліна і в тиші вшановують Хрест.

АДОРАЦІЯ СВЯТОГО ХРЕСТА

У супроводі двох міністрантів, які несуть запалені свічки, священик або диякон приносить Хрест на місце перед пресвітерієм чи на інше відповідне місце. Хрест передається міністрантам, які його підтримують; свічки ставляться з обох боків Хреста.
До адорації Хреста спочатку підходить тільки головуючий служитель, знявши, якщо бажає, орнат і взуття. Потім духовенство, міністранти й вірні проходять процесією перед Хрестом і вшановують його, преклоняючи коліно або по-іншому, згідно з місцевим звичаєм (наприклад, поцілунком).
Адорується тільки один Хрест. Якщо через велику кількість учасників Літургії не всі можуть підійти до Хреста і віддати йому шану, обряд поклоніння можна відправити так: коли частина духовенства і вірних віддасть шану Хресту, священик бере його, стає посередині перед вівтарем і коротким зверненням заохочує присутніх до адорації святого Хреста. Потім підносить Хрест і так певний час тримає його, в цей час вірні в тиші вшановують Хрест.
Під час адорації святого Хреста співаються: антифон Хресту Твоєму, Святий Боже, Improperia, гімн Crux Fidelis або інші відповідні співи. Ті, котрі віддали шану Хресту, сідають.


ТРЕТЯ ЧАСТИНА: СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ

Вівтар накривається обрусом, на нього кладеться корпорал та Месал. Потім диякон або, коли його немає, сам священик, накритий вельоном, приносить Пресвяту Євхаристію коротшою дорогою з місця зберігання до вівтаря. У цей час всі стоять у тиші. Двоє міністрантів, котрі супроводжують священика, несуть біля Пресвятої Євхаристії запалені свічки, які ставлять на вівтарі або біля нього.
Коли диякон, якщо він присутній, поставить на вівтарі монстранцію з Пресвятою Євхаристією і відкриє її, підходить священик, преклоняє коліно і стає біля вівтаря.


Із складеними руками священик голосно мовить:

Навчені Спасителем і послушні Його словам, осмілюємося взивати:

Отче наш, що єси на небесах...

C. Визволи нас, просимо, Господи, від усякого зла і обдаруй милостиво наші дні миром, щоб з допомогою Твого милосердя ми завжди були вільні від гріха та безпечні від усякого сум’яття, очікуючи блаженну надію і пришестя нашого Спасителя Ісуса Христа.

B. Бо Твоє Царство і сила, і слава навіки.


Священик зі складеними руками тихо мовить:


Господи Ісусе Христе, * нехай прийняття Тіла й Крові Твоєї * не накличе на мене суд і вічне осудження, * але завдяки Твоєму милосердю нехай охороняє мене * та лікує мою душу й тіло.

Священик преклоняє коліно, бере малу гостію і, тримаючи її трохи піднесеною над дароносицею, звернувшись до людей, голосно каже:


Ось Агнець Божий, що бере гріхи світу. Блаженні ті, що на трапезу Агнця покликані.


І разом із людьми в один голос мовить:

Господи, я недостойний, щоб Ти прийшов до мене, але скажи лише слово, і одужає душа моя.


Священик, звернений до вівтаря, з пошаною споживає Христове Тіло, тихо промовляючи:

Тіло Христа нехай береже мене на вічне життя.


Далі священик роздає вірним святе Причастя. Під час Причастя можна співати Пс 22 (21) або відповідні пісні.
Коли Причастя вже роздано, диякон або інший відповідний служитель відносить дароносиці до місця, приготовленого поза храмом, або, якщо цього вимагають обставини, кладе їх у дарохранительницю.
Потім священик мовить: “Молімося” і після короткої паузи мовить молитву після Причастя.


МОЛИТВА ПІСЛЯ ПРИЧАСТЯ:
Молімося. Всемогутній, вічний Боже, Ти благословенною смертю та воскресінням Христовим обдарував нас новим життям, † збережи в нас плоди свого милосердя * і вчини, щоб ми, беручи участь у цій тайні, завжди жили у поклонінні Тобі. Через Христа, Господа нашого. Амінь.


ПРОЦЕСІЯ ДО ГОСПОДНЬОГО ГРОБУ

Згідно з багатовіковою традицією, у Велику П’ятницю після закінчення Літургії Господніх Страстей, Пресвята Євхаристія переноситься до Господнього Гробу й виставляється для адорації.
У каплиці Господнього Гробу повинен бути вівтар, хоча б переносний, і дарохранительниця для зберігання дарохранительниці з Пресвятою Євхаристією.
Монстранцію, покриту вельоном, можна виставити на вівтарі чи на троні, який повинен бути вміщений біля вівтаря.
Усі декораційні елементи і світло повинні скеровувати увагу вірних на Пресвяту Євхаристію, яка є Пам’яткою про Смерть та Христове Воскресіння, а не на фігуру Христа, котрий лежить у гробі.
По молитві після Причастя Пресвяту Євхаристію виставляється на вівтарі в монстранції, яка покривається прозорим білим вельоном.
Священик накладає кадило до кадильниці, стає на коліна та окаджує Пресвяту Євхаристію, потім в урочистій процесії переносить Її до Господнього Гробу. Під час процесії співається пісня про Страсті Господні, напр. “Господи, Ісусе милий”.
Після виставлення Пресвятої Євхаристії в Господньому Гробі, священик окаджує Її й після хвилинного мовчання промовляє наступну молитву:

Господи Ісусе Христе, наше воскресіння й життя, воздвигни нас з гробу гріхів, навідай та наповни духовною силою. Вчини, щоби ми, зміцнені вірою, надією та любов’ю, могли зі всіма Святими осягнути велич Твоєї любові. Ти нас так возлюбив, що заради нас прийняв хресну смерть, щоб жодна людина, яка вірує в Тебе, не загинула, але мала життя вічне. Котрий живеш і царюєш на віки вічні. Амінь.


Після короткої адорації в тиші священик і міністранти йдуть до сакристії. Адорація Пресвятої Євхаристії в Господньому Гробі триває до початку Пасхальної Вігілії.
Після відправи з вівтаря знімається обрус. Вівтар залишається нічим не прикритий, на ньому можна поставити лише Хрест з двома або чотирма свічками.
Хто в післяобідній час брав участь в урочистій відправі, той не мовить Вечірні з бревіарія.
Якщо немає процесії до Господнього Гробу, безпосередньо по молитві після Причастя священик відсилає людей. Перед розісланням диякон, або, за його відсутності, сам священик може промовити заклик: “Схиліть ваші голови для благословення”, після чого священик, стоячи обличчям до людей з простягнутими над ними руками, мовить наступну молитву над людьми:

Просимо, Господи: нехай щедре благословення зійде на Твій народ, котрий вшановує спомин смерті Твого Сина і надіється на своє воскресіння; † відпусти йому провини, уділи розради, укріпи його у святій вірі * та забезпеч йому вічне спасіння. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

Немає коментарів:

Дописати коментар