Вони день-у-день Мене шукають, хочуть мої дороги знати, наче народ, що чинить справедливість, не відкидає закону Бога свого. Вони питають у мене справедливих законів, хочуть, щоб Бог був близько. “Навіщо нам постити, як ти не бачиш; себе умертвляти, як Ти не знаєш?” Таж ви в день посту виконуєте ваші справи, гнобите всіх робітників ваших. Ви постите на те, щоб правуватися і сваритись і немилосердно бити кулаком.
Не так ви нині постите, щоб голос ваш було чутно на небі. Хіба такий піст Мені довподоби, день, коли хтось умертвляє себе? – Схиляти голову, немов тростина, вереття і попіл під себе підстелювати, – чи це назвеш ти постом та днем, Господу вгодним?
Ось піст, який Я люблю: кайдани несправедливости розбити, пута кормиги розв’язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись. Тоді світло твоє засяє, як зірниця, загоїться негайно твоя рана, спасіння твоє буде йти поперед тебе, Господня слава - слідом за тобою.
Тоді візвеш, і Господь відповість, ти крикнеш, і Він скаже: – «Ось Я!»
Іс 58, 1-9а
Читання з Книги пророка Ісаї
Немає коментарів:
Дописати коментар