ЄВХАРИСТІЙНИЙ КОНГРЕС – І СВЯТА МЕСА

Середа - 30 травня 2012 р.

НЕДІЛЬНА ЦЕЛЕБРАЦІЯ ЄВХАРИСТІЇ

Кс. Юрій Сема

Харківсько-Запорізька дієцезія

Пропозиція Літургії Слова:
Читання І - Бут 1, 26-2,3.
Псалом - Пс 104 (103), 1.5-6.21-24.31.33
Читання ІІ - Євр 4, 3-16
Алілуя, Цей день сотворив Господь, радіймо и веселімося в ньому.
Євангеліє - Лк 24, 13-35

ВСТУП ДО СВЯТОЇ МЕСИ

Бог забажав створити людину на свій образ і подобу. І кожен з нас відчуває це у повсякденному житті, адже образ Божий, відображений у кожному з нас, не може бути стертий навіть смертним гріхом. Людина завжди залишається істотою, яка потребує від іншої особи тепла, уваги, турботи та любові. Що ж, за своїм образом Бог створив кожного з нас, а ось Його подоба в людині не стала явною автоматично. Стати подібним до Бога - це завдання на все життя, і якщо образ Божий - це природа, дана нам при народженні, то подібність - це дар, прийнятий і розвинений у співпраці з Ним. Стати подібним Христу, який залишається відкритим на кожного грішника - ось це справді велике завдання. Що дає мені об’явлення цього уподібнення Богу і який же цей самий шлях уподібнення? 

ПРОПОВІДЬ

День відпочинку, присвяченого Господу

На початку Книги Буття сказано, що Бог закінчив творити в 7й день і спочив від трудів своїх благословивши цей день. Дослівний переклад назви 7го дня тижня з єврейської мови «шабат» - відпочинок. Дійсно, що якщо я дотримуюся цього завдання стати подібним до Бога, то дійсно шабат для мене - день відпочинку, який Господь встановив ще при створенні світу. «Діло» Бога - це, певним чином, приклад для людини, покликаної не тільки населяти всесвіт, але також і «будувати» його і таким чином ставати Божим «співпрацівником».

Зрештою, тижневе коло, в якому чергується 6 днів праці та 7й відпочинку, присвяченого Богу - це та сама Пасха, яка повертається тиждень за тижнем, торжество перемоги Христа над гріхом і смертю. Це день, відокремлений від усіх інших, він відокремлює від рутини і сірості людину, дуже часто обтяжену турботами про завтрашній день. Чому? Бо Христос своєю смертю і воскресінням звільнив людину від закону гріха і смерті та дарував свободу дітей Божих.

Воскресіння Ісуса - це основна подія, на яку спирається християнська віра (пор. 1 Кор 15, 14). І не один тільки раз на рік, але завжди у 7й день тижня, Церква прагне вказати кожному поколінню напрямок, в якому рухається історія кожної людини. Тому для християн неділя - головний святковий день, встановлений не для того тільки, щоб відзначати зміну пір, але щоб явити найглибший зміст часу. «За апостольським переданням, що йде аж від дня Воскресіння Христового, Церква святкує пасхальну таємницю кожен сьомий день, який по праву називається 'Днем Господнім'». І так дійсно закріплено в культурі і мовах багатьох народів Європи: наприклад, італійське слово Domenica - День Господній або в російській мові - Воскресение.

Ми, як учні Христа, покликані уникати будь-якого змішання святкування неділі, яке повинно бути істинним шляхом збереження святості Дня Господнього, і «уїк-енду», якщо розуміти його просто як час відпочинку і розслаблення. Ми в наші дні схильні до небезпеки втратити найглибше значення Дня Господнього, який стає просто частиною «уїк-енду». Небезпека полягає в тому, що люди так стурбовані заробітками, що вони більше не можуть бачити неба, а значить і всіх тих прекрасних справ, які Господь сотворив - природу, космос, іншої людини. А чим є час, як не даром, даним для розвитку відносин з Творцем і з іншою людиною? Час, присвячений Христу, ніколи не буває втраченим, але швидше буває віднайдений, і внаслідок цього, наші взаємини і все наше життя в цілому можуть стати більш глибокими і людськими.

У той же самий час, в умах багатьох з нас, як здається, зменшується не тільки усвідомлення центрального місця Євхаристії, але навіть усвідомлення обов'язку віддавати подяку Господу і молитися Йому разом з іншими в спільноті Церкви: "Не бійтеся! Відкрийте, широко відкрийте двері Христу! "- Не бійтеся віддавати свій час Христу!

День відпочинку, що повторюється протягом тижня - це також образ обітниці, даної нам самим Творцем. Ми є Народ Божий, який покликаний увійти в той же покій, наполегливо наслідуючи приклад синівського послуху Христа (пор. Євр 4, 3-16). Тому для того, аби цілком зрозуміти значення неділі, ми повинні знову прочитати прекрасний опис створення світу і поглибити наше розуміння відпочинку, присвяченого Богу.

У задумі Творця існує як відмінність, так і тісний зв'язок між порядком творіння і порядком спасіння. Це підкреслюється в Старому Завіті, коли він пов'язує заповідь про «суботу» не тільки з таємничим «спокоєм» Бога після 6 днів творіння (пор. Вих 20, 8-11), але й зі спасінням, яке він пропонує Ізраїлю, звільняючи його від єгипетського рабства (пор. Втор 5, 12-15). Бог, який відпочиває в сьомий день, радіючи своєму творінню, і Бог, що відкриває свою славу у звільненні своїх дітей з під гніту Фараона, це один і той же Бог. Ось чому на відміну від багатьох інших приписів заповідь про День Відпочинку поміщена не в контексті законів про відправлення культу, але у складі Декалогу, «десяти слів». А Декалог, як ми знаємо - це стовпи морального життя, вписані в саме людське серце. Церква вважає цю заповідь не простим питанням релігійної дисципліни, але найважливішим вираженням наших відносин з Богом, кажучи коротше - відпочинок на честь Господа після 6 днів праці - це час проведений разом з Ним і для Нього. Хоча це і може природним чином змішуватися з людською потребою у відпочинку, але лише одна віра може зробити доступним його більш глибокий сенс і запобігти перетворенню його в банальність.

Відпочинок, таким чином, набуває священну цінність: вірні не тільки покликані відпочивати, як відпочивав Бог, а й відпочивати в Господі, приводячи до Нього все творіння у хвалу і подяку, глибоко особистим чином, подібно дитині, і дружньо, подібно дружині. Головним аспектом цієї заповіді є не просто якась перерва в роботі, але радість від справ, що вчинив Бог. Людський відпочинок в День Господній знаходить весь свій сенс. Він полягає в тому, що людина входить в глибини «спокою» Божого і може трепетно ​​пережити радість Творця, коли, по завершенні творіння, Він побачив, що все Ним створене «вельми добре» (Бут 1, 31).

Від Суботи до Воскресіння

Смерть і Воскресіння Христа - це повне здійснення того, що Бог почав при творінні світу, продовжив у дні виходу свого Народу з Єгипту і дарування Закону на горі Синай. Святий Григорій Великий вигукує: «Для нас справжня Субота - це особистість нашого Спасителя, нашого Господа Ісуса Христа». Саме тому та радість, з якою Бог в перший суботній день людства споглядав все, створене ним з нічого, тепер виражений в радості, з якою Христос у Великодню неділю приходить до своїх учнів. Чому? Тому що Він приніс їм дар прощення, дар миру і дар Духа (пор. Йн 20, 19-23). Це саме у Великодньому Таїнстві людство, і з ним все творіння, яке «стогне і мучиться донині» (Рим 8, 22), впізнає свій новий «Вихід» до свободи дітей Божих. Вони разом із Христом до Бога, від якого раніше ховалися, можуть звертатися тепер «Авва, Отче!» (Рим 8, 15, Гал 4, 6). У світлі цієї таємниці зміст приписів Старого Завіту про День Господній відновлюється, робиться досконалим і повністю відкривається у славі, якою осяяло обличчя Воскреслого Христа (пор. 2 Кор 4, 6). Ми переходимо від «дня суботнього» до «першого дня, наступного за суботою», від сьомого дня - до першого дня: День Господній (Dies Domini) стає Днем Христовим (Dies Christi)!

У найдавніші часи ранні християни відчували величезні труднощі зі святкуванням недільного дня - Дня Господнього. Тижневий відлік часу зазвичай не був частиною життя територій, де поширювалося Євангеліє, і святкові дні грецького і римського календарів не збігалися з християнською неділею. Тому для християн було дуже складно дотримуватися Дня Господнього у визначений день кожного тижня.

Коли під час гонінь Діоклетіана збори християнських спільнот були вельми суворо заборонені, багато хто був достатньо мужнім, щоб не зважати на імператорські укази і радше прийняти смерть, ніж пропустити недільну Євхаристію. Так було у випадку з мучениками з Абітіни, у проконсульський Африці, які відповідали своїм обвинувачам: «Ми не можемо жити без Вечері Господньої». Сповідуючи свою віру, одна з мучениць сказала: «Так, я прийшла на зібрання і я святкувала Вечерю Господню з моїми братами і сестрами, бо я християнка». Отже, вірність тижневому відліку часу стала нормою. Що ж було джерелом такої відданості і вірності наших батьків у вірі Дню Господньому?

Євхаристія - серце всього життя Церкви

«Я з вами по всі дні до кінця віку» (Мт 28, 20). Ця обіцянка Христа ніколи не перестає голосно звучати в Церкві, як секрет її плодючості і життя, і джерело її надії. Як день Воскресіння, неділя - це не тільки спогад минулої події; це - святкування живої присутності Воскреслого Господа серед Його народу. Щоб ця присутність належним чином проголошувалася і сприймалася, недостатньо, щоб учні Христові молилися окремо і внутрішньо згадували смерть і Воскресіння Христові в таємниці свого серця: Бог у мене всередині, а Церква мені непотрібна. Ті, хто прийняв благодать Хрещення спасаються не як окремі індивідууми, але як члени Містичного Тіла, що стали частиною Народу Божого. Тому важливо, щоб вони сходилися разом, щоб повністю виразити саму сутність Церкви як eссlesia - зборів, скликаних воєдино Воскреслим Господом. Вони стали «єдині» у Христі (пор. Гал 3, 28) за допомогою дару Духа. Ця єдність стає видимою, коли християни збираються разом.

Саме Євхаристія є джерелом і вершиною християнського життя. Євхаристія живить і утворює Церкву: «Один хліб, і нас багато творять одне тіло, бо ми всі спільники хліба одного" (1 Кор 10, 17). Саме завдяки цій життєво важливій зв'язку з Таїнством Тіла і Крові Господньої, таємниця Церкви усвідомлюється, проголошується і найкращим чином переживається в Євхаристії. Уявити собі недільну Євхаристію у відриві від громади християн неможливо, тому саме церковний вимір, властивий Євхаристії, здійснюється в кожному євхаристійному богослужінні. Але особливо сильно воно виявляється у той день, коли вся громада сходиться для спомину Воскресіння Господнього. Не випадково Катехизм Католицької Церкви вчить, що «Недільне святкування Дня Господнього і Євхаристія Господа знаходяться в самому серці церковного життя».

Важливо усвідомити, що Євхаристія - це найбільш глибока подія спілкування людини, яка, як в дзеркалі, відображає її образ і допомагає йти шляхом уподібнення своєму Творцеві. Отже, спілкування з Христом глибоко пов'язане із спілкуванням з нашими братами і сестрами. Недільне євхаристійне зібрання - це досвід братства, яке богослужіння має робити явним, при постійній повазі до природи літургійного дійства. Знак миру, якому в Римському обряді відведено місце перед Святим Причастям, - це особливо виразний жест, який ми здійснюємо як виказ взаємної любові і готовності прощати наших ворогів і приймати їх прощення за словом самого Спасителя: «Якщо ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиш там дар твій перед жертовником і піди, примирись з братом своїм, і тоді прийди і принеси дар твій »(Мт 5, 23-24).

Від Меси до «місії»

На завершення кожної Євхаристії ми чуємо слова благословення та послання: Ite Misa est. Один з перекладів, який сьогодні найчастіше ми чуємо - «Ідіть, жертва звершена». Однак, оригінальне значення цього звернення - «Ідіть, тепер ви є послані». Mitto, mittere - це латинське дієслово, яке означає «посилати». Куди ж вірні після закінчення Євхаристії послані? Тут важливо пам'ятати кожному з нас, що приймаючи Хліб Життя, ми - учні Христа - готуємося силою Воскреслого Господа і Його Духа виконувати ті завдання, які чекають нас у повсякденному житті. Літургія Євхаристії, вчинена в Тайні і під виглядом знаків у День Господній, триває за дверима храму і триває протягом наступних 6 днів праці і виконання щоденних обов'язків. Таким чином, недільне зібрання та відпочинок на честь Господа - стає нашим шляхом уподібнення Творцю і Спасителю. Ми, вислухавши Слово Боже, прийнявши Христа під виглядом Хліба і Вина і переживши єднання з багатьма братами та сестрами, перетворюємося і стаємо свідками і апостолами Господніми - знаком надії, миру і спасіння для свого покоління.

МОЛИТВА ВІРНИХ

Поучені Словом Господнім і очікуючи скошування Його Тіла і Крові, представимо молитовні наміри всієї Церкви і кожного з нас окремо

- Про Церкву і про всіх, кому Господь доручає опіку про Неї. Просимо Тебе, Господи, укріпи їх у вірі і збережи в єдності весь Твій Народ.

- Про всіх правителів, законодавців і суддів. Просимо Тебе, Господи, даруй їм розум і мудрість щоб зберігали святість твого одвічного встановлення: 6 днів будеш робити всяку роботу, 7й день - відпочинок на честь Господа Бога твого.

- Про стражденних, одиноких і покинутих. Просимо Тебе, Господи, силою Євхаристії надихни кожного з нас для свідчення для них про Твоє воскресіння і перемогу над смертю.

- Про всіх нас, які стоїмо тут перед нашим Спасителем. Просимо Тебе, Господи, укріпи нас у виконанні наших щоденних обов’язків і благослови наш відпочинок, щоб таким чином ми ставали подібними до Тебе.

Всемогутній Отче, ти твориш історію всього людства, і тому ніщо не сховається від погляду Твого. Просимо Тебе, з упованням, здійсни наш перехід від смерті до життя і введи нас у День Вічності разом із Ісусом Христом, що живе і царює на віки вічні.

АДОРАЦІЯ

Пісня євхаристійна

Господи, наш Отче, стаємо перед Тобою в цей день і перш за все прославляємо Тебе за диво сотворіння світу. Від початку часів Ти влаштував світ так, щоби Він свідчив про Тебе і Твою нічим необмежену мудрість. Все створіння через наші уста дякує Тобі, Господи, возносячи гімн прославлення:

За світло і пітьму ми прославляємо тебе, Господи!

- прославляємо тебе, Господи!

За сонце, місяць і зорі - прославляємо тебе, Господи!

За води і суходіл - прославляємо тебе, Господи!

За холод і спеку - прославляємо тебе, Господи!

За вітер і бурю - прославляємо тебе, Господи!

За трави, квіти і дерева - прославляємо тебе, Господи!

За риб, тварин і худобу - прославляємо тебе, Господи!

За все що живе і дихає - прославляємо тебе, Господи!

(хвилина тиші)

Пісня євхаристійна

Але Ти, Господи, забажав виявити не лише свою мудрість, але також і нескінченну любов. Ти сотворив чоловіка і жінку за власним образом. Кожному із нас Ти дав благодать і владу наректися Твоїм сином і донькою. Ти обдарував нас розумом, волею і свободою аби ми уподібнилися Тобі у всьому. В праці та відпочинку Ти схотів встановити кожного із нас наслідником Твого Царства. Але ми, слабкі та грішні люди, багаторазово віроломно переступали через Твої закони, шукаючи вигоди і задоволення лише для себе.

За невірність Твоїм законам – перепрошуємо Тебе, Господи

За зловживання нашою свободою - перепрошуємо Тебе, Господи

За несправедливість та насилля над іншими - перепрошуємо Тебе, Господи

За бажання егоїстичного задоволення - перепрошуємо Тебе, Господи

За лінощі та небажання співпрацювати із іншим - перепрошуємо Тебе, Господи

За те, що розраховуємо лише на свої власні сили та здібності - перепрошуємо Тебе, Господи

За відсутність відпочинку в Твоє Ім’я - перепрошуємо Тебе, Господи

(хвилина тиші)

Пісня євхаристійна

Однак, навіть тоді, коли ми відійшли від Тебе і впали у гріх, Ти не покинув нас, але поспішив стати одним із нас і відродити те, що гріх понизив. Ти, Господи, після свого преславного воскресіння та вознесіння в небо, залишаєшся із нами. Ти стаєш явним тоді, коли ми збираємося з любові до Тебе аби слухати Твоє Слово і приймати Пресвяте Тіло і Кров. Тому сповнені радості ми дякуємо Тобі, Господи.

За Твоє Слово, яке Ти неустанно звертаєш до нас, грішників – дякуємо Тобі, Господи

За Твого Сина Ісуса Христа, народженого від Діви Марії і Духа Святого – дякуємо Тобі, Господи

За Його смерть і воскресіння – дякуємо Тобі, Господи

За Церкву, видиме Тіло Христове – дякуємо Тобі, Господи

За Святі Таїнства, в яких ти уділяєш нам Духа Воскреслого Ісуса – дякуємо Тобі, Господи

За звільнення нас від страху смерті Пасхою Ісуса Христа - дякуємо Тобі, Господи

За обітницю віковічного відпочинку в Ісусі Христі - дякуємо Тобі, Господи

(хвилина тиші)

Пісня євхаристійна

Ти, Господи, вчиш нас бути дітьми Божими, яких Отець запрошує на весільний бенкет. Тому ми, Господи, зібрані довкола Тебе, присутнього під виглядом Хліба, хочемо з довірою вознести наші прохання:

За Святу Церкву, аби в особі кожного охрещеного йшла в усі кінці землі, особливо до найубогіших, і проголошувала Добру Новину про спасіння грішника силою Твого Воскресіння з мертвих. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

За самотніх, покинутих і всіх стражденних, аби Ти дав їм Духа Святого єднатися із Ісусом Христом страждаючим, а нам дав мужність милосердно їм служити. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

За наших дітей і молодь, аби досвідчували в Твоїй Церкві благодаті єдності та солідарності, які ти уділяєш збираючи спільноту Церкви навколо Євхаристійного столу. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

За подружжя, а особливо ті, які переживають кризу подружньої вірності та любові, аби у Таїнстві Євхаристії віднаходили джерело сил для прощення і поєднання. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

За всіх людей, які стоять при владі, аби смиренно служили спільному благу всіх народів. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

За всіх учасників Євхаристійного Конгресу, аби відкрили наново таємницю Твоєї Пасхи і Дня Відпочинку як перемоги на гріхом і смертю. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

За нас, тут зібраних перед Тобою з любові до Тебе – даруй нам щирим серцем прославляти всюди Твого Сина Ісуса Христа. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

Тепер в хвилині тиші хочемо просто побути у Твоїй присутності, Господи, дивлячись на Тебе, присутнього в своїм Тілі та Крові.

(хвилина тиші)

Благословення