Не тільки вбогим належить Боже Царство, але передусім вбогим

О. Лаврентій Ян Жезіцький OSPPE

Не тільки вбогим належить Боже Царство, але передусім вбогим

 

      Ціле Святе Письмо описує як легше нам потрапити до Неба. Господь через Біблію хоче нам приблизити самого Себе. Ісус у своїх проповідях і повчаннях найчастіше говорить про Царство Небесне. Часом гостріше, часом лагідніше каже, хто може і як потрапити в Боже Царство.

      В нагірній проповіді (Мт 5) Ісус показує іншу логіку мислення. Ці слова для слухачів були якимось переворотом людських сподівань, революцією звичайної людської уяви – це був шок для цілого суспільства, яке йшло дорогою вигод і часто обману, який називали виграшем в білих рукавицях. Ця проповідь про Вісім Блаженств є насправді нагірною, бо перевищує на цілу голову ті поняття, якими до сих пір керувалась людина, і які вважала за мудрі та господарчо спритні. Ісус в цьому моменті ламає весь принципіальний ідеал політики, перемінює спосіб бачення свого власного життя кожної людини і доказує, що найважливіша є любов. Не про щось інше йшлось Ісусові, тільки про любов, любов правдиву, чесну, щиру, бездоганну, любов до Бога і до ближнього.

      Молодий юнак запитав Ісуса: «Як осягнути життя вічне?», і багато інших людей подібно запитували Ісуса. Учні запитували: «Хто буде першим, найважливішим в Божому Царстві?», «Хто сяде праворуч, чи ліворуч?». Люди запитували як взагалі виглядає Небо, як там буде, чи будуть женитись, чи будуть виходити заміж і коли настане Боже Царство? А Ісус відповідав: «Воно вже є посеред Вас.»

      І подібно як Декалог (Божі Заповіді) пояснює Заповіді Любові, так само Вісім Блаженств допомагають нам жити в любові.

      Блаженні вбогі. Ніколи люди не погоджувались бути бідними, а ще більше ніколи не хотіли бідніти ті, які мали з чого жити і яким легко вдавалось вигідне, багате, приємне життя. Чи ось тут йдеться річ про бідноту? Навпаки. Ісус говорить про правдиве багатство. Насправді говорить про багатство. Річ не в бідності, а у вільності, в свободі. Сьогодні люди шукають найвпевненіших банків, які не вкрадуть їхні гроші, бо вже мають досвід, як можна легко і швидко позбутись свого майна, заради якого втрачали сили та здоровя, щоб його здобути і привласнити. Шкода, що аж в такий спосіб ми вчимось думати на перед, але й і добре, що багато людей побачило правдиві вартості в житті. Вбогий, це той, хто всі свої багатства складає в Божому серці. Багатство наше – це ми самі, це Бог, Який є в нашому житті, це Небо, яке вже належить до нас, бо Ісус нам його вислужив, але потрібно нам старанно це Небо берегти. Ісус в Євангелії говорить, що Небо потрібно здобувати силуміць. Це справді не є в наших силах, але те, що ми отримали від Бога, повинні усіма зусиллями берегти і з трепетом пильнувати, щоб диявол нам його не вирвав з серця. Наше життя, благодать Божа і гідність Божої дитини є нашим  найбільшим скарбом в світі.

      Все на цьому світі є тимчасове і навіть швейцарські банки. Але вічний Господь. І не потрібно бути великим вченим, щоб логічно зрозуміти, що вічне є те, що є Боже. Ісус нас в Євангелії заохочує такими словами: «Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і ржа нищать і де крадуть злодії. А згромаджуйте собі свої скарби на Небі». Наша душа є вічна, цього від нас Бог не забрав, коли Адам і Єва згрішили. Залишив нам Бог добро (прагнення добра), вільність, свободу (право вибору), свою гідність і вічність. І тим и є подібні на Бога – ми Його Ікона, Образ. Все, що є матеріальним, колись пропаде, знищиться само по собі, взагалі перестане існувати. Одним правдивим розв’язанням, щоб зберегти свої скарби, є вбогість. Вбогість це не штучна біднота, це вміння зберегти для себе Божі дари і для Бога зберегти свої цінності.

      Блаженні – це щасливі. Щасливою є людина втоді, коли її ніхто не окрадає, коли хтось цілує її точку зору, її переконання, коли ніхто її не примушує ламати вартість своєї гідності – людина є щасливою тоді, коли її по справжньому кохають і коли хтось відповідає на її любов.

      Навіть і в побожності ми повинні вміти зберегти вбогість, норму. Бо можна понабирати на себе всілякі можливі зобов’язання духовні, а не давати собі з цим раду, або все робити тільки для того, щоб доказати свою впертість і наївність, підписуючись побожністю. Я знаю людей, які заради того, щоб зберегти дружній авторитет, за компанію пішли в неокатехуменат будучи раніше в інших молитовних групках і за одно занедбуючи свої дотихчасові обов’язки. Я сам переконався на тому, що навіть мене як священника хтось пробував намовити на неокатехуменат, не вшановуючи моєї власної волі, а ще раніше через це, що я маю своє особисте духовне багатство без неокатехуменату, стримували мене від свячень. Це тільки деякі приклади, як можна насильно когось ущасливити, штучно йому допомагаючи. У випадку блаженства вбогості потрібно зі всього доброго вибирати найкраще. Убогі духом означає багаті в духовне, бо духом не прив’язані до жодної річчі, ані навіть людини, бо не мають такої потреби. Хто є багатий в Бога, тим що Боже, не потребує цього, що не дорівняє Божому. Маючи більше, ніхто не буде шукати меншого, чи невартісного. Найбагатшим є Бог, бо все те, що Він створив, до Нього належить і ніщо для Бога не є чужим на цьому світі. Ті, кого не зводить жодне багатство цього світу, без перешкод прямують до Неба. Бо їх нічого на цьому світі не тримає і ніщо їм не може замінити небесного багатства. Такі душі є щасливі та блаженні, бо в Бозі маючи цілий світ, не забувають про скарби духовні.

      Де є наш скарб, там і є наше серце, там є також наша мрія, розум, воля, прагнення і за цим ми скучаємо. А якщо це щось інше ніж Бог, то людина дуже страшно терпить і ніхто крім Бога не може полегшити цих страждань. Тих, хто над усе в своєму житті цінує Бога, само серце поривається в Небеса. Вони, живучи на землі, в надії вже є спасенні, Небо вже до них належить.

      Отож вбогість є насправді для нас Божим блаженством, бо вказуючи нам на добра вічні, чинить нас щасливими. Сам Ісус вибрав вбоге життя на цьому світі, а Він не помилився. Міг вибрати по-людськи кращий варіант, а насправді і кращий вибрав. І то мав так багато поблем, бо називали Його ненажерою, що ходить до грішників на гостину. А ми часто дивуємось, чому маємо так багато страдати, чому терпіння нас мучить – бо не вміємо вибирати з Ісусом. Ми часто говоримо одне, а робимо по іншому. Ісус як говорив так і чинив, не кидав своїх слів на вітер. Якщо ми чуємо з Його уст слова блаженств і бачимо, що так можна жити, що це приносить нам щастя, то варто послухати Ісуса і йти слідом за Ним. Бо в Ньому наша радість, щастя і спасіння. Отож блаженні ми коли ми вбогі, коли ми є багаті Богом, коли дозволяємо Богу бути багатим нами. Брате і Сестро, Тобі і собі бажаю такої щасливої вічності з Богом.