ТАЇНСТВО ЄЛЕЄПОМАЗАННЯ –
ЄДНАЄ ВІРНИХ З ГОСПОДОМ
ІІІ неділя місяця (18 березня 2012 р.)
Людська хвороба та її значення у Тайні Спасіння
О. Віктор МАКОВСЬКИЙ
Луцька Дієцезія
ВСТУП ДО МЕСИ
Від гріхопадіння праотців Адама і Єви, в життя людини ввійшло велике випробування, котре наповнює страхом кожну живу людську істоту. Цим випробуванням є хвороби. Нема в світі людини, котра б не перетерпіла страждань і болю хвороби. У хворобі людина пізнає безсилля, свою обмеженість і свою конечність. Будь яка хвороба може привести нас до смерті.
В часи Старого Завіту людина, вражена хворобою, пізнавала свою обмеженість, і водночас відчувала, що хвороба таємниче пов’язана з гріхом. Пророки відчули, що хвороба може бути також і засобом відкуплення як власних, так і гріхів інших. А отже, людина переживала свою хворобу перед Богом і саме в Нього благала одужання. Помилуй мене, Господи, я ж бо слабий, зціли мене, Господи, бо тремтять мої кості.
Тільки в Христі Ісусі, серед темряви болю та страждання, засвітила досвітньою зорею надія на переміну страждання людського. Великий Вчитель стає Великим Лікарем тіла та душі, гучним голосом звіщаючи вибраному народу Благу і Нову вість: Лікаря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників на покаяння. Христос Приходить зцілювати всю людину, оздоровляти і її тіло і її душу. Приходить виліковувати рани тіла – оздоровлюючи його, та гоїти рани душі – прощаючи гріхи.
Людська хвороба та її значення у Тайні Спасіння
О. Віктор МАКОВСЬКИЙ
Луцька Дієцезія
ПРОПОВІДЬ
Любі Брати та Сестри!
В нашому житті є хвилини, котрі суттєво різняться від інших справ нашого щоденного життя. Ще з дитинства наші батьки навчили нас складати руки до молитви й взивати Отця, котрий є на небесах. В цій молитві Отче наш, котру Христос як одну єдину молитву лишає своїм учням, з дитячою простотою ми, може навіть не завжди усвідомлюючи, просимо про прощення гріхів та ставимо в залежність це прощення нам, від свого прощення іншим.
А взагалі, чи це прощення є так важливим, чи воно дійсно є потрібне людині, чи воно може щось перемінить в її житті? Щоб дати відповідь на це запитання перенесімося в Єрусалим, та придивімося до розіп’ятого Христа та двох розбійників розіп’ятих з ним. Навіть там, перед лицем смерті, тільки один з них потребував прощення кажучи: Згадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє, другий не хотів цього прощення прийматиме вважав за потрібне, щось змінювати в останні хвилини свого життя.
Браття і сестри, як звіщає Еклезіаст: що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем. Ці слова сьогодні для нас набирають іншого значення. Так на цьому світі від самого початку є людська невдячність і гординя. Але також є і Бог, отець милосердя неустанно похиляється, щоб цю скалічену болем і стражданнями людину примирити з собою ті зцілити її.
Як же багато описів оздоровлення вчинених Ісусом Христом ми читаємо в Євангелії. Оповідає апостол Йоан що в Єрусалимі біля овечих воріт була купальня, яка мала п’ять критих входів, де лежало дуже багато хворих. Час від часу сходив у купальню Ангел Господній і збурював воду, і хто перший входив у неї після збурення води, той одужував. Проходячи містами і селами, проголошуючи людям тайни Царства Божого, прийшов одного разу до Овечої купальні Христос. Він побачив тут хворих, що чекали збурення води, щоб одужати. Серед них був чоловік, який хворів тридцять вісім років. Христос підійшов до нього і спитав: Чи хочеш бути здоровим?
Недужий відповів: "Так, Господи! але чоловіка не маю, щоб, коли збуриться вода, опустив мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить. Ісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи. І він одразу одужав" Потім зустрів його Ісус Христос у храмі і сказав: Ось, ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не трапилося чого гіршого.
Любі брати і сестри! Протягом тисячоліть людської історії, страшні хвороби приходили в світ. Страшні мори прокочувалися як навальниця, коли помирали цілі міста та держави. Багато людей і сьогодні хворіють. Страшні й невиліковні нові хвороби виникли в останнє десятиліття. Незважаючи на людську невдячність, Бог не залишає людину на одинці зі своєю хворобою. Бог лікує людину. І сьогодні знову і знову, неустанно лине заклик Нової та Благої вісті: Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!
Серед цього неустанно кудись поспішаючого світу, лише свята Церква, вірна заповіді свого Засновника і Глави – Ісуса Христа, гучним голосом проповідує Благу новину, що прощення провин є сьогодні актуальне й дуже потрібне. Лише Церква безустанно закликає совість людини, пригадуючи їй, що не все сьогодні гаразд. Що найбільшою хворобою вбиваючою так багато несмертельних людських душ є байдужість. Гріх, котрий став в житті людини не якимось одиноким випадком, а на превеликий жаль способом людського життя приносить смерть.
Страшним є фізичний біль, але ще страшніша душевна хвороба. Між душевною і тілесною хворобою існує постійний зв’язок, тому що ми християни віруємо, що тіло є храмом душі. Дбаючи про спасіння душі, не слід, за словами апостола Павла, занедбувати і тіло. Кожна людина, говорить Апостол, годує і гріє плоть свою. За християнським розумінням, плоть - храм Духа Святого, Котрий живе в нас.
Але, турбуючись про тіло, не слід забувати про душу, про її стан, про духовні запити. Кожна хвороба, яка вражає людину, не виникає сама по собі, без усяких причин. Від того, як ми живемо, як виконуємо євангельські заповіді й загальнолюдські норми, залежить наш стан. Якщо ми нехтуємо завітами Христа про моральну чистоту, про духовну досконалість, то ми обов’язково матимемо хвору душу. Хвороба ж душі викликає хворобу тіла.
Диявол, ще в Едемі обманув людину :- І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло. Від цього часу людина втратила надприродні дари. Звикла жити в гріхах. Їй так добре, вона не потребує зміни. Що гірше, таке своє грішне життя вважає за нормальне, й вимагає щоб всі гріх вважали не злом, а якимось великим благодійством.
Як же для багатьох сьогодні брехня, лживість стала найголовнішою в житті. Людина обманює на кожному кроці. Крадіж – стає нормою, багато збирають капітали нечесним способом. Вбивство, особливо тих, котрі найбільш незахищені вважається за велике благо й досягнення медицини. Розпуста і розгнузданість – виявом великого досягнення гуманізму, розквіту цивілізації.
Знову, брати й сестри звернімо свій погляд на Голгофу. Там, як завжди –Христос котрий терпеливо чекає на людину, й люди… різні люди, але всі без винятку ще можуть сказати за розбійником : пом’яни мене Господи, коли прийдеш у Царство Твоє.
Без свідомості потреби прощення гріхів, приходить смерть. Гріх розслаблює і поражає наш дух і наше тіло. Гріх – це порушення існуючих норм, порушення заповідей Божих. Тому всілякий гріх робить нас розслабленими, подібними до того чоловіка, якого зцілив Господь в Овечій купальні в Єрусалимі. Гріх тягне за собою згубні хворобливі наслідки. Не гріши більше, щоб з тобою не трапилося чого гіршого каже Христос оздоровленому. Тим самим пригадує, що оздоровлення можливе лише тоді, коли людина каючись отримує прощення гріхів.
Багато людей сьогодні не відчувають потреби прощення гріхів. Це найстрашніша з можливих хвороб людини, але в якому ми б стані не знаходилися, необхідно пам’ятати, що у нас є Лікар Небесний, Котрий кров’ю Своєю обмив нас від гріха і дарує нам всіляке зцілення.
Господь узяв на себе наші немочі, прийшов на землю, щоб вилікувати нас від гріхів. Він прийняв наше тіло, обновив його та обожив, возніс до небес. Він у всьому був подібний до нас, крім гріха. Цей прихід Христа є потрібним людині, а не Господу. Він прийшов, щоб нас прощати, щоб прощаючи гріхи нас зцілювати Своїм життям, Своїм вченням і Своїм стражданням на дереві хреста.
Воістину кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне! Тож як діти, з повною довірою до Бога, прибігаймо до Нього і благаймо … прости нам провини наші, як і ми прощаємо… Не відвертаймося від Його обличчя, не ховаймося в темряві наших гріхів.
Дозвольмо Христу стати Лікарем наших тіл та наших душ. Відкриймо для нього свої серця, щоб він міг бачачи наше покаяння сказати нам ці найважливіші в нашому житті слова: Сину, відпускаються тобі твої гріхи. Ось, доброта нашого Бога, його милосердя, готовість прощати й нагороджувати тих, хто вірить йому, хто кається за свої гріхи й міцно тримається за Бога у своєму житті.
Такій людині нема чого боятися, бо вона є впевнена що виконаються в її житті ці пророчі слова: Господь відпустивши тобі гріхи, нехай врятує тебе і полегшить твої страждання. Амінь.
