Загальна Паулінська Бібліотека: ЄВХАРИСТІЙНИЙ КОНГРЕС – ІI СВЯТА МЕСА. Євхаристія

П’ятниця – 1 червня 2012 р.

Євхаристія - дорога до вічності

Кс. Василь Павелко

Львівська Архідієцезія

ВСТУП ДО СВЯТОЇ МЕСИ

Пресвяті Тайни є міццю людини на кожному етапі людського життя - в часі спокус, у важких життєвих ситуаціях, або при кінці дочасного земського життя. Не варто ігнорувати цього дару, особливо при завершенні нашої земної мандрівки, коли ж бо схопившись міцно за руку Спасителя, можемо безпечно переступити поріг вічності.

Розпочинаючи святу Месу, благаймо Господа про благодать зрозуміння і пошани таїнства Євхаристії, як поживи на дорогу до вічності.

ПРОПОВІДЬ

Улюблені у Христі Ісусі!

З нагоди Євхаристійного Конгресу в Україні, Церква закликає вірних поглибити свою віру і любов до Пресвятої Тайни Євхаристії. Перш за все, щоб ми знову загоріли бажанням частого прийняття Тіла і Крові Христа.
Святе Причастя - реальні Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа під видом хліба і вина - як діти навчаються на катехезі перед своїм Першим Причастям, є предметом справжньої, щирої й глибокої віри. Завдяки цій вірі ми отримуємо плоди цього великого таїнства Божественної любові. Господь Ісус сказав: "Тіло Моє то правдива їжа і Кров Моя правдивий напій. Хто тіло Моє споживає і п'є Мою кров в Мені перебуває, а Я в ньому ( Йн 6, 55) ".

Євхаристійна практика є важливим елементом протягом всього людського життя. Зокрема, звернімо увагу на Святе Причастя, як Причастя на дорогу до вічності. Гарні ілюстрації практик Святого Причастя, як В’ятику віднаходимо в перших християн. До таких належить святий Тарсицій. Він був послушником в Римській Церкві. Вважається, що святий Тарсицій загинув мученицькою смертю за імператора Деція (близько 240 р. після Хр.). Це було одне з найкривавіших переслідувань. Християни охоче помирали за Христа, але їх найбільшим бажанням було, щоб вони могли на шляху до вічності підкріпитися Євхаристійним Хлібом. Приносили їм святе Причастя таємно до в'язниць. Старанністю в послузі мученикам виділявся святий Тарсицій.

Одного дня, коли, як завжди, він ніс на грудях Святе Причастя до в'язниці, зустрів своїх однолітків, які бавилися на одній з численних майданчиків Риму. Поганські хлопці запропонували Тарсицію приєднатися до них. Він почав втікати. Вони побігли за ним. Коли вони побачили, що той щось притискає до грудей, хотіли подивитися, що він несе і силоміць вирвати це у нього. Відважний хлопчик обороняв свій скарб. Тоді зграя підлітків повалила його на землю, почали бити ногами, кидати камінням. І лише випадково ідучий солдат, також християнин, врятував хлопця, розігнавши підлітків. Тарсиція забрав до дому, де він незабаром помер.

Святі Дари віднесено до священика. Тіло святого було поховане на кладовищі в Санкт-Каллісто поруч з останками папи св. Стефана I. Папа св. Дамазій І мучеництво святого Тарсиція описав у віршах. У 1675 році святі мощі були перенесені з Риму в Неаполь, де були поховані у базиліці Св. Домініка в окремій каплиці. З цієї історії можна зробити висновок, як високо шанували Святе Причастя - В’ятик християни в таких драматичних обставинах свого життя.
Відомо також свідчення полоненої з концтабору Освенцім, яка в косметичці розносила Святе Причастя для жінок ув'язнених в бараках, до яких не мав можливості доступу священик. Вони добре розуміли, що кожен день і навіть година, можуть бути для них останніми. Були переконані, що тільки Христос може бути їхньою опорою в цих нелюдських умовах, а в хвилині смерті - надією на вічне життя.

Вище зазначені свідчення з різних періодів історії для нас, людей ХХІ століття, є дуже цінними і значущими, бо укріпляють в переконанні, що "Ісус Христос вчора і сьогодні - на віки той самий» (Євр 13, 8).

В Катехизмі Католицької Церкви (KKЦ) № 1524 - 1525 ми читаємо: „Тим, хто покидає це життя, крім Єлеопомазання хворих, Церква уділяє Євхаристію як останнє напуття. Отримане під час переходу до Отця, Причастя Тіла і Крові Христа має особливе значення й особливу важливість. Воно є зародком вічного життя і сили воскресіння, відповідно до слів Господа: «Хто Тіло Моє їсть і Кров Мою п'є, той живе життям вічним, і Я воскрешу його останнього дня» (Йн 6, 54). Євхаристія, таїнство померлого і воскреслого Христа, є тоді таїнством переходу від смерті до життя, переходу із цього світу - до Отця (Пор. Йн 13, 1).

Таким чином, так, як таїнства Хрещення, Миропомазання та Євхаристії становлять цілість, названу «таїнствами християнського втаємничення», - так само можна сказати, що Покаяння, Єлеопомазання і Євхаристія наприкінці земного життя християнина «є таїнствами, які готують до Батьківщини», або таїнствами, які завершують земну мандрівку”.

Кодекс канонічного права (ККП), № 921 - 922, пише про Святе Причастя, як В’ятик: „Вірні, які знаходяться з будь-якої причини в смертельній небезпеці, повинні бути укріплені Святим Причастям - В'ятиком. Навіть якщо в цей день вже приймали Святе Причастя, рекомендується - опинившись в смертельній небезпеці - знову прийняти Святе Причастя. Коли небезпека смерті триває довше, рекомендується, щоб Святе Причастя було уділено кілька разів на день. Уділення В’ятику не повинно відкладатися. Священики повинні дбати про те, щоб хворі прийняли Святе Причастя, коли вони все ще перебувають в повній свідомості”.

Якщо таїнство Єлеопомазання буде відбуватися в нашому домі, то звичаєм наших предків необхідно підготувати стіл покритий білою скатертиною, поставити хрест, запалити свічку, підготувати вату, сіль і шматок хліба, щоб витерти руки священика після помазання, а також воду в стакані і ложку для подання її хворому після прийняття Святого Причастя. Бажанням Церкви є в тому, щоб таїнства були уділені в спільноті віруючих. Тому, було б добре, якщо б при хворому були присутні його родичі, друзі або сусіди, щоб допомогти йому своєю присутністю й молитвами. Даючи хворому Причастя, як В’ятик після слів: "Тіло Христове", священик додає наступні слова: "Нехай Христос захистить Тебе і приведе до вічного життя". Хворий, як зазвичай, під час Святого Причастя відповідає: "Амінь".

Пам’ятаймо слова Христа: "Хто тіло Моє споживає і п'є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день" (J6, 54) або в іншому місці: "Я Дорога, і Правда, і Життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене. (Йн 14, 6)".

Дорогі брати і сестри! Якщо в наших сім'ях знаходяться особи похилого віку або хворі, не відкладаймо запрошення священика з душпастирською послугою. Назва «останнє помазання», багатьма людьми погано сприймається, а навіть лякає. Таким чином термін „Таїнство хворих", як ми тепер це правильно називаємо, являється великою втіхою для хворого, прощенням гріхів, зміцненням духовних сил, а інколи також фізичних і розпалює велику надію на осягнення вічного життя. Через це таїнство, сам Христос, невидимим способом для наших очей похиляється над стражданнями людини, її болем і терпінням. Як можна відкинути простягнуту руку Божого Сина, яка приносить полегшення і хоче, щоб "врятувати і відновити милостиво"? (книга хворих, ст.111).

Закінчуючи сьогоднішнє розважання, вознесімо наші молитви до Пресвятої Діви Марії: „Маріє, Мати паломницького народу, молись за нас нині і в годину нашої смерті. Зроби так, щоб ми завжди були поруч з Ісусом, Твоїм улюбленим Сином, а нашим Братом, Володарем життя і слави”. Амінь .

ВСЕЛЕНСЬКА МОЛИТВА

Бог знає, що нам необхідне, тож молімося з надією, про вислухання наших молитов, якщо на те є Його воля.

1. Бога, який ніколи нікого не покидає, просімо, щоб свята Церква турбувалась про спасіння кожної людини.

2. Бога, який обдаровує нас щедротою своїх дарів, просімо за священиків, завідателів таємниць Божих, щоб вони вірно наслідували свого Учителя.

3. Бога, якого Провидіння утримує все створіння, просімо за хворих, терплячих та вмираючих, щоб відважно черпали міць з Пресвятих Тайн.

4. Бога, який являється нагородою спасенних, просімо щоб померлі через свою віру в Бога, успадкували вічне життя.

5. Бога, який найкраще знає чого прагнемо, просімо про ревність для тут присутніх в прагненні Небесного Царства.

Господи Ісусе Христе, який дав нам на поживу своє Пресвяте Тіло і Кров, вчини милостиво, щоб приймаючи цей великий дар Твоєї любові до нас, ми мали надію на спасіння. Котрий живеш і царюєш на віки вічні. Амінь.

АДОРАЦІЯ

Пісня на виставлення

Господи Ісусе Христе, Сину Бога Живого, сьогодні ми приходимо до Тебе, щоб затриматися перед Твоїм ликом і запитати, ким Ти являєшся, який закликав кожного з нас до життя, ким Ти є, який дав нам розум, щоб ми могли краще пізнати Твою волю, що ми не були рабами, але могли б відкрити Твою вічну любов. О, як Ти, Господи нас полюбив, як нам довірився приходячи на цей світ і стаючи одним з нас. І тепер воістину Ти реально присутній тут у цій білій Гостії. А ми стоїмо при Тобі, тому що "добре нам тут бути" (пор. Мт 17,4) з нашим Господом і Богом.

Пісня
Ісусе, дякуємо Тобі за те, що залишився з нами у Пресвятій Тайні Євхаристії. Це Вона і являється таємницею віри. Це таємниця, яка перевершує наш розум і найсміливіше розуміння і може бути вияснена тільки міццю віри. Святий Кирило Єрусалимський закликає: "Не дошукуйся в хлібі і вині простих і природних елементів, бо Господь однозначно сказав, що вони являються Його Тілом і Кров’ю. Запевняє це віра, навіть якщо ваші почуття пропонують щось інше".

Пісня
Знаходячись в присутності Пресвятих Дарів, насправді перебуваємо біля самого Христа. Його споглядаємо, розмовляємо і мовчки слухаємо те, що Він хоче нам сказати. Неможливо збагнути Його почуттями, тому віра і любов наказують нам визнати, що під видом хліба і вина присутній сам Христос - Той, який обдаровує нас "повнотою добродійств, звершеного Відкуплення - Учитель, Добрий Пастир, найулюбленіший посередник Отця" (Лист бл. Йоана Павла II з нагоди 750-річчя Corpus Christi). Молитовне поклоніння Пресвятим Дарам нас об'єднує "з пасхальною таємницею, дає нам частку у жертві Христа, в якій таїнство Євхаристії є вічним" (Лист бл. Йоана Павла II з нагоди 750-річчя Corpus Christi).

Пісня
Христе, наш Господи, який "в цьому великому Таїнстві даєш поживу і освячуєш віруючих, щоб людей, розпорошених по всій землі єднала одна віра і одна любов " (Блаженний Йоан Павло II - "Я шукав вас”), підтримуй і зміцнюй свою Церкву, котра звершує Таємницю Твоєї спасенної присутності. Наповни Своїм Духом тих, які є учасниками у святій Твоїй Трапезі, і зроби, що вони мужньо свідчили про Твою заповідь любові так, щоб світ увірував Твоїм словам: "Я хліб живий, що зійшов з небес. Хто споживає цей хліб, буде жити вічно. "Ти, Господи Ісусе Христе, являєшся єдиним Відкупителем людини", вчора, сьогодні – той самий на віки".

Пісня
Євхаристія являється запорукою вічного життя і променем слави небесного Єрусалиму, який пронизує тіні нашої історії і освітлює наш життєвий шлях. Дякуємо Тобі, Господи, за Твою євхаристійну присутність на землі. Для нас Ти страждав і через хрест показав безмежну любов до всього людства. Дякуємо Тобі за це, Ісусе.

Пісня
Господи, залишись з нами і допомагай нам постійно іти шляхом, який веде до дому Отця. Перебувай з нами в Твоєму слові - Слові, що стало плоттю – Євхаристією Твоєї присутності. Прагнемо слухати Твої слова і виконувати їх. Хочемо часто кормитись Пресвятими Дарами, особливо тоді "коли вже вечоріє і кінчається день" (Йн 24,29) нашого життя, щоб не втратити надії на осягнення в майбутньому вічної радості на небесах разом з Тобою і всіма Святими. Амінь.

Благословення

Євхаристійний гімн

�ях � � � ˛ �� сного Єрусалиму.

В Євхаристії є «Хтось», а не «щось» нагадував Св. Йоан Марія Віанней. Ісус полюбив нас до кінця. Хоче бути з нами, постійно приходить, пробачає, зміцнює. Ісус перебуває у святій тиші і вчить, що з Богом зустрічаємось в тиші. Ісус Євхаристійний – терпеливий в очікуванні на наш прихід, на наше навернення, на нашу уважну молитву, яка приносить щедрі плоди. Він терпеливо зносить наші вади, не відповідає зі злістю, не кричить, не огризається…

„Припадім до Ісуса, як серце в нас болить. Він знає всі терпіння, Він їх осолодить.”

Скільки ж можна отримати любові від Ісуса Євхаристійного! Але чи пам’ятаємо, що Христос має для нас не тільки безмежну любов, але й безмежну силу? Це під час адорації та любов і сила проникають до наших сердець і чинять нас подібними до Ісуса.

Улюблені! Пам’ятаймо про Ісуса у Євхаристії. Любімо Його і прославляймо! Хай Він стане для нас Всемогутнім Приятелем, який поведе нас своєю міццю і любов’ю до Дому Отця. Амінь.

ВСЕЛЕНСЬКА МОЛИТВА

Ісусові Христу, який є з нами й посеред нас, який нас єднає і обдаровує миром, представмо наші потреби, сподіваючись, що Він помилує нас.

1. Христе, Ти встановив Церкву на фундаменті Апостолів, підтримуй папу і єпископів у проголошенні Євангелія для зміцнення у вірі людей – Тебе просимо

2. Христе, Живий Хлібе, дай Твоїм вірним в Україні зростати в євхаристійній побожності – Тебе просимо

3. Христе, Ти допомагав людям хворим, зневоленим сатаною, прийди з особливою благодаттю до тих, хто сьогодні з вірою Тебе шукає – Тебе просимо

4. Христе, Ти любиш дітей, дай мудрості, розсудливості й жертовності батькам, учителям, вихователям і катехетам у вихованні підростаючого покоління – Тебе просимо

5. Христе, Ти воскрешав померлих, дай брати участь у Небесній Трапезі нашим близьким померлим (особливо тим, за кого звершується Євхаристія) – Тебе просимо

6. Христе, Господи наш, приходимо Тебе слухати й підкріпитися Манною Небесною, будь для нас Дорогою, Правдою і Життям на шляху до Небесного Єрусалиму – Тебе просимо

Боже, зміцни нас своєю благодаттю, щоб ми, щоразу свідоміше переживаючи Твою присутність посеред нас, з Твоєю допомогою йшли дорогою спасіння й могли адорувати Тебе в небі навіки. Через Христа, Господа нашого. Амінь

АДОРАЦІЯ

Пісня: О преклоніть коліна

Господи Ісусе! Св. Ансельм, єпископ, переживаючи Твою присутність, так навчав і молився: «Метушлива людино! Залиш на хвилину свої заняття, ухилися від напливу своїх думок. Відкинь турботи, які обтяжують тебе, відклади захоплюючі справи. Хоч трохи приділи уваги Богу, відпочинь з Ним хвилину. Увійди до свого серця, вимкни все, що не є Богом і що до Нього не веде. Замкни вхід і шукай Його самого. А зараз, о моє серце, промов до Бога й скажи» «Обличчя Твоє розшукую, шукаю, Господи, Твого обличчя. Господи, мій Боже, навчи зараз моє серце, де і як Тебе шукати, де і як Тебе знайти…

Навчи мене, як маю Тебе шукати, і явися тому, хто Тебе шукає! Бо не зможу шукати Тебе, якщо не навчиш мене, не зможу Тебе знайти, якщо не об’явишся. Щоб я в своєму прагненні шукав Тебе, щоб прагнув Тебе, шукаючи, щоб Тебе знайшов люблячи, а любив віднаходячи». (Літургія Годин, ІІ чит., Год.Читань, п’ятниця, І тиждень Адвенту).

Господи! Фізично я вже є перед Тобою. Але благодаттю Твоєю допоможи, щоб я «зайнявся» Тобою всім серцем, всіма помислами, всією силою моїх пристрастей і моєї душі. Нехай моя увага буде скерована тільки на Тебе.

Будь прославлений, будь адорований, Боже нескінченний!

Пісня – канон: Adoramus Te Domine. Amen

Aбо: О, Ісусе наш Небесний…

„Боже, Ти Бог мій! Тебе шукаю пильно. Тебе душа моя прагне… Отак і я у святині Тебе виглядаю, - побачити силу Твою й Твою славу. (Пс 63)

Господи! Так молиться псалмоспівець і я також. Але питаю себе: чи розумію, який Скарб маю в Євхаристії?

Німкеня Марія Станґ, депортована сталінським режимом до Казахстану, шукала Тебе, присутнього в Євхаристії. Виражала це в словах молитви: «Там, де живе мій Найулюбленіший Ісус, де царює в дарохранительниці, там неустанно прагну перебувати на колінах. Там неустанно хочу молитися. Ісусе, так сильно Тебе люблю. Закрита любове, прославляю Тебе. Покинута любове, прославляю Тебе. Відкинута любове, прославляю Тебе. Безконечна любове, прославляю Тебе. Любове, що життя віддала за нас на Хресті, прославляю Тебе.

Найдорожчий мій Господи й Спасителю, вчити, щоб також і я вся була любов’ю, вся була винагородженням за Найсвятіше Таїнство…»

Від мене також Господи прийми адорацію. Це потрібно мені, щоб я міг зростати в побожності. Пророк Міхей твердить: «Тобі сказано, о чоловіче, що є добре й чого Господь від тебе вимагає: лише чинити справедливість, любити милосердя й покірно ходити перед твоїм Богом» (Mi 6,8)

Як таке покірне спілкування з Богом може мене перемінити, вчить бл. Йоан Павло ІІ: «Мусимо визнати, що всі потребуємо мовчання, в яке проникає присутність адорованого Бога; потребує його теологія, щоб могла повністю розвинути свій мудрий і духовний характер; потребує його молитва, щоб ніколи не забувала, що споглядання Бога означає зійти з гори з таким сяючим обличчям, що треба його прикривати заслоною; потребує його людське зусилля, щоб зректися участі в боротьбі без любові й прощення. Усі, віруючі й невіруючі, мусять навчитися перебувати у мовчанні, яке дозволить говорити Богу, коли хоче і як хоче, а нам розуміти його слово». (Vita conseсrata, 38)

Ісусе! Хочу замовкнути, xочу Тебе слухати; Ти говори до мене… Хай зрозумію й буду Тобі слухняним. Кілька хвилин адораційної тиші

Пісня: Боже, до Тебе йду…

Ісусе! Ти говори до мене. Так, як говорив до св. Фаустини. Те, що казав їй, так часто стосується й мене; це є для мене, для інших, для багатьох. Хочу це почути глибоко в серці, зрозуміти, як натхнення.

Ісус казав святій Фаустині, а через неї й мені: «Прагну єднатися з людськими душами; для Мене розкіш – єднатися з душами. Знай про те, дочко моя, коли приходжу в Св. Причасті до людського серця, маю повні руки всіляких благодатей і прагну віддати їх душі, але душі навіть не звертають уваги на Мене, залишають Мене самого, а займаються чимось іншим. О, як Мені сумно, що душі не пізнали Любові. Ставляться до мене, як до чогось мертвого». (Щод 1385)

Христе, вирви мене з байдужості й духа легковажності щодо Тебе!