Четвер
- 31 травня 2012 р.
Євхаристія – хлібом
життя
Плоди Святого Причастя
Кс.
Олександр Гамалійчук
Луцька дієцезія
ВСТУП ДО СВЯТОЇ МЕСИ
Під
час перебування американської армії в Західній Німеччині в 1946 році відбулася
розмова між протестантом та отцем капеланом. На питання: ”Чи ви віруєте, що в
св. Причасті до вас приходить істинний Бог з тілом і кров'ю?” з уст
католицького священика пролунала позитивна відповідь. На що протестант
промовив: ”Отче, це неправда. Бо якби це мало б бути правдою, то ви, католики,
повзли б на колінах від храмових дверей аж до вівтаря.”
За брак належної пошани до Ісуса,
присутнього в Євхаристії, перепрошуймо Милосердного Бога.
ПРОПОВІДЬ
«Адаме, де Ти?»
– Бог. «Боже, де Ти?» – Адам, Владислав, Леокадія…
Це питання до
сьогодні лунає там, де тільки на землі залишився відбиток людської ступні.
Дійсно, «не заспокоїться людське серце доти, поки не спочине в Тобі», – як
говорив св. Августин. Для нас, християн, усе дуже просто. Що я маю на думці?
Дозволю собі процитувати визнання однієї жінки.
“9 червня 1945
року на Ясній Горі в скарбниці складено конспіративний літургійний посуд, у
якому переносили Святе Причастя в одну з дільниць Ченстохови, де знаходиться
в’язниця. Документ підписала Софія Коссак-Щуцька, письменниця, котра визнала:
«скільки разів я носила Святі Дари, знала, що зі мною Бог, реально присутній;
тому я нічого не боялася. Чула постійно від ув’язнених: “принесіть нам Святе
Причастя, принесіть нам Живого Ісуса Христа, бо він є Хлібом, який тільки і
виключно підтримує нас при житті”».
Ісус Христос,
який «до кінця нас полюбив», знав якою довгою і складною дорогою змушені були
йти Апостоли, Його Церква, всі Його духовні діти. Тому пообіцяв: «Не залишу вас
сиротами. А хліб, що Я даю вам, це є Тіло Моє на життя світу». Свою обіцянку Ісус виконав, адже у
Великий Четвер під час Останньої Вечері сказав Апостолам: «Це є Тіло Моє, це
Кров Моя. Чиніть це на Мій спомин.»
Мабуть Апостоли,
споглядаючи на хліб, бачили його колір, відчували його смак і запах, але це не
був звиклий хліб, а істинне Тіло Ісуса. Така ж ситуація склалася і з вином.
Апостоли пізніше чинили те, що їм наказав Ісус. Ця влада звершування Євхаристії
перейшла від Апостолів до їх спадкоємців: єпископів та священиків. І до
сьогодні, де б не знаходився храм, повторюється це велике чудо, що колись
відбулося у Горниці.
Кардинал А.
Ренарт – архієпископ Ліону – сказав: «Христос у Церкві – це Євхаристія, яка
збирає учнів і дає їм хліб на дорогу, що веде до Отця і до людей. Євхаристія –
це Христос на відстані простягнутої руки, як хліб на родинному столі: це
Христос, якого можна любити, вдивлятися в Нього, Йому дякувати і Його просити,
адже Він є другом.»
«Христос на
відстані простягнутої руки, як хліб на родинному столі …»
Коли ми
приймаємо Святе Причастя, наступає єдність з Ісусом, спочатку фізична – ми є
ніби святі посудини з тілом, кров’ю, душею і божеством Ісуса.
Єднаємося з
Христом також духовно; нашими стають: Ісусові думки, Його любов, Його пам’ять.
В зв’язку з цим поступово переміняються наші уявлення, поняття, почуття і
вподобання. Святий Павло навіть зважився сказати: «Вже не я живу, а живе в мені
Христос.» (Гал 2, 20)
Дякуючи Святому
Причастю ми уподібнюємось до дитини, яка через постійний контакт із батьками
набуває їхнього способу мислення і вираження своїх думок.
Святе Причастя
підтримує і підсилює в нас життя, скероване у вічність. Господь Ісус говорить:
«Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, Я в ньому, той приносить багато
плоду». Святе Причастя підтримує в нас життя. Людина так само, як і рослина,
потребує живильних соків щоденно, а не тільки час від часу.
Святе Причастя є
завдатком вічного життя, джерелом радості. Не йдеться тут про чуттєвий радісний
настрій, але про глибокий внутрішній спокій (мир), розростання любові та
християнської надії, котрі мусять відбитися на нашій психіці.
Святе Причастя
звільняє нас від повсякденних гріхів, береже перед тяжкими гріхами, допомагає
керувати чуттєвими інстинктами. Один із стовпів Західної Церкви, св. Амвросій у
своїй праці «De
sacramentis» так написав про це:
«Кожного разу,
як їсте хліб цей і п’єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню» (1 Кор 11, 26).
Якщо ми звіщаємо смерть Господа, звіщаємо також відпущення гріхів. Якщо кожного
разу, коли проливається Кров, вона проливається на відпущення гріхів, я повинен
приймати Її завжди, щоб вона завжди відпускала мої гріхи. Я, котрий завжди
грішу, повинен завжди мати ліки.»
Ми раніше
говорили про те, що ті, які щоденно приймають Святе Причастя, міцніше єднаються
з Христом. І тому Ісус єднає їх у одне Тіло, тобто Церкву. У вступі до
Римського Месалу читаємо: «Через ламання одного хліба уприсутнюється єдність
вірних, а через Причастя вірні приймають Тіло і Кров Господню, як Апостоли
прийняли Його з рук самого Христа.» (Загальний Вступ до Римського Месалу, п.
43, 4)
Євхаристія
зобов’язує допомагати бідним. У Катехизмі Католицької Церкви № 1397 читаємо:
«Ти скоштував Крові Господа – і не впізнаєш навіть брата свого. Ти зневажаєш
стіл цей, якщо не вважаєш гідним твоєї їжі того брата, який був гідний сидіти
при цім самім столі Господа. Бог звільнив тебе від усіх гріхів твоїх і запросив
тебе до свого столу. Я ти навіть тоді не став милосердним.» (Св. Йоан
Золотоустий)
Євхаристійна
відправа показує Церкву як одну родину, зв’язану любов’ю Бога. Тут віруючі в
Христа учаться любити, пізнаючи на собі Божу любов. Тим болючішими є поділи в
Церкві, які роблять неможливою спільну затрапезну участь з Господом. У № 1399
ККЦ читаємо: «Східні Церкви, які не є в повному сопричасті з Католицькою Церквою,
відправляють Євхаристію з великою любов’ю. Ці Церкви, хоч і відділені, мають
правдиві таїнства – насамперед через апостольське наступництво – священство і
Євхаристію, які їх тісно єднають з нами. Певне спілкування у таїнствах in
sacris, а отже, у Євхаристії, є не тільки можливе, але навіть рекомендоване
за сприятливих умов і за схваленням церковної влади.»
«Усі вони
однодушно перебували у молитві й благанні, з деякими жінками і Марією, Матір’ю Ісуса, та з братами Його.» Чи не про це мріяв
Учитель з Назарету? Щоб ми «однодушно перебували у молитві», були разом, одного
Духа, власне так як і говорив. Чи я молюся у цьому намірі? Чи прошу про це
Ісуса?
ВСЕЛЕНСЬКА МОЛИТВА
Євхаристія – це дар Ісуса Христа людям, це, як
навчає св. Августин, ”діло всемогутності, мудрості та любові Бога”. Зібрані на
Пресвятій Месі, сповнені безмірної вдячності за цей великий дар, занесімо до
Небесного Отця наші покірні просьби:
1. Молімося за святу Церкву, щоб
споживаючи Тіло і Кров Христа, вона зростала у святості.
2. Молімося за єпископів і священиків,
щоб вони постійно проголошували правду про Христа, присутнього у Пресвятому
Таїнстві.
3. Молімося за грішників, щоб завдяки
покуті вони змогли повернутися до Господа.
4. Молімося за всіх, хто вірує в
Христа, щоб вони якомога частіше приймали Його у Святому Причасті.
5.
Молімося за померлих, щоб вони мали участь у небесній трапезі з Христом.
6. Молімося за нас, щоб ми не забували,
що Пресвята Євхаристія повинна бути нашим щоденним хлібом.
Всемогутній, вічний Боже. Вислухай молитви своїх
вірних, які годуються Тілом і Кров'ю Твого Сина. Котрий з Тобою живе і царює на
віки вічні Амінь.
АДОРАЦІЯ
Пісня: Пливи світами...
Господи Ісусе Христе, укритий у виді
хліба. Оце сьогодні ми припадаємо до Твоїх ніг, щоб заглибитися в роздуми над
предивним милосердям Божим яке об’явилося у таїнстві вівтаря. В Євхаристії
сповнилися Твої слова, котрі колись Ти промовив до учнів: ”Я не зоставлю Вас,
але буду перебувати з вами аж до кінця світу”. Хочемо сьогодні подякувати Тобі
за те, що Ти дотримав слова, що залишаєшся “на відстані простягнутої руки, як
хліб на родинному столі”. Наші слабкі тіла потребують їжі, щоб ми могли
виконувати свої щоденні обов'язки. Також і наші душі потребують Хліба із небес
– св. Причастя, яка дає сили іти далі, міцно вхопивши Твою долоню. У цій дорозі
до Небесного Отця ми набираємося сили та міцності як Твої вірні, усвідомлюючи,
яким безцінним і великим даром є дар Євхаристії. Однак ми не спроможні передати
словами всю глибінь цієї думки так, як це робили Твої святі. Тому з покорою
дозволимо собі процитувати слова одного зі стовпів Церкви, св. Августина:
“Бог – Всемогутній. Однак у своїй силі
Він не міг нам дати щось більше, ніж Євхаристія. Бог безкінечно мудрий, але Він
не знайшов щось ціннішого над Євхаристію. Бог є уособленням любові, проте Він,
сповнений любові до нас, людей, не в змозі полюбити нас більше, ніж через дар
Євхаристії. Євхаристія – це діло всемогутності, мудрості та любові Бога”.
Травневий молебень.
Немає коментарів:
Дописати коментар