12 бер. 2012 р.

ТАЇНСТВО ЄЛЕЄПОМАЗАННЯ – ЄДНАЄ ВІРНИХ З ГОСПОДОМ

ТАЇНСТВО ЄЛЕЄПОМАЗАННЯ –

ЄДНАЄ ВІРНИХ З ГОСПОДОМ

ІІІ неділя місяця (18 березня 2012 р.)

Людська хвороба та її значення у Тайні Спасіння

О. Віктор МАКОВСЬКИЙ

Луцька Дієцезія

ВСТУП ДО МЕСИ

Від гріхопадіння праотців Адама і Єви, в життя людини ввійшло велике випробування, котре наповнює страхом кожну живу людську істоту. Цим випробуванням є хвороби. Нема в світі людини, котра б не перетерпіла страждань і болю хвороби. У хворобі людина пізнає безсилля, свою обмеженість і свою конечність. Будь яка хвороба може привести нас до смерті.

В часи Старого Завіту людина, вражена хворобою, пізнавала свою обмеженість, і водночас відчувала, що хвороба таємниче пов’язана з гріхом. Пророки відчули, що хвороба може бути також і засобом відкуплення як власних, так і гріхів інших. А отже, людина переживала свою хворобу перед Богом і саме в Нього благала одужання. Помилуй мене, Господи, я ж бо слабий, зціли мене, Господи, бо тремтять мої кості.

Тільки в Христі Ісусі, серед темряви болю та страждання, засвітила досвітньою зорею надія на переміну страждання людського. Великий Вчитель стає Великим Лікарем тіла та душі, гучним голосом звіщаючи вибраному народу Благу і Нову вість: Лікаря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників на покаяння. Христос Приходить зцілювати всю людину, оздоровляти і її тіло і її душу. Приходить виліковувати рани тіла – оздоровлюючи його, та гоїти рани душі – прощаючи гріхи.

Людська хвороба та її значення у Тайні Спасіння

О. Віктор МАКОВСЬКИЙ

Луцька Дієцезія

ПРОПОВІДЬ

Любі Брати та Сестри!

В нашому житті є хвилини, котрі суттєво різняться від інших справ нашого щоденного життя. Ще з дитинства наші батьки навчили нас складати руки до молитви й взивати Отця, котрий є на небесах. В цій молитві Отче наш, котру Христос як одну єдину молитву лишає своїм учням, з дитячою простотою ми, може навіть не завжди усвідомлюючи, просимо про прощення гріхів та ставимо в залежність це прощення нам, від свого прощення іншим.

А взагалі, чи це прощення є так важливим, чи воно дійсно є потрібне людині, чи воно може щось перемінить в її житті? Щоб дати відповідь на це запитання перенесімося в Єрусалим, та придивімося до розіп’ятого Христа та двох розбійників розіп’ятих з ним. Навіть там, перед лицем смерті, тільки один з них потребував прощення кажучи: Згадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє, другий не хотів цього прощення прийматиме вважав за потрібне, щось змінювати в останні хвилини свого життя.

Браття і сестри, як звіщає Еклезіаст: що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем. Ці слова сьогодні для нас набирають іншого значення. Так на цьому світі від самого початку є людська невдячність і гординя. Але також є і Бог, отець милосердя неустанно похиляється, щоб цю скалічену болем і стражданнями людину примирити з собою ті зцілити її.

Як же багато описів оздоровлення вчинених Ісусом Христом ми читаємо в Євангелії. Оповідає апостол Йоан що в Єрусалимі біля овечих воріт була купальня, яка мала п’ять критих входів, де лежало дуже багато хворих. Час від часу сходив у купальню Ангел Господній і збурював воду, і хто перший входив у неї після збурення води, той одужував. Проходячи містами і селами, проголошуючи людям тайни Царства Божого, прийшов одного разу до Овечої купальні Христос. Він побачив тут хворих, що чекали збурення води, щоб одужати. Серед них був чоловік, який хворів тридцять вісім років. Христос підійшов до нього і спитав: Чи хочеш бути здоровим?

Недужий відповів: "Так, Господи! але чоловіка не маю, щоб, коли збуриться вода, опустив мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить. Ісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи. І він одразу одужав" Потім зустрів його Ісус Христос у храмі і сказав: Ось, ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не трапилося чого гіршого.

Любі брати і сестри! Протягом тисячоліть людської історії, страшні хвороби приходили в світ. Страшні мори прокочувалися як навальниця, коли помирали цілі міста та держави. Багато людей і сьогодні хворіють. Страшні й невиліковні нові хвороби виникли в останнє десятиліття. Незважаючи на людську невдячність, Бог не залишає людину на одинці зі своєю хворобою. Бог лікує людину. І сьогодні знову і знову, неустанно лине заклик Нової та Благої вісті: Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!

Серед цього неустанно кудись поспішаючого світу, лише свята Церква, вірна заповіді свого Засновника і Глави – Ісуса Христа, гучним голосом проповідує Благу новину, що прощення провин є сьогодні актуальне й дуже потрібне. Лише Церква безустанно закликає совість людини, пригадуючи їй, що не все сьогодні гаразд. Що найбільшою хворобою вбиваючою так багато несмертельних людських душ є байдужість. Гріх, котрий став в житті людини не якимось одиноким випадком, а на превеликий жаль способом людського життя приносить смерть.

Страшним є фізичний біль, але ще страшніша душевна хвороба. Між душевною і тілесною хворобою існує постійний зв’язок, тому що ми християни віруємо, що тіло є храмом душі. Дбаючи про спасіння душі, не слід, за словами апостола Павла, занедбувати і тіло. Кожна людина, говорить Апостол, годує і гріє плоть свою. За християнським розумінням, плоть - храм Духа Святого, Котрий живе в нас.

Але, турбуючись про тіло, не слід забувати про душу, про її стан, про духовні запити. Кожна хвороба, яка вражає людину, не виникає сама по собі, без усяких причин. Від того, як ми живемо, як виконуємо євангельські заповіді й загальнолюдські норми, залежить наш стан. Якщо ми нехтуємо завітами Христа про моральну чистоту, про духовну досконалість, то ми обов’язково матимемо хвору душу. Хвороба ж душі викликає хворобу тіла.

Диявол, ще в Едемі обманув людину :- І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло. Від цього часу людина втратила надприродні дари. Звикла жити в гріхах. Їй так добре, вона не потребує зміни. Що гірше, таке своє грішне життя вважає за нормальне, й вимагає щоб всі гріх вважали не злом, а якимось великим благодійством.

Як же для багатьох сьогодні брехня, лживість стала найголовнішою в житті. Людина обманює на кожному кроці. Крадіж – стає нормою, багато збирають капітали нечесним способом. Вбивство, особливо тих, котрі найбільш незахищені вважається за велике благо й досягнення медицини. Розпуста і розгнузданість – виявом великого досягнення гуманізму, розквіту цивілізації.

Знову, брати й сестри звернімо свій погляд на Голгофу. Там, як завжди –Христос котрий терпеливо чекає на людину, й люди… різні люди, але всі без винятку ще можуть сказати за розбійником : пом’яни мене Господи, коли прийдеш у Царство Твоє.

Без свідомості потреби прощення гріхів, приходить смерть. Гріх розслаблює і поражає наш дух і наше тіло. Гріх – це порушення існуючих норм, порушення заповідей Божих. Тому всілякий гріх робить нас розслабленими, подібними до того чоловіка, якого зцілив Господь в Овечій купальні в Єрусалимі. Гріх тягне за собою згубні хворобливі наслідки. Не гріши більше, щоб з тобою не трапилося чого гіршого каже Христос оздоровленому. Тим самим пригадує, що оздоровлення можливе лише тоді, коли людина каючись отримує прощення гріхів.

Багато людей сьогодні не відчувають потреби прощення гріхів. Це найстрашніша з можливих хвороб людини, але в якому ми б стані не знаходилися, необхідно пам’ятати, що у нас є Лікар Небесний, Котрий кров’ю Своєю обмив нас від гріха і дарує нам всіляке зцілення.

Господь узяв на себе наші немочі, прийшов на землю, щоб вилікувати нас від гріхів. Він прийняв наше тіло, обновив його та обожив, возніс до небес. Він у всьому був подібний до нас, крім гріха. Цей прихід Христа є потрібним людині, а не Господу. Він прийшов, щоб нас прощати, щоб прощаючи гріхи нас зцілювати Своїм життям, Своїм вченням і Своїм стражданням на дереві хреста.

Воістину кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне! Тож як діти, з повною довірою до Бога, прибігаймо до Нього і благаймо … прости нам провини наші, як і ми прощаємо… Не відвертаймося від Його обличчя, не ховаймося в темряві наших гріхів.

Дозвольмо Христу стати Лікарем наших тіл та наших душ. Відкриймо для нього свої серця, щоб він міг бачачи наше покаяння сказати нам ці найважливіші в нашому житті слова: Сину, відпускаються тобі твої гріхи. Ось, доброта нашого Бога, його милосердя, готовість прощати й нагороджувати тих, хто вірить йому, хто кається за свої гріхи й міцно тримається за Бога у своєму житті.

Такій людині нема чого боятися, бо вона є впевнена що виконаються в її житті ці пророчі слова: Господь відпустивши тобі гріхи, нехай врятує тебе і полегшить твої страждання. Амінь.

Реколекції в Обухові о. Лаврентія. Великий Піст 2012РБ.

Перший день: http://music.i.ua/player/328349/28896/535882/
Другий день: http://music.i.ua/player/328349/28896/536552/
Третій день: http://music.i.ua/player/328349/28896/542582/

25 лют. 2012 р.

Modlitwa światłem duszy

Homilia św. Jana Chryzostoma, biskupa
(Homilia 6, O modlitwie)

Modlitwa światłem duszy

Modlitwa i rozmowa z Bogiem stanowi najwyższe dobro. Jest bowiem źródłem zjednoczenia i jedności z Panem, i podobnie jak oczy cielesne patrząc na światło zostają oświecone, tak samo i duch zatopiony w Bogu doznaje oświecenia Jego nieomylnym światłem. Chodzi tu oczywiście o modlitwę, która nie jest tylko przyzwyczajeniem, ale wypływa z głębi duszy, modlitwę, która nie ogranicza się do określonych godzin, lecz trwa nieustannie, zarówno w dzień, jak i w nocy.
Myśl bowiem nasza winna być zwrócona ku Bogu nie tylko w czasie modlitewnego skupienia, ale również wtedy, gdy oddajemy się zajęciom zewnętrznym, jak troska ubogich, pielęgnowanie chorych itp., lub gdy wykonujemy jakieś inne pożyteczne dzieła dobroczynne. Wówczas także nasze myśli i pragnienia powinny tkwić w Bogu, aby to, co czynimy, było zaprawione solą Bożej miłości, dzięki której stałoby się przyjemnym pokarmem dla Pana wszechrzeczy. Jeżeli takiej modlitwie poświęcimy większość naszego czasu, to przez całe życie będziemy korzystać z zysku, który z niej wypływa.
Modlitwa jest światłem duszy, prawdziwym poznaniem Boga i pośredniczką między Nim a ludźmi. Uniesiony przez modlitwę duch ludzki osiąga wyżyny nieba i obejmuje Boga niewypowiedzianym uściskiem, pożądając Boskiego mleka, jak dziecko przywołujące płaczem swoją matkę. Przedstawia własne pragnienia, a otrzymuje dary niewypowiedzianie doskonalsze od wszelkiej widzialnej rzeczywistości.
Modlitwa, czcigodna przed Bogiem pośredniczka, raduje ducha ludzkiego i uspokaja jego poruszenia. Nie myśl jednak, że modlitwa, o której mówię, polega na słowach. Jest ona bowiem przede wszystkim pragnieniem zwróconym ku Bogu, niewysłowionym przywiązaniem się do Niego i nie pochodzi od człowieka, ale stanowi dar Bożej łaski. Dlatego to Apostoł mówi: Gdy "nie umiemy się modlić tak, jak trzeba, sam Duch przyczynia się za nami w błaganiach, których nie można wyrazić słowami".
Jeżeli Pan udzieli komuś daru takiej modlitwy, ten posiada nieprzebrane bogactwo i pokarm niebieski nasycający duszę. Kto skosztuje tego pokarmu, ten zapłonie wiecznym pragnieniem Boga jak najgorętszym ogniem, który będzie trawił jego ducha.
Uprawiając ze szczerością modlitwę przyozdabiaj swój dom skromnością i pokorą, aby jaśniał światłem sprawiedliwości. Upiększaj go dobrymi czynami jak wyborną blachą błyszczącą, a w miejsce murów i ozdobnych kamieni uświetnij go wiarą oraz wielkodusznością. Ponad tym wszystkim niech się wznosi modlitwa jako uwieńczenie domowego budynku, który wznosisz dla Pana. W tym wspaniałym, królewskim pomieszczeniu przyjmiesz Tego, którego obraz już posiadasz w świątyni swojej duszy dzięki Jego łasce.

22 січ. 2012 р.

РОЗДУМИ НАД РОЗАРІЄМ

РОЗДУМИ НАД РОЗАРІЄМ

(віршовані)

РАДІСНИЙ РОЗАРІЙ

1.Благовіщення.

«Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить»(Лк 1,35)

Кімната. Ти. Опоро і Надіє.

Невинність і покора. Чистота.

В очах іскрить ця щирість й доброта.

В саду життя Ти найпрекрасніша леліє.

Сказала: «Так!». Слугиня чи Цариця?

Завмер весь світ, усі людські серця.

Ти Сина Мати і Дочка Отця,

Улюбленая Духом Ти Дівиця.

Багато з нас не можуть впокоритись.

Сказати Богу своє ствердне: «Так.»

Відчувши світу й насолоди смак,

На небо не встигаємо дивитись.

2.Відвідини Єлизавети

«І почула Єлизавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлизавета сповнилася Святим Духом»(Лк 2,11)

Прийшла у гості родичка Свята

І тільки-но ласкаво привіталась

Дитя у лоні з радості всміхалось

Така могутня, а в душі проста.

Від привітання в мить відкрились очі.

Прозріла у душі Єлизавета.

Пробравшись крізь недобрі зла тенета.

Зійшлись дві долі – людські та жіночі.

Тут допомога, тут підтримка і розрада,

Людські стосунки на межі любові.

Так сталась зустріч. Все невипадково.

І тут урок для нас, і тут порада.

3.Народження

«Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, Він же Христос Господь»(Лк 2,11)

Він народився в яслах і на сіні,

Нехай так само Він народиться в серцях,

І знов, і ще раз навіть без кінця,

Дарує мир для кожної родини.

Як основне покликання для жінки

Та краща нагорода для сімї

Любовю очі сповнились її.

Любовю матері. Лунало в серці дзвінко.

Він народився, як проста людина,

Від Непорочної, без жодного гріха,

В житті дорога їх чекала нелегка,

А Мати лиш жила для Свого Сина.

4.Жертвування

«Мої очі бачили Твоє спасіння, що Ти приготував перед усіма народами, світло на просвіту поганам, і на славу Твого люду - Ізраїля»(Лк 2,30-31)

У Симеона на руках Месія

Це Той, Кого чекав старець у храмі.

У серці з трепетом і радості сльозами

Дитятко жертвують тут Йосип і Марія.

Він даний Богом і для Нього буде жити.

Ця жертва складена для кожного урок,

Що з Господом є цінний перший крок,

І треба по житті із Ним ходити.

Ми маєм кожну справу жертвувати.

Печаль чи радість, кожне добре діло.

Себе віддати серцем всім і тілом.

І прощення за всі гріхи благати.

5.Знайдення Ісусу у храмі

«Чого ж ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого?»(Лк 2,49)

Загубим річ – одні переживання.

Думки і дії, все перемішалось.

Тривога в серці Матері зростала.

«Знайти Його», - одне Її бажання.

І ми шукаймо Господа Ісуса

У пошуках проходимо крізь брами,

А Він живе у серці і у храмі,

Лиш тільки з Ним здолаємо спокуси.

А Він чекає, жде нас, щоб навчити,

Як часто ми цього не помічаєм.

Шукаєм, маємо, здобувши – знов втрачаєм,

Щоби натомість із Ісусом жити.

РОЗАРІЙ СВІТЛА

6.Хрещення в Йордані

«Святий Дух у тілеснім вигляді, немов голу, зійшов на Нього»(Лк 3,22)

Чекав Ісуса вже Йоан Хреститель,

Розрівнював дорогу для Христа,

А Ти і тут була – свята й проста,

Бо Син Твій – Він і є Спаситель.

Коли ми, люди, змиємо той гріх?!

І «християни» не буде лиш слово

Й любов почне рости навколо?

Не смуток – радість і не плач, а сміх.

Своїм Ти прикладом, о Господи благий

Нам показав, що маємо чинити

З Тобою твердо починами жити,

Бо Ти могутній в Трійці Пресвятій.

7.Весілля в Кані Галилейській

«Коли ж не вистачило вина, мати Ісусова й каже до Нього: «Вина в них нема»(Йо 2,3)

А на прохання Жінки перше чудо.

Величної, що Матірю зоветься

І Син на це прохання відгукнеться,

Й Вона за Своїх діток не забуде.

Тут воду на вино перемінивши,

Нам диво показав просте, звичайне,

Додав іще одну спасіння тайну

У простоті нам істину відкривши.

Тому просімо у Марії допомоги,

Звертаймося до Неї у потребах,

Вона ж бо знає і покаже шлях до неба

І перед Нею Син відкрив дороги.

8.Проголошення Божого Царства

«Потім послав їх проголошувати Боже Царство»

(пор. Мт 10,5; Лк 10,1)

Задумайтесь: для чого варто жити?

Сімя, робота, діти – це важливо,

А царства Божого ми прагнем особливо.

Людей і Бога маємо любити.

І кожен з нас осягне те небесне,

Бо на землі по різному буває

Ніщо не вічне, все колись минає.

Нехай по смерті знов душа воскресне.

Він обявив народу Царство Боже

Заради чого жити показав,

Щоб на шлях праведний з нас кожен став,

І що б не сталось – Господь переможе.

9.Преображення на горі

«Це Син мій возлюблений, слухайтесь Його!» (Лк 3,22)

Гора Тавор для Божої прослави,

Кусочок неба лиш на мить відкрилось

Апостоли уже б там оселились

Посівши переможців лави.

І там була присутня Божа Мати

За цим спостерігали Її очі

Духовні, материнські і жіночі,

Щоб потім світу все це розказати.

Ісус постав у сяйві пресвятому,

Хай наше серце добротою сяє

І радо Господа завжди приймає

Й радіє завжди Хлібові живому.

10.Встановлення Євхаристії

«Чиніть це на мій спомин»(Лк 22,19)

Прийшов. Сховався в хлібі і вині.

Перемінивши Кров святу і Тіло,

А наше серце полумям горіло.

Ти запалив його всім нам, мені.

Неоціненний скарб – святе Причастя.

Ти просишся у серце увійти,

А ми, негідні, хочемо втекти

Від того, що даруєш Ти нам щастя.

Я хочу скласти ось за це подяку

Твоя любов так проявляється у цьому.

Отак би крикнути і світові цілому –

Прийміть Ісуса ви без переляку.

СТРАЖДАЛЬНИЙ РОЗАРІЙ

11. Ісус в Гетсиманії

«Отче…тільки хай не моя, а твоя буде воля» (Лк 22,42)

Свідомо йти на муки і терпіння

Обтяжений гріхами всього світу.

За нас і піт, і кров Твої пролиті.

За кожного. Ведеш нас до спасіння.

Так Він просив Отця про порятунок,

Хоч згідний з волею прийняв гіркую Чашу.

Гріхи мої, гріхи всі разом. Наші.

Спасителя від нас такий «дарунок».

А смерті не повинні ми боятись,

Коли живемо з Богом повсякчас,

Не знаємо, коли настане час,

На Його волю треба покладатись.

12.Бичування

«Його рани нас вилікували» (пор.Іс.53,5)

До сліз проймає, серце розриває.

Знущання над Ісусом неймовірні,

А Він такий величний і покірний,

Усе сприймає і усім прощає.

А Ти, Маріє, як це пережила?

Мабуть від болю не один раз мліла

Надія, віра і любов жевріла

Ти з Ним була, Його не залишила.

А хто кати?! Прості, звичайні люди.

Хіба ми теж не можем ними стати,

Коли не вміємо прощати, співчувати

І грішимо, як Господа забудем.

13.Коронування терням

«Царство моє не від цього світу» (Йо 18,36)

Ти Цар. Та не від цього світу.

Ти коронований вінцем терпіння

Із терня кров свята стікає на каміння.

Ідеш на смерть, щоб нам щасливо жити.

Ти Цар. Чого ж не впокорились?

Іще тоді перед тобою всі народи.

Це Ти даєш всім вічну нагороду,

А ми для Тебе жити не навчились.

Ти Цар. Марія ж є Цариця.

Все понад світом, понад всім живим.

Схиляю голову – є Матір і є Син,

Є милосердя чистого криниця.

14.Хресна дорога

«Не плачте надо мною, але плачте на собою і над вашими дітьми» (Лк 23,28)

«Розпни!». Під крики Він рушав.

В останню путь свого життя земного.

Любив людей і не чинив їм злого.

Та через них Він падав і ставав.

Вона ішла. Вона все бачила і знала.

І кожен крок ступала, як і Він.

Я знов зроблю Їм до землі уклін.

Вона, як Він – і падала й ставала.

Це Їхня жертва. А яка є наша?

Яка подяка, слава? Лиш прохання.

Дорога хресна – перша і остання.

Чи зробить хтось, щоб опустіла Чаша?

15. Розпяття і смерть на хресті

«Звершилось!»(Йо 19,30)

Він для людей простяг Свої побиті руки.

Його розпяли просто, за любов.

Стікає дорогоцінна Божа кров.

І на закінченні перед смертельні муки.

Який урок?! Тут справа про спасіння.

Отець на смерть за нас дав в жертву Сина.

Я бюся в груди, я кажу: «Моя провина!»

Я можу зменшити Його терпіння.

Маріє, це й Тобі завдало муки.

Співвідкупителькою Ти зовешся.

Та в славі разом з Сином піднесешся.

Зустрінетесь удвох після розлуки.

СЛАВНИЙ РОЗАРІЙ

16.Воскресіння

«Мир вам»(Йо 20,19)

Тріумф! Воскрес! Співають Алілуя!

Настав час слави, час хвали для Бога!

Ось істина, ось справжня перемога!

«Мир з Вами», - я у серці чую.

Хто ще не вірить – очі відкривайте.

Перемогла одвічная любов

І «Алілуя» у серцях лунає знов.

На славу Господа ликуйте і співайте.

Ти знала, Він воскресне після смерті

Ти вірила, Ти вірою жила.

О Божа Мати, й Ти перемогла,

Віддавши також Свого Сина в жертву.

17.Вознесіння

«Я з вами по всі дні, аж до кінця світу» (Мт 28,20)

Зібрав усіх, щоб з ними попрощатись

Й піти додому, де Він нас чекає.

Де в милосерді всіх благословляє

І обіцяє нами піклуватись.

До неба очі – Він у славі йде.

Відкрились хмари, ось де справжній дім.

Звіщаймо істину Господню всюди й всім.

Хай мир Господній у серцях буде.

Мета для нас – на небо підійнятись.

Пройшовши довгую життя дорогу.

Просім Марію про опіку й допомогу.

На Неї можемо завжди ми покладатись.

18.Зіслання Святого Духа

«Дістанете ви силу Святого Духа. Будете моїми свідками» (Ді 1,8)

На пятдесятий день Дух істини зійшов

Наповнив землю і спустився з неба

У Тобі, Утішителю, потреба

Серця наповнив і зворушив кров.

Апостолам і учням був посланий.

Їхня душа відчинена для Тебе,

Тебе нам у житті безмежно треба,

Такий Ти в повсякденності чеканий.

Нам розум просвіти Собою.

Навчи нас мудрості, даруй натхнення

І покажи навернення й смирення,

Серця по вінці наповни любовю.

19.Внебовзяття Діви Маріїі

«Благословити тебе будуть всі народи» (Лк 1,48)

Життя величне і незвична смерть.

Душею й тілом Ти на небо взята.

Святе життя і це за нього плата.

Душа любовю переповнилася вщерть.

З долини сліз на небо заступила,

Спокійно залишала світ Цариця.

Пренепорочна Матір і Дівиця,

Яку ангели понесли на крилах.

Царице миру, молишся за нас.

Візьми усіх людей до Царства Свого.

Даруй нам ласки і рятуй від злого

І не забудь, коли настане смерті час.

20.Коронування Діви Марії

«Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі тоді скаже: «Прийдіть благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу»

(Мт 25,31-34)

Вклоняються Їй хори ангелят,

Співають славу херувими, серафими.

Благословенна Ти поміж святими

І Захисниця для невинних Ти ягнят.

Покірна, щира, повна благодаті

У серце Непорочне нас впусти.

Молись за кожного від горя захисти

Дозволь слова любові нам сказати.

Велична, славна, Ти небес зінице.

Тебе шаную і люблю, о Мати.

В житті з Тобою прагну я ступати,

Розраднице, Опоро і Царице!