ЄВХАРИСТІЙНИЙ КОНГРЕС – І СВЯТА МЕСА. БОЖІ ДАРИ В ЛЮДСЬКИХ РУКАХ

Четвер - 31 травня 2012 р.

БОЖІ ДАРИ В ЛЮДСЬКИХ РУКАХ

Кс. Едуард Ковальський

Луцька дієцезія

ВСТУП ДО СВЯТОЇ МЕСИ

         “Велике бо вчинив мені Всемогутній”. Сьогоднішня літургія пригадує нам про зустріч Пресвятої Богородиці Марії зі своєю родичкою Єлисаветою. Матір Спасителя зустрічається з матір’ю пророка. Під час цієї радісної зустрічі обидві жінки сповідують віру в Бога, котрий зажди є вірним  своїм обіцянкам, котрий чинить великі діла, обдаровує людей незвичайними дарами своєї благодаті та не відвертається від своїх невірних дітей. Тому з покорою, на зразок Марії, Матері Христа, визнаймо нашу грішність та байдужість щодо Божих дарів, беручи участь в найбільшому з них, в дарі Божої любові — Євхаристії.

ПРОПОВІДЬ

Я у серці своїм
Таємницю пізнав,
Хочу друзям усім розказати:
Треба даром оцим,
Що нам Бог щедро дав
    Повсякденно Його величати!

        

Коли людина народжується на світ, вона застає все готовим: добрих і люблячих батьків, домашній затишок. Увесь світ Творець приготував людині. «Ти, Господи, заснував землю на її підвалинах — не захитається повіки» (Пс 104, 5). Ніхто з людей не має права звинувачувати Бога за відкидання людини чи байдужість. Бог завжди та всюди роздає людині свої благодаті. Однак жодне благо, жоден Божий дар не зрівняється з втіленням Бога-Сина.

Сам Творець у своїй величі та могутності став людиною. «Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність з Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини.» (Флп 2, 6-7а) Це незбагненне і величне діло Бога по відношенню до людини, яке ми ніколи не зможемо зрозуміти. Святий Йоан пише про Бога, який є Любов. Він, Всемогутній, Податель життя, віддає себе людини на поживу, бо безмірно її полюбив. «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірить в Нього, мав життя вічне.» (Йн 3,16)

Євхаристія — це знак любові. Христос не тільки одноразово ввійшов в історію людства, коли народився з Діви Марії, прийнявши труднощі людського життя, нерозуміння, зневагу та нарікання співвітчизників, зраду близьких людей, але й віддав своє життя, як «викуп за багатьох», радісно воскресаючи на славу Бога. Христос добре розумів слабкість людини, тому Він залишає їй себе назавжди в Євхаристії.

Ми кожного дня можемо приймати незбагнений дар Євхаристії. Навіть коли на одній півкулі люди сплять, на другій священики за наказом Христа: «Чиніть це на Мій спомин» обдаровують людей Божими дарами.

Людина не завжди в змозі відповісти на Божу любов. Правдою також є, що вона не завжди хоче цю любов приймати. Людські серця часто холодні, закам’янілі. Вони завжди шукають чогось іншого, аби не Бога. «Дивлюся я на цей народ і бачу, що народ цей твердолобий» (Вих 32, 9б). Людина часто на голос Євангелія відповідає, як мешканці Афін святому Павлові: «Послухаємо тебе іншим разом» (Діян 17, 32б). Бог же завжди вірний. Він стоїть при дверях і стукає: як хто почує голос Його і відчинить двері, увійде до Нього і буде з Ним вечеряти. (пор. Одкр 3, 20) Господь кожного дня стукає в двері наших храмових дарохранительниць. Він зі своєї любові, ніжності та покори закриває себе в кожному храмі та чекає на людину, бо не може жити без неї. Бог — це Любов (пор. Йн 4,8), а Євхаристія — поцілунок, який Бог дає людині (кардинал Анджело Содано).

В ці дні конгресу особливо хочемо звернути нашу увагу на Євхаристійного Христа, який мовчки дає нам себе. Тому варто з великою вдячністю та смиренням споглянути на Ісуса Христа в момент перемінення дарів. Перепросити Його за зневагу та нашу байдужість. Ми повинні усвідомити, що Бог обдаровує нас чимось не земним, а небесним, поживою, яка дає вічне, радісне життя. Ми же не в стані заслужити навіть тисячної частки цього Божого дару.

Доречно придивитись сьогодні Марії, яка цілковито приймала дари Бога протягом свого життя. Найбільшою Божою благодаттю Марії було Боже материнство. Вона, незважаючи на нерозуміння своєї місії, каже ангелу своє «fiat» тобто «так». З покорою та смиренням Марія йде до своєї родички Єлизавети, щоб поділитися своїми дарами. Сьогоднішнє свято Відвідин Пресвятої Марії представляє нам Божу Матір, яка оспівує велич Господню, «велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе Його Ім’я» (Лк 1,49).

За прикладом Богородиці Марії, стараймося завжди оспівувати велич та доброту Бога, котрий дає нам Себе в Пресвятій Євхаристії, але не залишати Його лише собі, а й ділитися з іншими.

ВСЕЛЕНСЬКА МОЛИТВА

        

         Благаймо Господа, нашого Отця, який вибрав Пресвяту Діву Марію на Матір Свого Сина:

За Святу Церкву, нехай вона буде знаком Божої любові в сучасному світі розпачу і ненависті.

За Папу Римського з колегією єпископів, нехай вони вірно провадять Христову вівчарню до джерел спасіння.

За хворих, нехай не забракне на їхній життєвій дорозі людей з великим серцем, готовим завжди та безкорисливо допомогти.

За нашу Батьківщину, нехай вона широко відкриє двері Євхаристійному Христові, котрий постійно стоїть та чекає на наше запрошення.

За наших померлих, нехай ввійдуть в радість свого Господа та радіють вічним спогляданням Божого обличчя.

За нас самих, нехай наше життя буде безперервним співом прославлення Бога за великі діла, що зробив Ісус Христос.

         Боже, котрий постійно обдаровуєш нас різними дарами, нехай вони в нас помножуються та приносять Твоєму Імені більшу честь та славу. Через Христа Господа нашого.

АДОРАЦІЯ

Господи Боже, стаємо перед Тобою сьогодні в покорі та прагнемо визнати, що Ти є Господом нашого життя. Ти зі своєї любові прийшов на світ, щоб нас, грішних та немічних підняти з болота наших гріхів. Дякуємо за Твою безмежну доброту, а особливо за дар Євхаристії, в якій залишаєшся з нами назавжди та живиш нас щоденно. Твоя любов безмежна. Дякуємо Тобі, Господи.

         Тиша

Переживаючи час конгресу, ми хочемо приготовити наші серця. Хочемо, щоб цей час був для нас часом праці над собою, тому що «близьке Царство небесне». Але ми не зможемо добре приготуватися без Тебе і Твоєї допомоги, тому приходимо до Тебе.

         Тиша

Приходимо до Тебе Ісусе, щоб перепросити за зневаги, якими ображаємо твою велич та всемогутність. Перепрошуємо за те, що не завжди гідно можемо приймати дари, якими на ти обдаровуєш. Особливо перепрошуємо за байдужість щодо Євхаристії.

Тиша

Також, Господи, прийми наші прохання. Молимо тебе особливо за всіх українців. Нехай ми відкриємо єдину правду, що Ти є Господом нашого життя, Ти є дорогою нашого спасіння та Правдою, яка нас визволить.

         «Дайте гідний плід навернення» – цими словами св. Йоан Хреститель звертається до фарисеїв та садукеїв, котрі приходили до Нього, щоб охреститись, але водночас ці слова скеровує до кожного з нас. Ці слова мають заохотити кожного до праці над собою «приготуйте дорогу Господу».

         Тиша

Ісусе, готуючи дорогу для Тебе, ми віримо, що Ти нам допоможеш і не відкинеш нас. На закінчення хочемо повторити: „Господи я не достойний, щоб Ти прийшов до мене...”, а Ти приходиш зі своєї любов’ю кожного дня в Пресвятій Євхаристії — найбільшій благодаті. Ісусе, будь з нами завжди та вічно.

Благословення

Євхаристійний гімн