ЄВХАРИСТІЙНИЙ КОНГРЕС – І СВЯТА МЕСА. БОЖІ ДАРИ В ЛЮДСЬКИХ РУКАХ

Четвер - 31 травня 2012 р.

БОЖІ ДАРИ В ЛЮДСЬКИХ РУКАХ

Кс. Едуард Ковальський

Луцька дієцезія

ВСТУП ДО СВЯТОЇ МЕСИ

         “Велике бо вчинив мені Всемогутній”. Сьогоднішня літургія пригадує нам про зустріч Пресвятої Богородиці Марії зі своєю родичкою Єлисаветою. Матір Спасителя зустрічається з матір’ю пророка. Під час цієї радісної зустрічі обидві жінки сповідують віру в Бога, котрий зажди є вірним  своїм обіцянкам, котрий чинить великі діла, обдаровує людей незвичайними дарами своєї благодаті та не відвертається від своїх невірних дітей. Тому з покорою, на зразок Марії, Матері Христа, визнаймо нашу грішність та байдужість щодо Божих дарів, беручи участь в найбільшому з них, в дарі Божої любові — Євхаристії.

ПРОПОВІДЬ

Я у серці своїм
Таємницю пізнав,
Хочу друзям усім розказати:
Треба даром оцим,
Що нам Бог щедро дав
    Повсякденно Його величати!

        

Коли людина народжується на світ, вона застає все готовим: добрих і люблячих батьків, домашній затишок. Увесь світ Творець приготував людині. «Ти, Господи, заснував землю на її підвалинах — не захитається повіки» (Пс 104, 5). Ніхто з людей не має права звинувачувати Бога за відкидання людини чи байдужість. Бог завжди та всюди роздає людині свої благодаті. Однак жодне благо, жоден Божий дар не зрівняється з втіленням Бога-Сина.

Сам Творець у своїй величі та могутності став людиною. «Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність з Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини.» (Флп 2, 6-7а) Це незбагненне і величне діло Бога по відношенню до людини, яке ми ніколи не зможемо зрозуміти. Святий Йоан пише про Бога, який є Любов. Він, Всемогутній, Податель життя, віддає себе людини на поживу, бо безмірно її полюбив. «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірить в Нього, мав життя вічне.» (Йн 3,16)

Євхаристія — це знак любові. Христос не тільки одноразово ввійшов в історію людства, коли народився з Діви Марії, прийнявши труднощі людського життя, нерозуміння, зневагу та нарікання співвітчизників, зраду близьких людей, але й віддав своє життя, як «викуп за багатьох», радісно воскресаючи на славу Бога. Христос добре розумів слабкість людини, тому Він залишає їй себе назавжди в Євхаристії.

Ми кожного дня можемо приймати незбагнений дар Євхаристії. Навіть коли на одній півкулі люди сплять, на другій священики за наказом Христа: «Чиніть це на Мій спомин» обдаровують людей Божими дарами.

Людина не завжди в змозі відповісти на Божу любов. Правдою також є, що вона не завжди хоче цю любов приймати. Людські серця часто холодні, закам’янілі. Вони завжди шукають чогось іншого, аби не Бога. «Дивлюся я на цей народ і бачу, що народ цей твердолобий» (Вих 32, 9б). Людина часто на голос Євангелія відповідає, як мешканці Афін святому Павлові: «Послухаємо тебе іншим разом» (Діян 17, 32б). Бог же завжди вірний. Він стоїть при дверях і стукає: як хто почує голос Його і відчинить двері, увійде до Нього і буде з Ним вечеряти. (пор. Одкр 3, 20) Господь кожного дня стукає в двері наших храмових дарохранительниць. Він зі своєї любові, ніжності та покори закриває себе в кожному храмі та чекає на людину, бо не може жити без неї. Бог — це Любов (пор. Йн 4,8), а Євхаристія — поцілунок, який Бог дає людині (кардинал Анджело Содано).

В ці дні конгресу особливо хочемо звернути нашу увагу на Євхаристійного Христа, який мовчки дає нам себе. Тому варто з великою вдячністю та смиренням споглянути на Ісуса Христа в момент перемінення дарів. Перепросити Його за зневагу та нашу байдужість. Ми повинні усвідомити, що Бог обдаровує нас чимось не земним, а небесним, поживою, яка дає вічне, радісне життя. Ми же не в стані заслужити навіть тисячної частки цього Божого дару.

Доречно придивитись сьогодні Марії, яка цілковито приймала дари Бога протягом свого життя. Найбільшою Божою благодаттю Марії було Боже материнство. Вона, незважаючи на нерозуміння своєї місії, каже ангелу своє «fiat» тобто «так». З покорою та смиренням Марія йде до своєї родички Єлизавети, щоб поділитися своїми дарами. Сьогоднішнє свято Відвідин Пресвятої Марії представляє нам Божу Матір, яка оспівує велич Господню, «велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе Його Ім’я» (Лк 1,49).

За прикладом Богородиці Марії, стараймося завжди оспівувати велич та доброту Бога, котрий дає нам Себе в Пресвятій Євхаристії, але не залишати Його лише собі, а й ділитися з іншими.

ВСЕЛЕНСЬКА МОЛИТВА

        

         Благаймо Господа, нашого Отця, який вибрав Пресвяту Діву Марію на Матір Свого Сина:

За Святу Церкву, нехай вона буде знаком Божої любові в сучасному світі розпачу і ненависті.

За Папу Римського з колегією єпископів, нехай вони вірно провадять Христову вівчарню до джерел спасіння.

За хворих, нехай не забракне на їхній життєвій дорозі людей з великим серцем, готовим завжди та безкорисливо допомогти.

За нашу Батьківщину, нехай вона широко відкриє двері Євхаристійному Христові, котрий постійно стоїть та чекає на наше запрошення.

За наших померлих, нехай ввійдуть в радість свого Господа та радіють вічним спогляданням Божого обличчя.

За нас самих, нехай наше життя буде безперервним співом прославлення Бога за великі діла, що зробив Ісус Христос.

         Боже, котрий постійно обдаровуєш нас різними дарами, нехай вони в нас помножуються та приносять Твоєму Імені більшу честь та славу. Через Христа Господа нашого.

АДОРАЦІЯ

Господи Боже, стаємо перед Тобою сьогодні в покорі та прагнемо визнати, що Ти є Господом нашого життя. Ти зі своєї любові прийшов на світ, щоб нас, грішних та немічних підняти з болота наших гріхів. Дякуємо за Твою безмежну доброту, а особливо за дар Євхаристії, в якій залишаєшся з нами назавжди та живиш нас щоденно. Твоя любов безмежна. Дякуємо Тобі, Господи.

         Тиша

Переживаючи час конгресу, ми хочемо приготовити наші серця. Хочемо, щоб цей час був для нас часом праці над собою, тому що «близьке Царство небесне». Але ми не зможемо добре приготуватися без Тебе і Твоєї допомоги, тому приходимо до Тебе.

         Тиша

Приходимо до Тебе Ісусе, щоб перепросити за зневаги, якими ображаємо твою велич та всемогутність. Перепрошуємо за те, що не завжди гідно можемо приймати дари, якими на ти обдаровуєш. Особливо перепрошуємо за байдужість щодо Євхаристії.

Тиша

Також, Господи, прийми наші прохання. Молимо тебе особливо за всіх українців. Нехай ми відкриємо єдину правду, що Ти є Господом нашого життя, Ти є дорогою нашого спасіння та Правдою, яка нас визволить.

         «Дайте гідний плід навернення» – цими словами св. Йоан Хреститель звертається до фарисеїв та садукеїв, котрі приходили до Нього, щоб охреститись, але водночас ці слова скеровує до кожного з нас. Ці слова мають заохотити кожного до праці над собою «приготуйте дорогу Господу».

         Тиша

Ісусе, готуючи дорогу для Тебе, ми віримо, що Ти нам допоможеш і не відкинеш нас. На закінчення хочемо повторити: „Господи я не достойний, щоб Ти прийшов до мене...”, а Ти приходиш зі своєї любов’ю кожного дня в Пресвятій Євхаристії — найбільшій благодаті. Ісусе, будь з нами завжди та вічно.

Благословення

Євхаристійний гімн

ЄВХАРИСТІЙНИЙ КОНГРЕС – ІІ СВЯТА МЕСА

Середа - 30 травня 2012 р.

СЕНС ТА ЦІЛЬ ЩОДЕННОЇ УЧАСТІ У СВЯТІЙ МЕСІ

Кс. Григорій Семенков

Харківсько - Зопорізька дієцезія

ВСТУП ДО СВЯТОЇ МЕСИ

         Сьогодні як завжди, коли беремо участь у святій Месі, коли уся Церква на Україні переживає Євхаристійний Конгрес, знову можемо зустрітись з живим Богом. Слухаючи Його Слово та приймаючи Його Пресвяте Тіло у Євхаристії. Нехай Дух Святий допоможе нам зосередитись тільки на Ісусі, а Пресвята Діва Марія допоможе нам у гідно пережити зустріч з Ним.

ПРОПОВІДЬ

Улюблені у Христі брати та сестри, тема цієї проповіді – «Сенс та ціль щоденної участі у Святій Месі». Ми як віруючі та практикуючі католики добре знаємо, що існує Божа заповідь, котра нас зобов'язує до участі у Святій Месі у день Господній, яким є Неділя, та у літургійні урочистості та свята, затверджені Церквою. Ми як священики маємо про це піклуватися. У цьому нам всім має допомогти цей Євхаристійний Конгрес, котрий дякуючи Божій благодаті переживаємо. Але є щось більше. У наших храмах, там, де є священики, щоденно звершується Пресвята Євхаристія. Не раз у мене є таке бажання запитати людей, котрі щоденно приходять на Святу Месу, чому вони це роблять? Пам'ятаю, коли я був настоятелем у місті Макіївка Донецької області, запитав одну жінку похилого віку, яка щоденно приходила на Месу, чому вона це робить. Вона у своїй простоті мені відповіла: «Отче, я не можу жити без Ісуса. Я щоденно виходжу з дому о п'ятій годині ранку, щоб бути о восьмій на Службі». А я здивувався і питаю: «Чому так рано Ви виходите з дому?» Вона каже: «Отче, в мене дуже маленька пенсія, і я не можу дозволити собі щоденно їздити автобусом». Коли я відвідав її, то побачив, що вона мусила долати немалу відстань, щоб бути на Святій Месі. Ми не раз захоплюємося прикладом великих святих, котрі щоденно жили Ісусом, присутнім у Пресвятому Таїнстві, і це добре. Але ми не помічаємо наших святих, які живуть поруч з нами. Тут хтось може сказати: «Отче, ці бабусі не мають, що робити, і тому ходять до храму. Коли я буду на пенсії, то також буду щоденно ходити на Месу». Усім тим, хто так думає, хотів би сказати, що вони не розуміють суті участі у Євхаристії. Щиро кажучи, приготування проповіді про суть та ціль участі у щоденній Месі допомогла мені на заново відкрити істину, котра захищає мене перед тим, щоб не потрапити у рутину.

Як говорила Свята Фаустина Ковальська: «Як би ми, люди, зрозуміли суть та велич Божої Любові, яку Він являє, даючи нам самого себе у Пресвятому Таїнстві, то б не вистачило цілої вічності виразити вдячність за одноразове приймання Святого Причастя». Продовжуючи, свята говорить: «Людина, обтяжена свідомістю власного гріха, може дуже глибоко з'єднатись зі своїм Творцем, приймаючи Його до свого серця. В той же час ангели у небі, котрі не вчинили жодного гріха, не можуть Його прийняти». Ми дуже часто забуваємо про те, що метою звершення кожної Євхаристійної Жертви, котра є таїнством нашого спасіння, здійсненого Христом на Хресті, є також подячна жертва хвали за діло створіння. У ній все миле Богові творіння представлене Отцю через Смерть і Воскресіння Христа. Дорогий брате, дорога сестро, чи існує кращий спосіб висловити нашу хвалу за всі Його добродійства, за все, що Він вчинив для нас через створення, відкуплення й освячення? І коли ми усвідомимо собі, скільки кожен з нас отримав, то беручи участь у Євхаристії, зможемо бути певні у тому, що принесли жертву хвали, гідну Його величі. Тому що ця жертва була принесена через Христа, з Христом та у Христі. Святий Августин у своєму творі «Про Боже місто» пішов ще далі, говорячи, що вірні, звершуючи Таїнство Євхаристії, самі стають жертвою, приємною Богові. У цьому виражається сенс участі у щоденній Святій Месі. Тобто, єднаючись з Христом, ми приносимо хвалу, гідну Бога Отця. Друже, кожен прожитий нами день, кожен новий день спонукає нас до того, щоб дякувати Доброму Богові.

Тут народжується питання: «А для чого мені постійно дякувати Богові?» Як у нас в народі говорять: «Чим більше дякуєш, тим більш отримуєш». А що ми отримуємо, приймаючи щоденно Святе Причастя? Прийняття у Святому Причасті Тіла Воскреслого Христа, оживленого й оживляючого Святим Духом, зберігає, збільшує і оновлює життя благодаті, отримане у Хрещенні (Пор. ІІ Ватиканській Собор, Декрет «Рresbyterorum ordinis»). Наступним даром, який ми отримуємо, приймаючи Святе Причастя, є те, що воно нас звільняє від гріхів. Тіло Христа не може нас з'єднати з Богом, не очистивши нас водночас від учинених гріхів і не оберігаючи нас від наступних. Чи не слід нам, мені і тобі, задати собі питання: «Чому я чиню гріх у своєму житті, приймаючи Христове Тіло, навіть щоденно? Чому матеріальна пожива у нашому тілесному житті чинить більше змін, ніж цей Небесний Хліб?» Відповідь проста: бо не чинимо того з вірою. Тому благаймо Бога, щоб примножив нашу віру. Тут слід зазначити, що Євхаристія не призначена для прощення смертельних гріхів. Це належить до таїнства Примирення. Як тілесна їжа служить для відновлення втрачених сил, так Святе Причастя зміцнює любов до Бога та ближнього, яка у щоденному житті схильна послаблюватись.

У часі Євхаристії ми згадуємо смерть Христову, котру Він прийняв з любові до нас. Просімо ж смиренно, щоб ми, приймаючи благодать Святого Духа, силою Котрого звершується ця Жертва, вмирали для гріха і жили для Бога (Пор. 1 Кор 12,13). Не можемо забути про любов до ближнього, яка не раз у нашому повсякденному житті вимагає дуже багато зусиль. Щоб приймати у правді Тіло і Кров Христа віддані за нас, ми повинні бачити Христа у Його братах. І тому є незаперечним те, що коли мені бракує цієї любові, то потрібно як найчастіше вдаватись до Джерела цієї любові, котрою є сам Христос. Так чудово про це сказав святий Йоан Золотоустий: «Ти зневажаєш стіл цей, якщо не вважаєш гідним твоєї любові твого брата. Бог звільнив тебе від усіх твоїх гріхів і запросив до свого столу. А ти навіть і тоді не став милосерднішим». Тобто, прийняття щоденно Святого Причастя – це не тільки допомога для нас на важкій дорозі любові до ближнього, але й обов'язок. І на завершення треба сказати про те, що Євхаристія, котра будує Церкву Христову – містичне Тіло Христа, відновлює, змінює, поглиблює нашу приналежність до Церкви. Більше того, вона утверджує моє перебування у Церкві, вже здійснене у таїнстві Хрещення. Святий Августин в одній із своїх проповідей сказав: «Якщо ви Тіло Христове і Його члени, то на трапезу Господню покладене ваше таїнство, ви приймаєте своє таїнство. Отож коли ти чуєш слова: «Тіло Христове» і відповідаєш: «Амінь», то будь членом Містичного Тіла Христового, щоб істинним було твоє Амінь». Саме у цьому місці, невимушено, з глибини наших сердець повинно поплинути прославлення Бога і подяка Йому за дар Церкви, нашої Церкви тут на Україні, котра зараз переживає свій Перший Національний Євхаристійний Конгрес. За дар наших ієрархів, наших священиків та за дар усього Люду Божого, який через цю значну подію прагне відновити свій зв'язок із Христом, постійно присутнім у Пресвятому Таїнстві Вівтаря.

Всемогутній Вічний Боже, розпали вогнем Святого Духа у серцях наших щире прагнення жити кожного дня Христом, присутнім у Пресвятому Таїнстві Вівтаря. Нехай це прагнення стане тим плодом, котрий Ти очікуєш від нас, що переживають цей Конгрес. Амінь

МОЛИТВА ВІРНИХ

Всемогутній вічний Боже, котрий дозволяєш нам переживати цей час благодаті, котрим є Євхаристійний Конгрес. Прагнемо скерувати до Тебе наші покірні прохання.

1.     Просимо Тебе Боже за нашу Церкву на Україні, щоб переживаючи свій Перший Євхаристійний Конгрес вона відновилась у силі Святого Духа, котрого невтомно посилаєш нам.

2.     Просимо Тебе Боже, за наших єпископів та священиків, завдяки служінню котрих Ти є присутні серед нас у Пресвятому Таїнстві Вівтаря, укріпляй їх своєю благодаттю та бережи від всякого зла.

3.     Просимо Тебе Боже, за нові покликання до священства, щоб нам ніколи не бракувало священиків, котрі будуть чинити присутнім Тебе серед нас в Євхаристії.

4.     Просимо Тебе Боже, за наших дітей та молодь, щоб через участь у катехезі навчились на щодень шанувати кожну мить та можливість коли можуть прийти до Тебе.

5.     Просимо Тебе Боже, за кожну християнську родину, а в особливий спосіб за родини, котрі переживають труднощі у своїх відношеннях, щоб прибігаючи до Джерела Вічної Любові відновились та відродились на нового життя у Христі.

6.     Просимо Тебе Боже, за людей у похилому віці та безнадійно хворих, щоб ні хто з них не відійшов з цього світу до вічності не поєднаним з Тобою у таїнстві Сповіді та з’єднавшись з Тобою у таїнстві Євхаристії.

7.     Просимо Тебе Боже, за нас усіх присутніх на цій Трапезі Божого Сина, щоб ми приймаючи Його під видом Хліба та Вина у кожній Святій Месі ставали до Нього подібні.

Наш Небесний Отче, Ти послав у світ Свого Єдинородного Сина ради нашого спасіння і котрий залишився з нами, щоб невтомно підтримувати нас у мандрівці до Твого дому вислухай наші молитві, котрі заносимо до Тебе через того ж Сина Ісуса Христа. Амінь

АДОРАЦІЯ

Пісня: О, Ісусе в Хлібі Ти прихований...

         Господи Боже, Ти сотворив людину, щоб вона перебувала з Тобою у вічності. Величаємо і прославляємо Тебе. Господи Боже, Твоє Милосердя немає границь, перед Тобою преклоняємося і віддаємо Тобі ще раз своє життя. Адже Ти очікуєш як Милосердний Отець кожну людину, щоб запровадити її через поріг смерті до свого Царства радості та миру. Тобі нехай буде подяка.

         Господи Боже, допоможи нам використовувати кожну хвилину нашого щоденного життя, щоб могли знайти співвідношення та інтимний контакт з Тобою. Не дозволь Христе запропастити дорогу, котра нас веде до дому Отця.

         В християнському житті інколи бувають сумні хвилини темряви. То значить, навіть здається, що втрачаємо віру. Мабуть спокійніше реагуємо, коли це стосується інших, але якщо приходиться пережити такий стан самому – де шукати порятунку? Досвід Церкви підказує, що власне в таких ситуаціях, однією із рішень, може бути адорація. Споглядання на Бога. Навіть тоді коли ми втратили певність, що у цій Гостії, в цьому кусочку Хліба є присутній Бог.

Власне адорація Ісуса Христа в Пресвятому Таїнстві, може стати моментом істини і зцілення наших сумнівів. Це може також бути справжньою школою любові. Подібно словам Псалму 102. Хоча святий Павло дає інше роз'яснення відчайдушним: «О глибино багатства, мудрості і знання Божого! Які незбагненні його постанови і недослідимі його дороги! Хто бо коли зрозумів думку Господню? Хто був Його дорадником? Або хто дав Йому наперед, щоб було Йому віддане? Все бо від Нього, через Нього і для Нього. Йому слава навіки. Амінь» (Рим 11, 33-36).

         В іншому бо місці св. Павло скаже: «Коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся. Бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння» (Рим 10, 9-10).

Пісня: Прославляємо, благословляємо, величаємо – Боже наш,  тільки Ти, гідний похвали, тільки Ти Боже наш...

Благословення

Євхаристійний гімн

6).� p n c ˛ �� e-converted-space> Ми переходимо від «дня суботнього» до «першого дня, наступного за суботою», від сьомого дня - до першого дня: День Господній (Dies Domini) стає Днем Христовим (Dies Christi)!

У найдавніші часи ранні християни відчували величезні труднощі зі святкуванням недільного дня - Дня Господнього. Тижневий відлік часу зазвичай не був частиною життя територій, де поширювалося Євангеліє, і святкові дні грецького і римського календарів не збігалися з християнською неділею. Тому для християн було дуже складно дотримуватися Дня Господнього у визначений день кожного тижня.

Коли під час гонінь Діоклетіана збори християнських спільнот були вельми суворо заборонені, багато хто був достатньо мужнім, щоб не зважати на імператорські укази і радше прийняти смерть, ніж пропустити недільну Євхаристію. Так було у випадку з мучениками з Абітіни, у проконсульський Африці, які відповідали своїм обвинувачам: «Ми не можемо жити без Вечері Господньої». Сповідуючи свою віру, одна з мучениць сказала: «Так, я прийшла на зібрання і я святкувала Вечерю Господню з моїми братами і сестрами, бо я християнка». Отже, вірність тижневому відліку часу стала нормою. Що ж було джерелом такої відданості і вірності наших батьків у вірі Дню Господньому?

Євхаристія - серце всього життя Церкви

«Я з вами по всі дні до кінця віку» (Мт 28, 20). Ця обіцянка Христа ніколи не перестає голосно звучати в Церкві, як секрет її плодючості і життя, і джерело її надії. Як день Воскресіння, неділя - це не тільки спогад минулої події; це - святкування живої присутності Воскреслого Господа серед Його народу. Щоб ця присутність належним чином проголошувалася і сприймалася, недостатньо, щоб учні Христові молилися окремо і внутрішньо згадували смерть і Воскресіння Христові в таємниці свого серця: Бог у мене всередині, а Церква мені непотрібна. Ті, хто прийняв благодать Хрещення спасаються не як окремі індивідууми, але як члени Містичного Тіла, що стали частиною Народу Божого. Тому важливо, щоб вони сходилися разом, щоб повністю виразити саму сутність Церкви як eссlesia - зборів, скликаних воєдино Воскреслим Господом. Вони стали «єдині» у Христі (пор. Гал 3, 28) за допомогою дару Духа. Ця єдність стає видимою, коли християни збираються разом.

Саме Євхаристія є джерелом і вершиною християнського життя. Євхаристія живить і утворює Церкву: «Один хліб, і нас багато творять одне тіло, бо ми всі спільники хліба одного" (1 Кор 10, 17). Саме завдяки цій життєво важливій зв'язку з Таїнством Тіла і Крові Господньої, таємниця Церкви усвідомлюється, проголошується і найкращим чином переживається в Євхаристії. Уявити собі недільну Євхаристію у відриві від громади християн неможливо, тому саме церковний вимір, властивий Євхаристії, здійснюється в кожному євхаристійному богослужінні. Але особливо сильно воно виявляється у той день, коли вся громада сходиться для спомину Воскресіння Господнього. Не випадково Катехизм Католицької Церкви вчить, що «Недільне святкування Дня Господнього і Євхаристія Господа знаходяться в самому серці церковного життя».

Важливо усвідомити, що Євхаристія - це найбільш глибока подія спілкування людини, яка, як в дзеркалі, відображає її образ і допомагає йти шляхом уподібнення своєму Творцеві. Отже, спілкування з Христом глибоко пов'язане із спілкуванням з нашими братами і сестрами. Недільне євхаристійне зібрання - це досвід братства, яке богослужіння має робити явним, при постійній повазі до природи літургійного дійства. Знак миру, якому в Римському обряді відведено місце перед Святим Причастям, - це особливо виразний жест, який ми здійснюємо як виказ взаємної любові і готовності прощати наших ворогів і приймати їх прощення за словом самого Спасителя: «Якщо ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиш там дар твій перед жертовником і піди, примирись з братом своїм, і тоді прийди і принеси дар твій »(Мт 5, 23-24).

Від Меси до «місії»

На завершення кожної Євхаристії ми чуємо слова благословення та послання: Ite Misa est. Один з перекладів, який сьогодні найчастіше ми чуємо - «Ідіть, жертва звершена». Однак, оригінальне значення цього звернення - «Ідіть, тепер ви є послані». Mitto, mittere - це латинське дієслово, яке означає «посилати». Куди ж вірні після закінчення Євхаристії послані? Тут важливо пам'ятати кожному з нас, що приймаючи Хліб Життя, ми - учні Христа - готуємося силою Воскреслого Господа і Його Духа виконувати ті завдання, які чекають нас у повсякденному житті. Літургія Євхаристії, вчинена в Тайні і під виглядом знаків у День Господній, триває за дверима храму і триває протягом наступних 6 днів праці і виконання щоденних обов'язків. Таким чином, недільне зібрання та відпочинок на честь Господа - стає нашим шляхом уподібнення Творцю і Спасителю. Ми, вислухавши Слово Боже, прийнявши Христа під виглядом Хліба і Вина і переживши єднання з багатьма братами та сестрами, перетворюємося і стаємо свідками і апостолами Господніми - знаком надії, миру і спасіння для свого покоління.

МОЛИТВА ВІРНИХ

Поучені Словом Господнім і очікуючи скошування Його Тіла і Крові, представимо молитовні наміри всієї Церкви і кожного з нас окремо

- Про Церкву і про всіх, кому Господь доручає опіку про Неї. Просимо Тебе, Господи, укріпи їх у вірі і збережи в єдності весь Твій Народ.

- Про всіх правителів, законодавців і суддів. Просимо Тебе, Господи, даруй їм розум і мудрість щоб зберігали святість твого одвічного встановлення: 6 днів будеш робити всяку роботу, 7й день - відпочинок на честь Господа Бога твого.

- Про стражденних, одиноких і покинутих. Просимо Тебе, Господи, силою Євхаристії надихни кожного з нас для свідчення для них про Твоє воскресіння і перемогу над смертю.

- Про всіх нас, які стоїмо тут перед нашим Спасителем. Просимо Тебе, Господи, укріпи нас у виконанні наших щоденних обов’язків і благослови наш відпочинок, щоб таким чином ми ставали подібними до Тебе.

Всемогутній Отче, ти твориш історію всього людства, і тому ніщо не сховається від погляду Твого. Просимо Тебе, з упованням, здійсни наш перехід від смерті до життя і введи нас у День Вічності разом із Ісусом Христом, що живе і царює на віки вічні.

АДОРАЦІЯ

Пісня євхаристійна

Господи, наш Отче, стаємо перед Тобою в цей день і перш за все прославляємо Тебе за диво сотворіння світу. Від початку часів Ти влаштував світ так, щоби Він свідчив про Тебе і Твою нічим необмежену мудрість. Все створіння через наші уста дякує Тобі, Господи, возносячи гімн прославлення:

За світло і пітьму ми прославляємо тебе, Господи!

- прославляємо тебе, Господи!

За сонце, місяць і зорі - прославляємо тебе, Господи!

За води і суходіл - прославляємо тебе, Господи!

За холод і спеку - прославляємо тебе, Господи!

За вітер і бурю - прославляємо тебе, Господи!

За трави, квіти і дерева - прославляємо тебе, Господи!

За риб, тварин і худобу - прославляємо тебе, Господи!

За все що живе і дихає - прославляємо тебе, Господи!

(хвилина тиші)

Пісня євхаристійна

Але Ти, Господи, забажав виявити не лише свою мудрість, але також і нескінченну любов. Ти сотворив чоловіка і жінку за власним образом. Кожному із нас Ти дав благодать і владу наректися Твоїм сином і донькою. Ти обдарував нас розумом, волею і свободою аби ми уподібнилися Тобі у всьому. В праці та відпочинку Ти схотів встановити кожного із нас наслідником Твого Царства. Але ми, слабкі та грішні люди, багаторазово віроломно переступали через Твої закони, шукаючи вигоди і задоволення лише для себе.

За невірність Твоїм законам – перепрошуємо Тебе, Господи

За зловживання нашою свободою - перепрошуємо Тебе, Господи

За несправедливість та насилля над іншими - перепрошуємо Тебе, Господи

За бажання егоїстичного задоволення - перепрошуємо Тебе, Господи

За лінощі та небажання співпрацювати із іншим - перепрошуємо Тебе, Господи

За те, що розраховуємо лише на свої власні сили та здібності - перепрошуємо Тебе, Господи

За відсутність відпочинку в Твоє Ім’я - перепрошуємо Тебе, Господи

(хвилина тиші)

Пісня євхаристійна

Однак, навіть тоді, коли ми відійшли від Тебе і впали у гріх, Ти не покинув нас, але поспішив стати одним із нас і відродити те, що гріх понизив. Ти, Господи, після свого преславного воскресіння та вознесіння в небо, залишаєшся із нами. Ти стаєш явним тоді, коли ми збираємося з любові до Тебе аби слухати Твоє Слово і приймати Пресвяте Тіло і Кров. Тому сповнені радості ми дякуємо Тобі, Господи.

За Твоє Слово, яке Ти неустанно звертаєш до нас, грішників – дякуємо Тобі, Господи

За Твого Сина Ісуса Христа, народженого від Діви Марії і Духа Святого – дякуємо Тобі, Господи

За Його смерть і воскресіння – дякуємо Тобі, Господи

За Церкву, видиме Тіло Христове – дякуємо Тобі, Господи

За Святі Таїнства, в яких ти уділяєш нам Духа Воскреслого Ісуса – дякуємо Тобі, Господи

За звільнення нас від страху смерті Пасхою Ісуса Христа - дякуємо Тобі, Господи

За обітницю віковічного відпочинку в Ісусі Христі - дякуємо Тобі, Господи

(хвилина тиші)

Пісня євхаристійна

Ти, Господи, вчиш нас бути дітьми Божими, яких Отець запрошує на весільний бенкет. Тому ми, Господи, зібрані довкола Тебе, присутнього під виглядом Хліба, хочемо з довірою вознести наші прохання:

За Святу Церкву, аби в особі кожного охрещеного йшла в усі кінці землі, особливо до найубогіших, і проголошувала Добру Новину про спасіння грішника силою Твого Воскресіння з мертвих. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

За самотніх, покинутих і всіх стражденних, аби Ти дав їм Духа Святого єднатися із Ісусом Христом страждаючим, а нам дав мужність милосердно їм служити. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

За наших дітей і молодь, аби досвідчували в Твоїй Церкві благодаті єдності та солідарності, які ти уділяєш збираючи спільноту Церкви навколо Євхаристійного столу. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

За подружжя, а особливо ті, які переживають кризу подружньої вірності та любові, аби у Таїнстві Євхаристії віднаходили джерело сил для прощення і поєднання. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

За всіх людей, які стоять при владі, аби смиренно служили спільному благу всіх народів. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

За всіх учасників Євхаристійного Конгресу, аби відкрили наново таємницю Твоєї Пасхи і Дня Відпочинку як перемоги на гріхом і смертю. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

За нас, тут зібраних перед Тобою з любові до Тебе – даруй нам щирим серцем прославляти всюди Твого Сина Ісуса Христа. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

Тепер в хвилині тиші хочемо просто побути у Твоїй присутності, Господи, дивлячись на Тебе, присутнього в своїм Тілі та Крові.

(хвилина тиші)

Благословення

ЄВХАРИСТІЙНИЙ КОНГРЕС – І СВЯТА МЕСА

Середа - 30 травня 2012 р.

НЕДІЛЬНА ЦЕЛЕБРАЦІЯ ЄВХАРИСТІЇ

Кс. Юрій Сема

Харківсько-Запорізька дієцезія

Пропозиція Літургії Слова:
Читання І - Бут 1, 26-2,3.
Псалом - Пс 104 (103), 1.5-6.21-24.31.33
Читання ІІ - Євр 4, 3-16
Алілуя, Цей день сотворив Господь, радіймо и веселімося в ньому.
Євангеліє - Лк 24, 13-35

ВСТУП ДО СВЯТОЇ МЕСИ

Бог забажав створити людину на свій образ і подобу. І кожен з нас відчуває це у повсякденному житті, адже образ Божий, відображений у кожному з нас, не може бути стертий навіть смертним гріхом. Людина завжди залишається істотою, яка потребує від іншої особи тепла, уваги, турботи та любові. Що ж, за своїм образом Бог створив кожного з нас, а ось Його подоба в людині не стала явною автоматично. Стати подібним до Бога - це завдання на все життя, і якщо образ Божий - це природа, дана нам при народженні, то подібність - це дар, прийнятий і розвинений у співпраці з Ним. Стати подібним Христу, який залишається відкритим на кожного грішника - ось це справді велике завдання. Що дає мені об’явлення цього уподібнення Богу і який же цей самий шлях уподібнення? 

ПРОПОВІДЬ

День відпочинку, присвяченого Господу

На початку Книги Буття сказано, що Бог закінчив творити в 7й день і спочив від трудів своїх благословивши цей день. Дослівний переклад назви 7го дня тижня з єврейської мови «шабат» - відпочинок. Дійсно, що якщо я дотримуюся цього завдання стати подібним до Бога, то дійсно шабат для мене - день відпочинку, який Господь встановив ще при створенні світу. «Діло» Бога - це, певним чином, приклад для людини, покликаної не тільки населяти всесвіт, але також і «будувати» його і таким чином ставати Божим «співпрацівником».

Зрештою, тижневе коло, в якому чергується 6 днів праці та 7й відпочинку, присвяченого Богу - це та сама Пасха, яка повертається тиждень за тижнем, торжество перемоги Христа над гріхом і смертю. Це день, відокремлений від усіх інших, він відокремлює від рутини і сірості людину, дуже часто обтяжену турботами про завтрашній день. Чому? Бо Христос своєю смертю і воскресінням звільнив людину від закону гріха і смерті та дарував свободу дітей Божих.

Воскресіння Ісуса - це основна подія, на яку спирається християнська віра (пор. 1 Кор 15, 14). І не один тільки раз на рік, але завжди у 7й день тижня, Церква прагне вказати кожному поколінню напрямок, в якому рухається історія кожної людини. Тому для християн неділя - головний святковий день, встановлений не для того тільки, щоб відзначати зміну пір, але щоб явити найглибший зміст часу. «За апостольським переданням, що йде аж від дня Воскресіння Христового, Церква святкує пасхальну таємницю кожен сьомий день, який по праву називається 'Днем Господнім'». І так дійсно закріплено в культурі і мовах багатьох народів Європи: наприклад, італійське слово Domenica - День Господній або в російській мові - Воскресение.

Ми, як учні Христа, покликані уникати будь-якого змішання святкування неділі, яке повинно бути істинним шляхом збереження святості Дня Господнього, і «уїк-енду», якщо розуміти його просто як час відпочинку і розслаблення. Ми в наші дні схильні до небезпеки втратити найглибше значення Дня Господнього, який стає просто частиною «уїк-енду». Небезпека полягає в тому, що люди так стурбовані заробітками, що вони більше не можуть бачити неба, а значить і всіх тих прекрасних справ, які Господь сотворив - природу, космос, іншої людини. А чим є час, як не даром, даним для розвитку відносин з Творцем і з іншою людиною? Час, присвячений Христу, ніколи не буває втраченим, але швидше буває віднайдений, і внаслідок цього, наші взаємини і все наше життя в цілому можуть стати більш глибокими і людськими.

У той же самий час, в умах багатьох з нас, як здається, зменшується не тільки усвідомлення центрального місця Євхаристії, але навіть усвідомлення обов'язку віддавати подяку Господу і молитися Йому разом з іншими в спільноті Церкви: "Не бійтеся! Відкрийте, широко відкрийте двері Христу! "- Не бійтеся віддавати свій час Христу!

День відпочинку, що повторюється протягом тижня - це також образ обітниці, даної нам самим Творцем. Ми є Народ Божий, який покликаний увійти в той же покій, наполегливо наслідуючи приклад синівського послуху Христа (пор. Євр 4, 3-16). Тому для того, аби цілком зрозуміти значення неділі, ми повинні знову прочитати прекрасний опис створення світу і поглибити наше розуміння відпочинку, присвяченого Богу.

У задумі Творця існує як відмінність, так і тісний зв'язок між порядком творіння і порядком спасіння. Це підкреслюється в Старому Завіті, коли він пов'язує заповідь про «суботу» не тільки з таємничим «спокоєм» Бога після 6 днів творіння (пор. Вих 20, 8-11), але й зі спасінням, яке він пропонує Ізраїлю, звільняючи його від єгипетського рабства (пор. Втор 5, 12-15). Бог, який відпочиває в сьомий день, радіючи своєму творінню, і Бог, що відкриває свою славу у звільненні своїх дітей з під гніту Фараона, це один і той же Бог. Ось чому на відміну від багатьох інших приписів заповідь про День Відпочинку поміщена не в контексті законів про відправлення культу, але у складі Декалогу, «десяти слів». А Декалог, як ми знаємо - це стовпи морального життя, вписані в саме людське серце. Церква вважає цю заповідь не простим питанням релігійної дисципліни, але найважливішим вираженням наших відносин з Богом, кажучи коротше - відпочинок на честь Господа після 6 днів праці - це час проведений разом з Ним і для Нього. Хоча це і може природним чином змішуватися з людською потребою у відпочинку, але лише одна віра може зробити доступним його більш глибокий сенс і запобігти перетворенню його в банальність.

Відпочинок, таким чином, набуває священну цінність: вірні не тільки покликані відпочивати, як відпочивав Бог, а й відпочивати в Господі, приводячи до Нього все творіння у хвалу і подяку, глибоко особистим чином, подібно дитині, і дружньо, подібно дружині. Головним аспектом цієї заповіді є не просто якась перерва в роботі, але радість від справ, що вчинив Бог. Людський відпочинок в День Господній знаходить весь свій сенс. Він полягає в тому, що людина входить в глибини «спокою» Божого і може трепетно ​​пережити радість Творця, коли, по завершенні творіння, Він побачив, що все Ним створене «вельми добре» (Бут 1, 31).

Від Суботи до Воскресіння

Смерть і Воскресіння Христа - це повне здійснення того, що Бог почав при творінні світу, продовжив у дні виходу свого Народу з Єгипту і дарування Закону на горі Синай. Святий Григорій Великий вигукує: «Для нас справжня Субота - це особистість нашого Спасителя, нашого Господа Ісуса Христа». Саме тому та радість, з якою Бог в перший суботній день людства споглядав все, створене ним з нічого, тепер виражений в радості, з якою Христос у Великодню неділю приходить до своїх учнів. Чому? Тому що Він приніс їм дар прощення, дар миру і дар Духа (пор. Йн 20, 19-23). Це саме у Великодньому Таїнстві людство, і з ним все творіння, яке «стогне і мучиться донині» (Рим 8, 22), впізнає свій новий «Вихід» до свободи дітей Божих. Вони разом із Христом до Бога, від якого раніше ховалися, можуть звертатися тепер «Авва, Отче!» (Рим 8, 15, Гал 4, 6). У світлі цієї таємниці зміст приписів Старого Завіту про День Господній відновлюється, робиться досконалим і повністю відкривається у славі, якою осяяло обличчя Воскреслого Христа (пор. 2 Кор 4, 6). Ми переходимо від «дня суботнього» до «першого дня, наступного за суботою», від сьомого дня - до першого дня: День Господній (Dies Domini) стає Днем Христовим (Dies Christi)!

У найдавніші часи ранні християни відчували величезні труднощі зі святкуванням недільного дня - Дня Господнього. Тижневий відлік часу зазвичай не був частиною життя територій, де поширювалося Євангеліє, і святкові дні грецького і римського календарів не збігалися з християнською неділею. Тому для християн було дуже складно дотримуватися Дня Господнього у визначений день кожного тижня.

Коли під час гонінь Діоклетіана збори християнських спільнот були вельми суворо заборонені, багато хто був достатньо мужнім, щоб не зважати на імператорські укази і радше прийняти смерть, ніж пропустити недільну Євхаристію. Так було у випадку з мучениками з Абітіни, у проконсульський Африці, які відповідали своїм обвинувачам: «Ми не можемо жити без Вечері Господньої». Сповідуючи свою віру, одна з мучениць сказала: «Так, я прийшла на зібрання і я святкувала Вечерю Господню з моїми братами і сестрами, бо я християнка». Отже, вірність тижневому відліку часу стала нормою. Що ж було джерелом такої відданості і вірності наших батьків у вірі Дню Господньому?

Євхаристія - серце всього життя Церкви

«Я з вами по всі дні до кінця віку» (Мт 28, 20). Ця обіцянка Христа ніколи не перестає голосно звучати в Церкві, як секрет її плодючості і життя, і джерело її надії. Як день Воскресіння, неділя - це не тільки спогад минулої події; це - святкування живої присутності Воскреслого Господа серед Його народу. Щоб ця присутність належним чином проголошувалася і сприймалася, недостатньо, щоб учні Христові молилися окремо і внутрішньо згадували смерть і Воскресіння Христові в таємниці свого серця: Бог у мене всередині, а Церква мені непотрібна. Ті, хто прийняв благодать Хрещення спасаються не як окремі індивідууми, але як члени Містичного Тіла, що стали частиною Народу Божого. Тому важливо, щоб вони сходилися разом, щоб повністю виразити саму сутність Церкви як eссlesia - зборів, скликаних воєдино Воскреслим Господом. Вони стали «єдині» у Христі (пор. Гал 3, 28) за допомогою дару Духа. Ця єдність стає видимою, коли християни збираються разом.

Саме Євхаристія є джерелом і вершиною християнського життя. Євхаристія живить і утворює Церкву: «Один хліб, і нас багато творять одне тіло, бо ми всі спільники хліба одного" (1 Кор 10, 17). Саме завдяки цій життєво важливій зв'язку з Таїнством Тіла і Крові Господньої, таємниця Церкви усвідомлюється, проголошується і найкращим чином переживається в Євхаристії. Уявити собі недільну Євхаристію у відриві від громади християн неможливо, тому саме церковний вимір, властивий Євхаристії, здійснюється в кожному євхаристійному богослужінні. Але особливо сильно воно виявляється у той день, коли вся громада сходиться для спомину Воскресіння Господнього. Не випадково Катехизм Католицької Церкви вчить, що «Недільне святкування Дня Господнього і Євхаристія Господа знаходяться в самому серці церковного життя».

Важливо усвідомити, що Євхаристія - це найбільш глибока подія спілкування людини, яка, як в дзеркалі, відображає її образ і допомагає йти шляхом уподібнення своєму Творцеві. Отже, спілкування з Христом глибоко пов'язане із спілкуванням з нашими братами і сестрами. Недільне євхаристійне зібрання - це досвід братства, яке богослужіння має робити явним, при постійній повазі до природи літургійного дійства. Знак миру, якому в Римському обряді відведено місце перед Святим Причастям, - це особливо виразний жест, який ми здійснюємо як виказ взаємної любові і готовності прощати наших ворогів і приймати їх прощення за словом самого Спасителя: «Якщо ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиш там дар твій перед жертовником і піди, примирись з братом своїм, і тоді прийди і принеси дар твій »(Мт 5, 23-24).

Від Меси до «місії»

На завершення кожної Євхаристії ми чуємо слова благословення та послання: Ite Misa est. Один з перекладів, який сьогодні найчастіше ми чуємо - «Ідіть, жертва звершена». Однак, оригінальне значення цього звернення - «Ідіть, тепер ви є послані». Mitto, mittere - це латинське дієслово, яке означає «посилати». Куди ж вірні після закінчення Євхаристії послані? Тут важливо пам'ятати кожному з нас, що приймаючи Хліб Життя, ми - учні Христа - готуємося силою Воскреслого Господа і Його Духа виконувати ті завдання, які чекають нас у повсякденному житті. Літургія Євхаристії, вчинена в Тайні і під виглядом знаків у День Господній, триває за дверима храму і триває протягом наступних 6 днів праці і виконання щоденних обов'язків. Таким чином, недільне зібрання та відпочинок на честь Господа - стає нашим шляхом уподібнення Творцю і Спасителю. Ми, вислухавши Слово Боже, прийнявши Христа під виглядом Хліба і Вина і переживши єднання з багатьма братами та сестрами, перетворюємося і стаємо свідками і апостолами Господніми - знаком надії, миру і спасіння для свого покоління.

МОЛИТВА ВІРНИХ

Поучені Словом Господнім і очікуючи скошування Його Тіла і Крові, представимо молитовні наміри всієї Церкви і кожного з нас окремо

- Про Церкву і про всіх, кому Господь доручає опіку про Неї. Просимо Тебе, Господи, укріпи їх у вірі і збережи в єдності весь Твій Народ.

- Про всіх правителів, законодавців і суддів. Просимо Тебе, Господи, даруй їм розум і мудрість щоб зберігали святість твого одвічного встановлення: 6 днів будеш робити всяку роботу, 7й день - відпочинок на честь Господа Бога твого.

- Про стражденних, одиноких і покинутих. Просимо Тебе, Господи, силою Євхаристії надихни кожного з нас для свідчення для них про Твоє воскресіння і перемогу над смертю.

- Про всіх нас, які стоїмо тут перед нашим Спасителем. Просимо Тебе, Господи, укріпи нас у виконанні наших щоденних обов’язків і благослови наш відпочинок, щоб таким чином ми ставали подібними до Тебе.

Всемогутній Отче, ти твориш історію всього людства, і тому ніщо не сховається від погляду Твого. Просимо Тебе, з упованням, здійсни наш перехід від смерті до життя і введи нас у День Вічності разом із Ісусом Христом, що живе і царює на віки вічні.

АДОРАЦІЯ

Пісня євхаристійна

Господи, наш Отче, стаємо перед Тобою в цей день і перш за все прославляємо Тебе за диво сотворіння світу. Від початку часів Ти влаштував світ так, щоби Він свідчив про Тебе і Твою нічим необмежену мудрість. Все створіння через наші уста дякує Тобі, Господи, возносячи гімн прославлення:

За світло і пітьму ми прославляємо тебе, Господи!

- прославляємо тебе, Господи!

За сонце, місяць і зорі - прославляємо тебе, Господи!

За води і суходіл - прославляємо тебе, Господи!

За холод і спеку - прославляємо тебе, Господи!

За вітер і бурю - прославляємо тебе, Господи!

За трави, квіти і дерева - прославляємо тебе, Господи!

За риб, тварин і худобу - прославляємо тебе, Господи!

За все що живе і дихає - прославляємо тебе, Господи!

(хвилина тиші)

Пісня євхаристійна

Але Ти, Господи, забажав виявити не лише свою мудрість, але також і нескінченну любов. Ти сотворив чоловіка і жінку за власним образом. Кожному із нас Ти дав благодать і владу наректися Твоїм сином і донькою. Ти обдарував нас розумом, волею і свободою аби ми уподібнилися Тобі у всьому. В праці та відпочинку Ти схотів встановити кожного із нас наслідником Твого Царства. Але ми, слабкі та грішні люди, багаторазово віроломно переступали через Твої закони, шукаючи вигоди і задоволення лише для себе.

За невірність Твоїм законам – перепрошуємо Тебе, Господи

За зловживання нашою свободою - перепрошуємо Тебе, Господи

За несправедливість та насилля над іншими - перепрошуємо Тебе, Господи

За бажання егоїстичного задоволення - перепрошуємо Тебе, Господи

За лінощі та небажання співпрацювати із іншим - перепрошуємо Тебе, Господи

За те, що розраховуємо лише на свої власні сили та здібності - перепрошуємо Тебе, Господи

За відсутність відпочинку в Твоє Ім’я - перепрошуємо Тебе, Господи

(хвилина тиші)

Пісня євхаристійна

Однак, навіть тоді, коли ми відійшли від Тебе і впали у гріх, Ти не покинув нас, але поспішив стати одним із нас і відродити те, що гріх понизив. Ти, Господи, після свого преславного воскресіння та вознесіння в небо, залишаєшся із нами. Ти стаєш явним тоді, коли ми збираємося з любові до Тебе аби слухати Твоє Слово і приймати Пресвяте Тіло і Кров. Тому сповнені радості ми дякуємо Тобі, Господи.

За Твоє Слово, яке Ти неустанно звертаєш до нас, грішників – дякуємо Тобі, Господи

За Твого Сина Ісуса Христа, народженого від Діви Марії і Духа Святого – дякуємо Тобі, Господи

За Його смерть і воскресіння – дякуємо Тобі, Господи

За Церкву, видиме Тіло Христове – дякуємо Тобі, Господи

За Святі Таїнства, в яких ти уділяєш нам Духа Воскреслого Ісуса – дякуємо Тобі, Господи

За звільнення нас від страху смерті Пасхою Ісуса Христа - дякуємо Тобі, Господи

За обітницю віковічного відпочинку в Ісусі Христі - дякуємо Тобі, Господи

(хвилина тиші)

Пісня євхаристійна

Ти, Господи, вчиш нас бути дітьми Божими, яких Отець запрошує на весільний бенкет. Тому ми, Господи, зібрані довкола Тебе, присутнього під виглядом Хліба, хочемо з довірою вознести наші прохання:

За Святу Церкву, аби в особі кожного охрещеного йшла в усі кінці землі, особливо до найубогіших, і проголошувала Добру Новину про спасіння грішника силою Твого Воскресіння з мертвих. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

За самотніх, покинутих і всіх стражденних, аби Ти дав їм Духа Святого єднатися із Ісусом Христом страждаючим, а нам дав мужність милосердно їм служити. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

За наших дітей і молодь, аби досвідчували в Твоїй Церкві благодаті єдності та солідарності, які ти уділяєш збираючи спільноту Церкви навколо Євхаристійного столу. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

За подружжя, а особливо ті, які переживають кризу подружньої вірності та любові, аби у Таїнстві Євхаристії віднаходили джерело сил для прощення і поєднання. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

За всіх людей, які стоять при владі, аби смиренно служили спільному благу всіх народів. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

За всіх учасників Євхаристійного Конгресу, аби відкрили наново таємницю Твоєї Пасхи і Дня Відпочинку як перемоги на гріхом і смертю. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

За нас, тут зібраних перед Тобою з любові до Тебе – даруй нам щирим серцем прославляти всюди Твого Сина Ісуса Христа. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

Тепер в хвилині тиші хочемо просто побути у Твоїй присутності, Господи, дивлячись на Тебе, присутнього в своїм Тілі та Крові.

(хвилина тиші)

Благословення