Загальна Паулінська Бібліотека: ЄВХАРИСТІЙНИЙ КОНГРЕС – І СВЯТА МЕСА. Адорація Господа в Євхаристії

П’ятниця – 1 червня 2012 р.

Адорація Господа в Євхаристії

Кс. Андрій Маліг - Тернопіль

Львівська Архідієцезія

ВСТУП ДО СВЯТОЇ МЕСИ

Розпочинаємо Святу Месу. Звернімо наші помисли до Бога, що промовлятиме до нас через Боже слово. Переживаймо з вірою присутність Господа посеред нас у Спільноті, а особливо в Хлібі та Вині, що переміняться на вівтарі в Тіло і Кров Христа. З любов’ю прославляймо Христа, адоруймо Його і приймаймо до чистого серця.

З нагоди Євхаристійного конгресу, який триває, сьогодні звернімо особливу увагу на адорацію Спасителя, присутнього у Найсвятішому Таїнстві. Він є тут з нами і для нас. Є тому, що полюбив нас до кінця, хоче зміцнювати нас у дорозі до віковічного щастя.

Щоб наша участь в Євхаристії принесла щедрі плоди, насамперед перепросімо Бога за наші гріхи і занедбання добра.

ПРОПОВІДЬ

«Отож і однієї години не спромоглися чувати зі мною?!»

(Мт 26,40)

Слова Господа Ісуса в Ґетсиманії під час духовного конання. Це є слова докору, адресовані учням, адже вони не змогли бути з Господом в час його важкої самотності.

Христос, який залишився в Євхаристії для нас, тому що полюбив нас до кінця, хоче, щоб ми були з Ним, не залишали Його самого в дарохранительницях наших святинь. Хоче, щоб Любов любили й адорували. Наш Господь знає, що перебування з Ним, адорація Його таємничої, святої, реальної, спасенної присутності нам дуже потрібна і може бути надзвичайно корисною.

II. 1. Мотивація до aдорації Євхаристійного Ісуса

У цих роздумах ми не будемо шукати доказів на підтвердження реальної присутності Христа в Євхаристії під час Св. Меси і поза нею. Доказів є багато: як біблійних, так і з історії Церкви. Приймаючи з вірою цю Присутність – цю Велику Таємницю Віри – будемо насамперед вчитися якнайкращої відповіді на любов Ісуса, який для нас живе в Євхаристії.

Насамперед відновимо й укріпимо нашу мотивацію до адорації Господа в Найсвятішому Таїнстві. Львівський архієпископ св. Юзеф Більчевський у своїй праці «Євхаристія» писав: »З віри в реальну присутність Христа випливає логічне прагнення оточити Євхаристію найвищою пошаною, яка одному Богу належить (cultus latriae). Оскільки завжди і всюди, коли йдеться про Христа, повинні сповнюватися слова: «Хай Йому поклоняються всі Божі ангели» (s. 344n). Святий пастир заохочував свою львівську паству: «Нехай і священики, і вірні краще пізнають скарб, який мають у Найсвятішому Таїнстві, нехай щораз більше горнуться до Нього, нехай вдумаються в Євхаристійного Ісуса, хай переймуться Його Божою волею, хай в адорації Хліба життя віднайдуть щось нове, Богу угодне, хай їм обридне все, що недобре, лихе, нице і мале, а тоді звільняться, розростуться їхні душі, поєднаються сім’ї, рушить до неба усе суспільство!»

Брати і сестри! Ми теж під час адорації Господа чи під час Євхаристійної Молитви, обряду Святого Причастя чи через інші форми євхаристійного культу посилюємо єдність з Христом, пізнаємо Його любов, святість і Божу волю. Переживаймо адорацію внутрішньо й зовнішньо; духом і тілом.

Те, чого навчає нас ІІ Ватиканський собор стосовно Святої Меси, спокійно можемо віднести й до інших зустрічей з Євхаристією і переживати їх не як видовища, які нас не стосуються, але намагатися через обряди й молитву добре зрозуміти цю таємницю, свідомо й побожно брати в ній участь. (KL 48). Така адорація Спасителя буде для нас духовною поживою, оживить нашу віру й зміцнить добру волю.

2. Форми культу Євхаристії

Зараз розважмо, коли і як маємо адорувати Найсвятіше Таїнство? Коли і як маємо сповнити обов’язок прославлення євхаристійного Ісуса? Коли і як маємо почуватися щасливими через те, що Він так близько, у славі? Катехизм Католицької Церкви подає науку папи Павла VI з енцикліки Mysterium fidei: «Католицька Церква виявляла і продовжує виявляти культ поклоніння, який належить до таїнства Євхаристії, не лише під час відправи Служби Божої, але і поза нею, якнайстаранніше зберігаючи освячені Дари, виставляючи їх вірним для врочистого вшанування, носячи їх у процесіях» (KKK 1378).

Існують різні форми культу Євхаристії, однак найважливішими є Свята Меса, адорація та прославлення Ісуса під час неї. Це свята Меса є вершиною літургії, це під час неї приходить Ісус, щоб нагодувати нас Хлібом Життя і залишитися з нами в дарохранительниці. Під час Євхаристійної Молитви Ісус жертвує себе за нас Небесному Отцю. Як можемо бути в той час бездумними й байдужими спостерігачами? Слова тут зайві, тому навколішки, мовчки й зосереджено адоруймо показані священиком Святі Іпостасі. Урочистість цієї миті підкреслюється дзвонінням дзвіночків. Споглядаючи Хліб Життя і Чашу Спасіння пошепки проказуймо акти віри, прославлення або повторюймо за св. Томою: «Господь мій і Бог мій!» (Йн 20, 28). Подібні переживання супроводжують нас, коли священик показує нам Божого Агнця перед Св. Причастям, а ми відповідаємо: «Господи, я недостойний…»

Особливі хвилини спільної, але й особистої адорації переживаємо, коли, незважаючи на недостойність, приймаємо Ісуса до серця в часі Святої Меси чи поза нею. «Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки» (Йн 6,51). «Яке велике щастя сьогодні я спізнав…» - співаємо в пісні. І нехай це буде співом душі, духа й тіла; хай співають уста й серце пісню прослави й подяки. У цій особистій адорації також є місце на перепрошення й прохання, на віддання себе люблячому Господу й Приятелю.

Кардинал Йозеф Ратцінгер у книзі «Дух літургії» пише: «Дарохранительниця – це Святая Святих. Це і Божий намет, і трон, бо є вона однаково, як у скромному сільському храмі, так в найпрекраснішому кафедральному соборі. Нехай ніхто не говорить, що Євхаристія повинна бути лише для споживання, а й для споглядання. Споживати Його – значить прославляти Його… Адорація не заперечує Причастя, не є також чимось відмежованим, окремим, бо Св. Причастя осягне свою глибину лише, коли була сповнена адорація… У храмі на мене завжди чекає Ісус Христос, кличе мене, хоче мене самого вчинити євхаристичним.

Таке розуміння Євхаристії впродовж віків спричинилося до того, що ми адоруємо Ісуса під час виставлення Найсвятішого Таїнства й під час Євхаристійних процесій. Це молитовне тривання біля Еммануїла – Бога з нами – посилює єдність з Ним, отриману в Святому Причасті. Виставлення Господа Ісуса в монстранції може бути коротким, але може й тривати довше, навіть може мати форму так званої «вічної адорації». Різні Богослужіння, спільне чи особисте адорування, навколішки чи сидячи, співаючи чи молячись у тиші – все це можемо переживати під час виставлення Найсвятішого Таїнства. Аби лише спромоглися знайти час для Ісуса і для себе.

Ісус, як написав кардинал Йозеф Ратцінгер, чекає мене, кличе мене до себе, присутній у дарохранительниці мого храму чи каплиці. Відвідування Його, особиста адорація, слухання в тиші є чудовою можливістю поєднання з Богом. Справді, потрібно зрозуміти, що найважливішим є те, що невидиме і охоче проводити час, відвідуючи Ісуса в Найсвятішому Таїнстві. Це спасенний час, це перебування з Богом. Блаженний Йоан Павло ІІ засвідчує, що як єпископ краківський неодноразово працював у каплиці свого єпископського дому, бо каплиця – це саме те місце, з якого походить особливе натхнення. Вважав особливим привілеєм можливість жити і працювати на території Божої Присутності. Самотній Ісус у наших святинях нагадує: «Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу» (Мт 26, 41). Як високо Церква оцінює відвідини Найсвятішого Таїнства свідчить той факт, що навіть півгодинна адорація дає нам право старатися осягнути повний відпуст, якщо виконаємо звичайні умови. Не оминаймо Ісуса, присутнього в святинях. Приходьмо на Св. Месу швидше, а виходьмо зі святині не поспішаючи, щоб якнайдовше побути зі Спасителем.

Пам’ятяймо про присутність Господа в храмі також тоді, коли проходимо чи проїжджаємо біля нього. Саме тоді знак хреста, схилення голови, знімання головного убору буде водночас визнанням віри і складанням шани Христові, який живе в Божому Домі.

Євхаристійні процесії – це свого роду «Виставлення» в дорозі. Мусять бути добре організовані. Молитва співом, величання дзвонінням дзвінків, сипанням квітів, несенням хоругв – все це справляє особливе враження. Процесії – це можливість засвідчити й виразити свою віру в Євхаристію, публічно віддати шану Ісусові. Найважливішою є процесія в урочистість Пресвятих Тіла і Крові Христа.

Особливою формою євхаристійного культу є конгреси, тобто спеціальні зібрання – зустрічі з метою зміцнення віри в Євхаристію, з метою прославлення Господа Ісуса, присутнього під видом Хліба і Вина. Їм передують ретельні приготування, які переживає уся місцева Церква, адорування Еммануїла. Такий конгрес зараз переживаємо. Святі Меси, проголошення Божого Слова, спільні й особисті молитви, виставлення й процесії допомагають нам вшанувати Господа.

3. Жести й постава під час адорації Господа

Брати і сестри! Ми повинні прагнути до того, аби прославляти Господа також усім тілом. Не можна забувати про значення жестів і постави для доброго переживання адорації. Нестаранність, байдужість, легковажність чи елементарний брак жертовності спричиняються до того, що втрачаємо благодать, яку Господь нам приготував.

Знак святого хреста є основним молитовним жестом християнина. Є визнанням віри в Того, хто за мене помер і для мене воскрес. І чекає на мене в Євхаристії. Я повинен це жест щоразу старанно чинити; тим жестом розпочинати й закінчувати адорацію Найсвятішого Таїнства. Це є підтвердженням того, що хочу жити в Ім’я Боже. Знак хреста нагадує також про благословення. Дуже багато благодаті отримують ті, хто адорує Христа, саме під час благословення Найсвятішим Таїнством. Скільки ж благодаті втрачають ті, що залишають святиню перед благословенням.

Адоруємо Господа зазвичай навколішки. Ця постава запозичена з Біблії. Зараз є люди, які хочуть відмовитися від цієї постави, є також фанатики цієї постави. Не жаліймо ніг для клякання. Якщо Господь сам упав на коліна в Ґетсиманії перед своїм Отцем то і ми клякаймо перед Ним, присутнім в Євхаристії. Зростання побожності потребує вклякнути на тривалий час перед Найсвятішим Таїнством. Але якщо хтось молиться дуже довго, медитує, бере участь у богослужіннях під час виставлення Найсвятішого Таїнства, то зрозуміло, що може обрати й іншу поставу, стоячи або сидячи.

Молячись усім серцем не забуваймо скласти руки або простягнути їх у жесті прохання, не забуваймо про схиляння чи приклякання, виконані побожно. Буває, що наше тіло є в’ялим, втомленим, а дух ще бадьорий, нехай тоді він оживляє нашу внутрішню молитву і тривання біля Христа.

III. Дорогі брати і сестри!

Адорувати Господа – це наше щастя й обов’язок, це дар і благословення.

Папа Йоан Павло ІІ в енцикліці „Ecclesia de Eucharistia” написав: «Як добре затриматися при Ньому й схилити голову до його грудей, як улюблений учень i почути дотик безмежної любові Його серця. Якщо християнство у наші часи має вирізнятися мистецтвом молитви, як не відчувати оновленої потреби довшого перебування з Христом, присутнім у Найсвятішому Таїнстві на духовній розмові, на тихій адорації, сповненій любові. Скільки ж то разів, мої дорогі брати і сестри, я цього досвідчував, отримував силу, потіху й підтримку. Св. Альфонс Марія Лігуорі писав: «З-поміж різних побожних практик адорація євхаристійного Ісуса є після таїнств найбільш приємною Богові й найбільш корисною для нас».

«Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені. І я облегшу вас» (Mт 11,28) – так Христос запрошує нас на адорацію, на зміцнення духовних сил на шляху до Небесного Єрусалиму.

В Євхаристії є «Хтось», а не «щось» нагадував Св. Йоан Марія Віанней. Ісус полюбив нас до кінця. Хоче бути з нами, постійно приходить, пробачає, зміцнює. Ісус перебуває у святій тиші і вчить, що з Богом зустрічаємось в тиші. Ісус Євхаристійний – терпеливий в очікуванні на наш прихід, на наше навернення, на нашу уважну молитву, яка приносить щедрі плоди. Він терпеливо зносить наші вади, не відповідає зі злістю, не кричить, не огризається…

„Припадім до Ісуса, як серце в нас болить. Він знає всі терпіння, Він їх осолодить.”

Скільки ж можна отримати любові від Ісуса Євхаристійного! Але чи пам’ятаємо, що Христос має для нас не тільки безмежну любов, але й безмежну силу? Це під час адорації та любов і сила проникають до наших сердець і чинять нас подібними до Ісуса.

Улюблені! Пам’ятаймо про Ісуса у Євхаристії. Любімо Його і прославляймо! Хай Він стане для нас Всемогутнім Приятелем, який поведе нас своєю міццю і любов’ю до Дому Отця. Амінь.

ВСЕЛЕНСЬКА МОЛИТВА

Ісусові Христу, який є з нами й посеред нас, який нас єднає і обдаровує миром, представмо наші потреби, сподіваючись, що Він помилує нас.

1. Христе, Ти встановив Церкву на фундаменті Апостолів, підтримуй папу і єпископів у проголошенні Євангелія для зміцнення у вірі людей – Тебе просимо

2. Христе, Живий Хлібе, дай Твоїм вірним в Україні зростати в євхаристійній побожності – Тебе просимо

3. Христе, Ти допомагав людям хворим, зневоленим сатаною, прийди з особливою благодаттю до тих, хто сьогодні з вірою Тебе шукає – Тебе просимо

4. Христе, Ти любиш дітей, дай мудрості, розсудливості й жертовності батькам, учителям, вихователям і катехетам у вихованні підростаючого покоління – Тебе просимо

5. Христе, Ти воскрешав померлих, дай брати участь у Небесній Трапезі нашим близьким померлим (особливо тим, за кого звершується Євхаристія) – Тебе просимо

6. Христе, Господи наш, приходимо Тебе слухати й підкріпитися Манною Небесною, будь для нас Дорогою, Правдою і Життям на шляху до Небесного Єрусалиму – Тебе просимо

Боже, зміцни нас своєю благодаттю, щоб ми, щоразу свідоміше переживаючи Твою присутність посеред нас, з Твоєю допомогою йшли дорогою спасіння й могли адорувати Тебе в небі навіки. Через Христа, Господа нашого. Амінь

АДОРАЦІЯ

Пісня: О преклоніть коліна

Господи Ісусе! Св. Ансельм, єпископ, переживаючи Твою присутність, так навчав і молився: «Метушлива людино! Залиш на хвилину свої заняття, ухилися від напливу своїх думок. Відкинь турботи, які обтяжують тебе, відклади захоплюючі справи. Хоч трохи приділи уваги Богу, відпочинь з Ним хвилину. Увійди до свого серця, вимкни все, що не є Богом і що до Нього не веде. Замкни вхід і шукай Його самого. А зараз, о моє серце, промов до Бога й скажи» «Обличчя Твоє розшукую, шукаю, Господи, Твого обличчя. Господи, мій Боже, навчи зараз моє серце, де і як Тебе шукати, де і як Тебе знайти…

Навчи мене, як маю Тебе шукати, і явися тому, хто Тебе шукає! Бо не зможу шукати Тебе, якщо не навчиш мене, не зможу Тебе знайти, якщо не об’явишся. Щоб я в своєму прагненні шукав Тебе, щоб прагнув Тебе, шукаючи, щоб Тебе знайшов люблячи, а любив віднаходячи». (Літургія Годин, ІІ чит., Год.Читань, п’ятниця, І тиждень Адвенту).

Господи! Фізично я вже є перед Тобою. Але благодаттю Твоєю допоможи, щоб я «зайнявся» Тобою всім серцем, всіма помислами, всією силою моїх пристрастей і моєї душі. Нехай моя увага буде скерована тільки на Тебе.

Будь прославлений, будь адорований, Боже нескінченний!

Пісня – канон: Adoramus Te Domine. Amen

Aбо: О, Ісусе наш Небесний…

„Боже, Ти Бог мій! Тебе шукаю пильно. Тебе душа моя прагне… Отак і я у святині Тебе виглядаю, - побачити силу Твою й Твою славу. (Пс 63)

Господи! Так молиться псалмоспівець і я також. Але питаю себе: чи розумію, який Скарб маю в Євхаристії?

Німкеня Марія Станґ, депортована сталінським режимом до Казахстану, шукала Тебе, присутнього в Євхаристії. Виражала це в словах молитви: «Там, де живе мій Найулюбленіший Ісус, де царює в дарохранительниці, там неустанно прагну перебувати на колінах. Там неустанно хочу молитися. Ісусе, так сильно Тебе люблю. Закрита любове, прославляю Тебе. Покинута любове, прославляю Тебе. Відкинута любове, прославляю Тебе. Безконечна любове, прославляю Тебе. Любове, що життя віддала за нас на Хресті, прославляю Тебе.

Найдорожчий мій Господи й Спасителю, вчити, щоб також і я вся була любов’ю, вся була винагородженням за Найсвятіше Таїнство…»

Від мене також Господи прийми адорацію. Це потрібно мені, щоб я міг зростати в побожності. Пророк Міхей твердить: «Тобі сказано, о чоловіче, що є добре й чого Господь від тебе вимагає: лише чинити справедливість, любити милосердя й покірно ходити перед твоїм Богом» (Mi 6,8)

Як таке покірне спілкування з Богом може мене перемінити, вчить бл. Йоан Павло ІІ: «Мусимо визнати, що всі потребуємо мовчання, в яке проникає присутність адорованого Бога; потребує його теологія, щоб могла повністю розвинути свій мудрий і духовний характер; потребує його молитва, щоб ніколи не забувала, що споглядання Бога означає зійти з гори з таким сяючим обличчям, що треба його прикривати заслоною; потребує його людське зусилля, щоб зректися участі в боротьбі без любові й прощення. Усі, віруючі й невіруючі, мусять навчитися перебувати у мовчанні, яке дозволить говорити Богу, коли хоче і як хоче, а нам розуміти його слово». (Vita conseсrata, 38)

Ісусе! Хочу замовкнути, xочу Тебе слухати; Ти говори до мене… Хай зрозумію й буду Тобі слухняним. Кілька хвилин адораційної тиші

Пісня: Боже, до Тебе йду…

Ісусе! Ти говори до мене. Так, як говорив до св. Фаустини. Те, що казав їй, так часто стосується й мене; це є для мене, для інших, для багатьох. Хочу це почути глибоко в серці, зрозуміти, як натхнення.

Ісус казав святій Фаустині, а через неї й мені: «Прагну єднатися з людськими душами; для Мене розкіш – єднатися з душами. Знай про те, дочко моя, коли приходжу в Св. Причасті до людського серця, маю повні руки всіляких благодатей і прагну віддати їх душі, але душі навіть не звертають уваги на Мене, залишають Мене самого, а займаються чимось іншим. О, як Мені сумно, що душі не пізнали Любові. Ставляться до мене, як до чогось мертвого». (Щод 1385)

Христе, вирви мене з байдужості й духа легковажності щодо Тебе!