ЄВХАРИСТІЙНИЙ КОНГРЕС – І СВЯТА МЕСА. Адорація Господа в Євхаристії

П’ятниця – 1 червня 2012 р.

Адорація Господа в Євхаристії

                                                       

                                                                           Кс. Андрій Маліг - Тернопіль

                                                                                              Львівська Архідієцезія

ВСТУП ДО СВЯТОЇ МЕСИ

Розпочинаємо Святу Месу. Звернімо наші помисли до Бога, що промовлятиме до нас через Боже слово. Переживаймо з вірою присутність Господа посеред нас у Спільноті, а особливо в Хлібі та Вині, що переміняться на вівтарі в Тіло і Кров Христа. З любов’ю прославляймо Христа, адоруймо Його і приймаймо до чистого серця.

З нагоди Євхаристійного конгресу, який триває, сьогодні звернімо особливу увагу на адорацію Спасителя, присутнього у Найсвятішому Таїнстві. Він є тут з нами і для нас. Є тому, що полюбив нас до кінця, хоче зміцнювати нас у дорозі до віковічного щастя.

Щоб наша участь в Євхаристії принесла щедрі плоди, насамперед перепросімо Бога за наші гріхи і занедбання добра.

ПРОПОВІДЬ

«Отож і однієї години не спромоглися чувати зі мною?!»

                                                                                                          (Мт 26,40)

         Слова Господа Ісуса в Ґетсиманії під час духовного конання. Це є слова докору, адресовані учням, адже вони не змогли бути з Господом в час його важкої самотності.

         Христос, який залишився в Євхаристії для нас, тому що полюбив нас до кінця, хоче, щоб ми були з Ним, не залишали Його самого в дарохранительницях наших святинь. Хоче, щоб Любов любили й адорували. Наш Господь знає, що перебування з Ним, адорація Його таємничої, святої, реальної, спасенної присутності нам дуже потрібна і може бути надзвичайно корисною.

II.  1. Мотивація до aдорації Євхаристійного Ісуса

         У цих роздумах ми не будемо шукати доказів на підтвердження реальної присутності Христа в Євхаристії під час Св. Меси і поза нею. Доказів є багато: як біблійних, так і з історії Церкви. Приймаючи з вірою цю Присутність – цю Велику Таємницю Віри – будемо насамперед вчитися якнайкращої відповіді на любов Ісуса, який для нас живе в Євхаристії.

         Насамперед відновимо й укріпимо нашу мотивацію до адорації Господа в Найсвятішому Таїнстві. Львівський архієпископ св. Юзеф Більчевський у своїй праці «Євхаристія» писав: »З віри в реальну присутність Христа випливає логічне прагнення оточити Євхаристію найвищою пошаною, яка одному Богу належить (cultus latriae). Оскільки завжди і всюди, коли йдеться про Христа, повинні сповнюватися слова: «Хай Йому поклоняються всі Божі ангели»  (s. 344n). Святий пастир заохочував свою львівську паству: «Нехай і священики, і вірні краще пізнають скарб, який мають у Найсвятішому Таїнстві, нехай щораз більше горнуться до Нього, нехай вдумаються в Євхаристійного Ісуса, хай переймуться Його Божою волею, хай в адорації Хліба життя віднайдуть щось нове, Богу угодне, хай їм обридне все, що недобре, лихе, нице і мале, а тоді звільняться, розростуться їхні душі, поєднаються сім’ї, рушить до неба усе суспільство!»

         Брати і сестри! Ми теж під час адорації Господа чи під час Євхаристійної Молитви, обряду Святого Причастя чи через інші форми євхаристійного культу посилюємо єдність з Христом, пізнаємо Його любов, святість і Божу волю. Переживаймо адорацію внутрішньо й зовнішньо; духом і тілом.

         Те, чого навчає нас ІІ Ватиканський собор стосовно Святої Меси, спокійно можемо віднести й до інших зустрічей з Євхаристією і переживати їх не як видовища, які нас не стосуються, але намагатися через обряди й молитву добре зрозуміти        цю таємницю, свідомо й побожно брати в ній участь. (KL 48). Така адорація Спасителя буде для нас духовною поживою, оживить нашу віру й зміцнить добру волю.

2. Форми культу Євхаристії

         Зараз розважмо, коли і як маємо адорувати Найсвятіше Таїнство? Коли і як маємо сповнити обов’язок прославлення євхаристійного Ісуса? Коли і як маємо почуватися щасливими через те, що Він так близько, у славі? Катехизм Католицької Церкви подає науку папи Павла VI з енцикліки Mysterium fidei: «Католицька Церква виявляла і продовжує виявляти культ поклоніння, який належить до таїнства Євхаристії, не лише під час відправи Служби Божої, але і поза нею, якнайстаранніше зберігаючи освячені Дари, виставляючи їх вірним для врочистого вшанування, носячи їх у процесіях» (KKK 1378).

Існують різні форми культу Євхаристії, однак найважливішими є Свята Меса, адорація та прославлення Ісуса під час неї. Це свята Меса є вершиною літургії, це під час неї приходить Ісус, щоб нагодувати нас Хлібом Життя і залишитися з нами в дарохранительниці. Під час Євхаристійної Молитви Ісус жертвує себе за нас Небесному Отцю. Як можемо бути в той час бездумними й байдужими спостерігачами? Слова тут зайві, тому навколішки, мовчки й зосереджено адоруймо показані священиком Святі Іпостасі.  Урочистість цієї миті підкреслюється дзвонінням дзвіночків. Споглядаючи Хліб Життя і Чашу Спасіння пошепки проказуймо акти віри, прославлення або повторюймо за св. Томою: «Господь мій і Бог мій!» (Йн 20, 28).  Подібні переживання супроводжують нас, коли священик показує нам Божого Агнця перед Св. Причастям, а ми відповідаємо: «Господи, я недостойний…»

         Особливі хвилини спільної, але й особистої адорації переживаємо, коли, незважаючи на недостойність, приймаємо Ісуса до серця в часі Святої Меси чи поза нею. «Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки» (Йн 6,51). «Яке велике щастя сьогодні я спізнав…» - співаємо в пісні. І нехай це буде співом душі, духа й тіла; хай співають уста й серце пісню прослави й подяки. У цій особистій адорації також є місце на перепрошення й прохання, на віддання себе  люблячому Господу й Приятелю.

         Кардинал Йозеф Ратцінгер у книзі «Дух літургії» пише: «Дарохранительниця – це Святая Святих. Це і Божий намет, і трон, бо є вона однаково, як у скромному сільському храмі, так в найпрекраснішому кафедральному соборі. Нехай ніхто не говорить, що Євхаристія повинна бути лише для споживання, а й для споглядання. Споживати Його – значить прославляти Його… Адорація не заперечує Причастя, не є також чимось відмежованим, окремим, бо Св. Причастя осягне свою глибину лише, коли була сповнена адорація… У храмі на мене завжди чекає Ісус Христос, кличе мене, хоче мене самого вчинити євхаристичним.      

         Таке розуміння Євхаристії впродовж віків спричинилося до того, що ми адоруємо Ісуса під час виставлення  Найсвятішого Таїнства й під час Євхаристійних процесій.  Це молитовне тривання біля Еммануїла – Бога з нами – посилює єдність з Ним, отриману в Святому Причасті. Виставлення Господа Ісуса в монстранції може бути коротким, але може й тривати довше, навіть може мати форму так званої «вічної адорації». Різні Богослужіння, спільне чи особисте адорування, навколішки чи сидячи, співаючи чи молячись у тиші – все це можемо переживати під час виставлення Найсвятішого Таїнства. Аби лише спромоглися знайти час для Ісуса і для себе.

         Ісус, як написав кардинал Йозеф Ратцінгер, чекає мене, кличе мене до себе, присутній у дарохранительниці мого храму чи каплиці. Відвідування Його, особиста адорація, слухання в тиші є чудовою можливістю поєднання з Богом. Справді, потрібно зрозуміти, що найважливішим є те, що невидиме і охоче проводити час, відвідуючи Ісуса в Найсвятішому Таїнстві. Це спасенний час, це перебування з Богом. Блаженний Йоан Павло ІІ засвідчує, що як єпископ краківський неодноразово працював у каплиці свого єпископського дому, бо каплиця – це саме те місце, з якого походить особливе натхнення. Вважав особливим привілеєм можливість жити і працювати на території Божої Присутності. Самотній Ісус у наших святинях нагадує: «Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу» (Мт 26, 41). Як високо Церква оцінює відвідини Найсвятішого Таїнства свідчить той факт, що навіть півгодинна адорація дає нам право старатися осягнути повний відпуст, якщо виконаємо звичайні умови. Не оминаймо Ісуса, присутнього в святинях. Приходьмо на Св. Месу швидше, а виходьмо зі святині не поспішаючи, щоб якнайдовше побути зі Спасителем.

         Пам’ятяймо про присутність Господа в храмі також тоді, коли проходимо чи проїжджаємо біля нього. Саме тоді знак хреста, схилення голови, знімання головного убору буде водночас визнанням віри і складанням шани Христові, який живе в Божому Домі.

         Євхаристійні процесії – це свого роду «Виставлення» в дорозі. Мусять бути добре організовані. Молитва співом, величання дзвонінням дзвінків, сипанням квітів, несенням хоругв – все це справляє особливе враження. Процесії – це можливість засвідчити й виразити свою віру в Євхаристію, публічно віддати шану Ісусові. Найважливішою є процесія в урочистість Пресвятих Тіла і Крові Христа.  

         Особливою формою євхаристійного культу є конгреси, тобто спеціальні зібрання – зустрічі з метою зміцнення віри в Євхаристію, з метою прославлення Господа Ісуса, присутнього під видом Хліба і Вина. Їм передують ретельні приготування, які переживає уся місцева Церква, адорування Еммануїла. Такий конгрес зараз переживаємо. Святі Меси, проголошення Божого Слова, спільні й особисті молитви, виставлення й процесії допомагають нам вшанувати Господа.

                 

3. Жести й постава під час адорації Господа

         Брати і сестри! Ми повинні прагнути до того, аби прославляти Господа також усім тілом. Не можна забувати про значення жестів і постави для доброго переживання адорації. Нестаранність, байдужість, легковажність чи елементарний брак жертовності спричиняються до того, що втрачаємо благодать, яку Господь нам приготував.

         Знак святого хреста є основним молитовним жестом християнина. Є визнанням віри в Того, хто за мене помер і для мене воскрес. І чекає на мене в Євхаристії. Я повинен це жест щоразу старанно чинити; тим жестом розпочинати й закінчувати адорацію Найсвятішого Таїнства. Це є підтвердженням того, що хочу жити в Ім’я Боже. Знак хреста нагадує також про благословення. Дуже багато благодаті отримують ті, хто адорує Христа, саме під час благословення Найсвятішим Таїнством. Скільки ж благодаті втрачають ті, що залишають святиню перед благословенням.

         Адоруємо Господа зазвичай навколішки. Ця постава запозичена з Біблії. Зараз є люди, які хочуть відмовитися від цієї постави, є також фанатики цієї постави. Не жаліймо ніг для клякання. Якщо Господь сам упав на коліна в Ґетсиманії перед своїм Отцем то і ми клякаймо перед Ним, присутнім в Євхаристії. Зростання побожності потребує вклякнути на тривалий час перед Найсвятішим Таїнством. Але якщо хтось молиться дуже довго, медитує, бере участь у богослужіннях під час виставлення Найсвятішого Таїнства, то зрозуміло, що може обрати й іншу поставу, стоячи або сидячи.

         Молячись усім серцем не забуваймо скласти руки або простягнути їх у жесті прохання, не забуваймо про схиляння чи приклякання, виконані побожно. Буває, що наше тіло є в’ялим, втомленим, а дух ще бадьорий, нехай тоді він оживляє нашу внутрішню молитву і тривання біля Христа.

        

III. Дорогі брати і сестри!

          Адорувати Господа – це наше щастя й обов’язок, це дар і благословення.

Папа Йоан Павло ІІ в енцикліці „Ecclesia de Eucharistia” написав: «Як добре затриматися при Ньому й схилити голову до його грудей, як улюблений учень i почути дотик безмежної любові Його серця. Якщо християнство у наші часи має вирізнятися мистецтвом молитви, як не відчувати оновленої потреби довшого перебування з Христом, присутнім у Найсвятішому Таїнстві на духовній розмові, на тихій адорації, сповненій любові. Скільки ж то разів, мої дорогі брати і сестри, я цього досвідчував, отримував силу, потіху й підтримку. Св. Альфонс Марія Лігуорі писав: «З-поміж різних побожних практик адорація євхаристійного Ісуса є після таїнств найбільш приємною Богові й найбільш корисною для нас».      

         «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені. І я облегшу вас» (Mт 11,28) – так Христос запрошує нас на адорацію, на зміцнення духовних сил на шляху до Небесного Єрусалиму.

         В Євхаристії є «Хтось», а не «щось» нагадував Св. Йоан Марія Віанней. Ісус полюбив нас до кінця. Хоче бути з нами, постійно приходить, пробачає, зміцнює. Ісус перебуває у святій тиші і вчить, що з Богом зустрічаємось в тиші. Ісус Євхаристійний – терпеливий в очікуванні на наш прихід, на наше навернення, на нашу уважну молитву, яка приносить щедрі плоди. Він терпеливо зносить наші вади, не відповідає зі злістю, не кричить, не огризається…   

 „Припадім до Ісуса, як серце в нас болить. Він знає всі терпіння, Він їх осолодить.”

         Скільки ж можна отримати любові від Ісуса Євхаристійного! Але чи пам’ятаємо, що Христос має для нас не тільки безмежну любов, але й безмежну силу? Це під час адорації та любов і сила проникають до наших сердець і чинять нас подібними до Ісуса.

         Улюблені! Пам’ятаймо про Ісуса у Євхаристії. Любімо Його і прославляймо! Хай Він стане для нас Всемогутнім Приятелем, який поведе нас своєю міццю і любов’ю до Дому Отця. Амінь.

ВСЕЛЕНСЬКА МОЛИТВА

Ісусові Христу, який є з нами й посеред нас, який нас єднає і обдаровує миром, представмо наші потреби, сподіваючись, що Він помилує нас.

1.     Христе, Ти встановив Церкву на фундаменті Апостолів, підтримуй папу і єпископів у проголошенні Євангелія для зміцнення у вірі людей – Тебе просимо

2.     Христе, Живий Хлібе, дай Твоїм вірним в Україні зростати в євхаристійній побожності – Тебе просимо

3.     Христе, Ти допомагав людям хворим, зневоленим сатаною, прийди з особливою благодаттю до тих, хто сьогодні з вірою Тебе шукає – Тебе просимо

4.     Христе, Ти любиш дітей, дай мудрості, розсудливості й жертовності батькам, учителям, вихователям і катехетам у вихованні підростаючого покоління – Тебе просимо

5.     Христе, Ти воскрешав померлих, дай брати участь у Небесній Трапезі нашим близьким померлим (особливо тим, за кого звершується Євхаристія) – Тебе просимо

6.     Христе, Господи наш, приходимо Тебе слухати й підкріпитися Манною Небесною, будь для нас Дорогою, Правдою і Життям на шляху до Небесного Єрусалиму  – Тебе просимо

Боже, зміцни нас своєю благодаттю, щоб ми, щоразу свідоміше переживаючи Твою присутність посеред нас, з Твоєю допомогою йшли дорогою спасіння й могли адорувати Тебе в небі навіки. Через Христа, Господа нашого. Амінь

АДОРАЦІЯ

Пісня: О преклоніть коліна

         Господи Ісусе! Св. Ансельм, єпископ, переживаючи Твою присутність, так навчав і молився: «Метушлива людино! Залиш на хвилину свої заняття, ухилися від напливу своїх думок. Відкинь турботи, які обтяжують тебе, відклади захоплюючі справи. Хоч трохи приділи уваги Богу, відпочинь з Ним хвилину. Увійди до свого серця, вимкни все, що не є Богом і що до Нього не веде. Замкни вхід і шукай Його самого. А зараз, о моє серце, промов до Бога й скажи» «Обличчя Твоє розшукую, шукаю, Господи, Твого обличчя. Господи, мій Боже, навчи зараз моє серце, де і як Тебе шукати, де і як Тебе знайти…

Навчи мене, як маю Тебе шукати, і явися тому, хто Тебе шукає! Бо не зможу шукати Тебе, якщо не навчиш мене, не зможу Тебе знайти, якщо не об’явишся. Щоб я в своєму прагненні шукав Тебе, щоб прагнув Тебе, шукаючи, щоб Тебе знайшов люблячи, а любив віднаходячи». (Літургія Годин, ІІ чит., Год.Читань, п’ятниця, І тиждень Адвенту).

         Господи! Фізично я вже є перед Тобою. Але благодаттю Твоєю допоможи, щоб я «зайнявся» Тобою всім серцем, всіма помислами, всією силою моїх пристрастей і моєї душі. Нехай моя увага буде скерована тільки на Тебе.

         Будь прославлений, будь адорований, Боже нескінченний!

        

Пісня – канон: Adoramus Te Domine. Amen

          Aбо: О, Ісусе наш Небесний…

         „Боже, Ти Бог мій! Тебе шукаю пильно. Тебе душа моя прагне… Отак і я у святині Тебе виглядаю, - побачити силу Твою й Твою славу. (Пс 63)

         Господи! Так молиться псалмоспівець і я також. Але питаю себе: чи розумію, який Скарб маю в Євхаристії?

         Німкеня Марія Станґ, депортована сталінським режимом до Казахстану, шукала Тебе, присутнього в Євхаристії. Виражала це в словах молитви: «Там, де живе мій Найулюбленіший Ісус, де царює в дарохранительниці, там неустанно прагну перебувати на колінах. Там неустанно хочу молитися. Ісусе, так сильно Тебе люблю. Закрита любове, прославляю Тебе. Покинута любове, прославляю Тебе. Відкинута любове, прославляю Тебе. Безконечна любове, прославляю Тебе. Любове, що життя віддала за нас на Хресті, прославляю Тебе.

Найдорожчий мій Господи й Спасителю, вчити, щоб також і я вся була любов’ю, вся була винагородженням за Найсвятіше Таїнство…»

         Від мене також Господи прийми адорацію. Це потрібно мені, щоб я міг зростати в побожності. Пророк Міхей твердить: «Тобі сказано, о чоловіче, що є добре й чого Господь від тебе вимагає: лише чинити справедливість, любити милосердя й покірно ходити перед твоїм Богом» (Mi 6,8)

         Як таке покірне спілкування з Богом може мене перемінити, вчить бл. Йоан Павло ІІ: «Мусимо визнати, що всі потребуємо мовчання, в яке проникає присутність адорованого Бога; потребує його теологія, щоб могла повністю розвинути свій мудрий і духовний характер; потребує його молитва, щоб ніколи не забувала, що споглядання Бога означає зійти з гори з таким сяючим обличчям, що треба його прикривати заслоною; потребує його людське зусилля, щоб зректися участі в боротьбі без любові й прощення. Усі, віруючі й невіруючі, мусять навчитися перебувати у мовчанні, яке дозволить говорити Богу, коли хоче і як хоче, а нам розуміти його слово». (Vita conseсrata, 38)

         Ісусе! Хочу замовкнути, xочу Тебе слухати; Ти говори до мене… Хай зрозумію й буду Тобі слухняним. Кілька хвилин адораційної тиші   

Пісня: Боже, до Тебе йду…

         Ісусе! Ти говори до мене. Так, як говорив до св. Фаустини. Те, що казав їй, так часто стосується й мене; це є для мене, для інших, для багатьох. Хочу це почути глибоко в серці, зрозуміти, як натхнення.

Ісус казав святій Фаустині, а через неї й мені: «Прагну єднатися з людськими душами; для Мене розкіш – єднатися з душами. Знай про те, дочко моя, коли приходжу в Св. Причасті до людського серця, маю повні руки всіляких благодатей і прагну віддати їх душі, але душі навіть не звертають уваги на Мене, залишають Мене самого, а займаються чимось іншим. О, як Мені сумно, що душі не пізнали Любові. Ставляться до мене, як до чогось мертвого». (Щод 1385)

         Христе, вирви мене з байдужості й духа легковажності щодо Тебе!

Ісусе, уповаю на Тебе! (тричі)

        

         Колись, улюблений Господи, Ти втішений сказав св.Фаустині про сестер, які зібралися на нічну адорацію: «О, якою приємною є для Мене їхня велика віра, бачиш, хоч на перший погляд немає в Мені й сліду життя, однак насправді воно є в усій повноті і то в кожній Частиці, однак щоб Я міг діяти в душі, душа мусить мати віру. О, якою приємною є для Мене жива віра». (Щод 1420)       

         Христе, додай мені віри, щоб ще більше відкрив Тобі моє серце!

Ісусе, уповаю на Тебе! (тричі)

         Одного разу Ісус повчав Апостолку Божого Милосердя, яка молилася:    

«Знай, Моя дитино, що заради тебе Я наділяю благодаттю всю околицю, але ти повинна Мені дякувати за них, бо вони не дякують Мені за добродійства, які їм виявляю; за силу твоєї вдячності й надалі буду їх благословляти (Щод 719)

         Христе, скільки ж благодаті міг би я випросити для себе й інших, якби більше перебував перед Тобою з вдячністю й прославленням!..

Ісусе, уповаю на Тебе! (тричі)

         Ісус доручив секретарці Божого Милосердя: «Дочко Моя, напиши, що чим більша ницість, тим більше право має на Моє Милосердя і спонукай усі душі вірити в незбагненну глибінь Мого Милосердя, бо прагну усіх їх спасти. Джерело Мого Милосердя було навстіж відкрите списом на хресті для усіх душ – Я нікого не залишив осторонь». (Щод 1182)

«Задоволення приносять мені душі, які звертаються до Мого Милосердя… Не можу карати, навіть якби хтось був найбільшим грішником, якщо він звертається до Мого Милосердя… (Щод 1146)

         Христе, допоможи зневіреним чи розчарованим у собі довіритись Тобі з великим переконанням, що отримають потрібну благодать!

Ісусе, уповаю на Тебе! (тричі)

         Господь сказав св.Фаустині: «Знай, дочко моя. Що твоє щоденне тихе мучеництво, в якому Ти вся віддаєшся Моїй волі, багато душ веде до неба, а коли тобі здається, що страждання перевищує твої сили, дивися на Мої Рани… Розважання моїх Страстей допоможе тобі піднятися понад усім». (Щод 1184)

         Христе, додай сили в терпінні, щоб співпрацював з Тобою для спасіння людей!

Ісусе, уповаю на Тебе! (тричі)

         Св.Фаустина почула: «Дочко Моя, вже ненадовго я залишаю тебе у цьому Згромадженні. Кажу тобі це для того, щоб ти з більшою пильністю користала з благодаті, якою тебе наділяю». (Щод 776)

         Христе, час біжить так швидко… Дай якнайкраще використати Твою благодать і дар часу для виконання добрих вчинків!

Ісусе, уповаю на Тебе! (тричі)

         «О Ісусе, укритий у Найсвятішому Таїнстві вівтаря, моя любове і моє єдине милосердя, довіряю Тобі усі потреби душі й тіла мого. Ти можеш мені допомогти, бо Ти – саме милосердя, у Тобі вся моя надія». (Щод 1751)

        

Пісня: Христе, в Хлібі утаєнний…

         Aбo: Повіруй Мені

         Господи Спасителю, закінчується наша зустріч, наш молитовний діалог. Вибач, якщо на адорації я відволікався в думках або серце слабо горіло. Дякую, що міг перебувати з Тобою, бо в Євхаристії є Твоя оздоровлююча Присутність. Довіряю себе Тобі. Будь для мене й для кожної людини Дорогою, Правдою і Життям. Перед тим, як піти звідси насмілююся Тебе простити, щоб мене і всіх тут присутніх Ти щедро поблагословив, а також, щоб дозволив повернутися сюди знову, щоб Тебе адорувати. Амінь.

Пісня: Пресвята Господня Тайно.

Благословення

Євхаристійний гімн

ЄВХАРИСТІЙНИЙ КОНГРЕС – ІІ СВЯТА МЕСА. Євхаристія – хлібом життя. Плоди Святого Причастя

Четвер - 31 травня 2012 р.

Євхаристія – хлібом життя

Плоди Святого Причастя

Кс. Олександр Гамалійчук

         Луцька дієцезія

ВСТУП ДО СВЯТОЇ МЕСИ

Під час перебування американської армії в Західній Німеччині в 1946 році відбулася розмова між протестантом та отцем капеланом. На питання: ”Чи ви віруєте, що в св. Причасті до вас приходить істинний Бог з тілом і кров'ю?” з уст католицького священика пролунала позитивна відповідь. На що протестант промовив: ”Отче, це неправда. Бо якби це мало б бути правдою, то ви, католики, повзли б на колінах від храмових дверей аж до вівтаря.”

         За брак належної пошани до Ісуса, присутнього в Євхаристії, перепрошуймо Милосердного Бога.

ПРОПОВІДЬ

«Адаме, де Ти?» – Бог. «Боже, де Ти?» – Адам, Владислав, Леокадія…

Це питання до сьогодні лунає там, де тільки на землі залишився відбиток людської ступні. Дійсно, «не заспокоїться людське серце доти, поки не спочине в Тобі», – як говорив св. Августин. Для нас, християн, усе дуже просто. Що я маю на думці? Дозволю собі процитувати визнання однієї жінки.

“9 червня 1945 року на Ясній Горі в скарбниці складено конспіративний літургійний посуд, у якому переносили Святе Причастя в одну з дільниць Ченстохови, де знаходиться в’язниця. Документ підписала Софія Коссак-Щуцька, письменниця, котра визнала: «скільки разів я носила Святі Дари, знала, що зі мною Бог, реально присутній; тому я нічого не боялася. Чула постійно від ув’язнених: “принесіть нам Святе Причастя, принесіть нам Живого Ісуса Христа, бо він є Хлібом, який тільки і виключно підтримує нас при житті”».

Ісус Христос, який «до кінця нас полюбив», знав якою довгою і складною дорогою змушені були йти Апостоли, Його Церква, всі Його духовні діти. Тому пообіцяв: «Не залишу вас сиротами. А хліб, що Я даю вам, це є Тіло Моє на життя світу». Свою обіцянку Ісус виконав, адже у Великий Четвер під час Останньої Вечері сказав Апостолам: «Це є Тіло Моє, це Кров Моя. Чиніть це на Мій спомин.»

Мабуть Апостоли, споглядаючи на хліб, бачили його колір, відчували його смак і запах, але це не був звиклий хліб, а істинне Тіло Ісуса. Така ж ситуація склалася і з вином. Апостоли пізніше чинили те, що їм наказав Ісус. Ця влада звершування Євхаристії перейшла від Апостолів до їх спадкоємців: єпископів та священиків. І до сьогодні, де б не знаходився храм, повторюється це велике чудо, що колись відбулося у Горниці.

Кардинал А. Ренарт – архієпископ Ліону – сказав: «Христос у Церкві – це Євхаристія, яка збирає учнів і дає їм хліб на дорогу, що веде до Отця і до людей. Євхаристія – це Христос на відстані простягнутої руки, як хліб на родинному столі: це Христос, якого можна любити, вдивлятися в Нього, Йому дякувати і Його просити, адже Він є другом.»

«Христос на відстані простягнутої руки, як хліб на родинному столі …»

Коли ми приймаємо Святе Причастя, наступає єдність з Ісусом, спочатку фізична – ми є ніби святі посудини з тілом, кров’ю, душею і божеством Ісуса.

Єднаємося з Христом також духовно; нашими стають: Ісусові думки, Його любов, Його пам’ять. В зв’язку з цим поступово переміняються наші уявлення, поняття, почуття і вподобання. Святий Павло навіть зважився сказати: «Вже не я живу, а живе в мені Христос.» (Гал 2, 20)

Дякуючи Святому Причастю ми уподібнюємось до дитини, яка через постійний контакт із батьками набуває їхнього способу мислення і вираження своїх думок.

Святе Причастя підтримує і підсилює в нас життя, скероване у вічність. Господь Ісус говорить: «Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, Я в ньому, той приносить багато плоду». Святе Причастя підтримує в нас життя. Людина так само, як і рослина, потребує живильних соків щоденно, а не тільки час від часу.

Святе Причастя є завдатком вічного життя, джерелом радості. Не йдеться тут про чуттєвий радісний настрій, але про глибокий внутрішній спокій (мир), розростання любові та християнської надії, котрі мусять відбитися на нашій психіці.

Святе Причастя звільняє нас від повсякденних гріхів, береже перед тяжкими гріхами, допомагає керувати чуттєвими інстинктами. Один із стовпів Західної Церкви, св. Амвросій у своїй праці «De sacramentis» так написав про це:

«Кожного разу, як їсте хліб цей і п’єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню» (1 Кор 11, 26). Якщо ми звіщаємо смерть Господа, звіщаємо також відпущення гріхів. Якщо кожного разу, коли проливається Кров, вона проливається на відпущення гріхів, я повинен приймати Її завжди, щоб вона завжди відпускала мої гріхи. Я, котрий завжди грішу, повинен завжди мати ліки.»

Ми раніше говорили про те, що ті, які щоденно приймають Святе Причастя, міцніше єднаються з Христом. І тому Ісус єднає їх у одне Тіло, тобто Церкву. У вступі до Римського Месалу читаємо: «Через ламання одного хліба уприсутнюється єдність вірних, а через Причастя вірні приймають Тіло і Кров Господню, як Апостоли прийняли Його з рук самого Христа.» (Загальний Вступ до Римського Месалу, п. 43, 4)

Євхаристія зобов’язує допомагати бідним. У Катехизмі Католицької Церкви № 1397 читаємо: «Ти скоштував Крові Господа – і не впізнаєш навіть брата свого. Ти зневажаєш стіл цей, якщо не вважаєш гідним твоєї їжі того брата, який був гідний сидіти при цім самім столі Господа. Бог звільнив тебе від усіх гріхів твоїх і запросив тебе до свого столу. Я ти навіть тоді не став милосердним.» (Св. Йоан Золотоустий)

Євхаристійна відправа показує Церкву як одну родину, зв’язану любов’ю Бога. Тут віруючі в Христа учаться любити, пізнаючи на собі Божу любов. Тим болючішими є поділи в Церкві, які роблять неможливою спільну затрапезну участь з Господом. У № 1399 ККЦ читаємо: «Східні Церкви, які не є в повному сопричасті з Католицькою Церквою, відправляють Євхаристію з великою любов’ю. Ці Церкви, хоч і відділені, мають правдиві таїнства – насамперед через апостольське наступництво – священство і Євхаристію, які їх тісно єднають з нами. Певне спілкування у таїнствах in sacris, а отже, у Євхаристії, є не тільки можливе, але навіть рекомендоване за сприятливих умов і за схваленням церковної влади.»

«Усі вони однодушно перебували у молитві й благанні, з деякими жінками і Марією, Матір’ю Ісуса, та з братами Його.» Чи не про це мріяв Учитель з Назарету? Щоб ми «однодушно перебували у молитві», були разом, одного Духа, власне так як і говорив. Чи я молюся у цьому намірі? Чи прошу про це Ісуса?

ВСЕЛЕНСЬКА МОЛИТВА

Євхаристія – це дар Ісуса Христа людям, це, як навчає св. Августин, ”діло всемогутності, мудрості та любові Бога”. Зібрані на Пресвятій Месі, сповнені безмірної вдячності за цей великий дар, занесімо до Небесного Отця наші покірні просьби:

         1. Молімося за святу Церкву, щоб споживаючи Тіло і Кров Христа, вона зростала у святості.

         2. Молімося за єпископів і священиків, щоб вони постійно проголошували правду про Христа, присутнього у Пресвятому Таїнстві.

         3. Молімося за грішників, щоб завдяки покуті вони змогли повернутися до Господа.

         4. Молімося за всіх, хто вірує в Христа, щоб вони якомога частіше приймали Його у Святому Причасті.

         5.  Молімося за померлих, щоб вони мали участь у небесній трапезі з Христом.

         6. Молімося за нас, щоб ми не забували, що Пресвята Євхаристія повинна бути нашим щоденним хлібом.

Всемогутній, вічний Боже. Вислухай молитви своїх вірних, які годуються Тілом і Кров'ю Твого Сина. Котрий з Тобою живе і царює на віки вічні Амінь.

АДОРАЦІЯ

         Пісня: Пливи світами...

         Господи Ісусе Христе, укритий у виді хліба. Оце сьогодні ми припадаємо до Твоїх ніг, щоб заглибитися в роздуми над предивним милосердям Божим яке об’явилося у таїнстві вівтаря. В Євхаристії сповнилися Твої слова, котрі колись Ти промовив до учнів: ”Я не зоставлю Вас, але буду перебувати з вами аж до кінця світу”. Хочемо сьогодні подякувати Тобі за те, що Ти дотримав слова, що залишаєшся “на відстані простягнутої руки, як хліб на родинному столі”. Наші слабкі тіла потребують їжі, щоб ми могли виконувати свої щоденні обов'язки. Також і наші душі потребують Хліба із небес – св. Причастя, яка дає сили іти далі, міцно вхопивши Твою долоню. У цій дорозі до Небесного Отця ми набираємося сили та міцності як Твої вірні, усвідомлюючи, яким безцінним і великим даром є дар Євхаристії. Однак ми не спроможні передати словами всю глибінь цієї думки так, як це робили Твої святі. Тому з покорою дозволимо собі процитувати слова одного зі стовпів Церкви, св. Августина:

         “Бог – Всемогутній. Однак у своїй силі Він не міг нам дати щось більше, ніж Євхаристія. Бог безкінечно мудрий, але Він не знайшов щось ціннішого над Євхаристію. Бог є уособленням любові, проте Він, сповнений любові до нас, людей, не в змозі полюбити нас більше, ніж через дар Євхаристії. Євхаристія – це діло всемогутності, мудрості та любові Бога”.

        

Травневий молебень.

ЄВХАРИСТІЙНИЙ КОНГРЕС – І СВЯТА МЕСА. БОЖІ ДАРИ В ЛЮДСЬКИХ РУКАХ

Четвер - 31 травня 2012 р.

БОЖІ ДАРИ В ЛЮДСЬКИХ РУКАХ

Кс. Едуард Ковальський

Луцька дієцезія

ВСТУП ДО СВЯТОЇ МЕСИ

         “Велике бо вчинив мені Всемогутній”. Сьогоднішня літургія пригадує нам про зустріч Пресвятої Богородиці Марії зі своєю родичкою Єлисаветою. Матір Спасителя зустрічається з матір’ю пророка. Під час цієї радісної зустрічі обидві жінки сповідують віру в Бога, котрий зажди є вірним  своїм обіцянкам, котрий чинить великі діла, обдаровує людей незвичайними дарами своєї благодаті та не відвертається від своїх невірних дітей. Тому з покорою, на зразок Марії, Матері Христа, визнаймо нашу грішність та байдужість щодо Божих дарів, беручи участь в найбільшому з них, в дарі Божої любові — Євхаристії.

ПРОПОВІДЬ

Я у серці своїм
Таємницю пізнав,
Хочу друзям усім розказати:
Треба даром оцим,
Що нам Бог щедро дав
    Повсякденно Його величати!

        

Коли людина народжується на світ, вона застає все готовим: добрих і люблячих батьків, домашній затишок. Увесь світ Творець приготував людині. «Ти, Господи, заснував землю на її підвалинах — не захитається повіки» (Пс 104, 5). Ніхто з людей не має права звинувачувати Бога за відкидання людини чи байдужість. Бог завжди та всюди роздає людині свої благодаті. Однак жодне благо, жоден Божий дар не зрівняється з втіленням Бога-Сина.

Сам Творець у своїй величі та могутності став людиною. «Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність з Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини.» (Флп 2, 6-7а) Це незбагненне і величне діло Бога по відношенню до людини, яке ми ніколи не зможемо зрозуміти. Святий Йоан пише про Бога, який є Любов. Він, Всемогутній, Податель життя, віддає себе людини на поживу, бо безмірно її полюбив. «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірить в Нього, мав життя вічне.» (Йн 3,16)

Євхаристія — це знак любові. Христос не тільки одноразово ввійшов в історію людства, коли народився з Діви Марії, прийнявши труднощі людського життя, нерозуміння, зневагу та нарікання співвітчизників, зраду близьких людей, але й віддав своє життя, як «викуп за багатьох», радісно воскресаючи на славу Бога. Христос добре розумів слабкість людини, тому Він залишає їй себе назавжди в Євхаристії.

Ми кожного дня можемо приймати незбагнений дар Євхаристії. Навіть коли на одній півкулі люди сплять, на другій священики за наказом Христа: «Чиніть це на Мій спомин» обдаровують людей Божими дарами.

Людина не завжди в змозі відповісти на Божу любов. Правдою також є, що вона не завжди хоче цю любов приймати. Людські серця часто холодні, закам’янілі. Вони завжди шукають чогось іншого, аби не Бога. «Дивлюся я на цей народ і бачу, що народ цей твердолобий» (Вих 32, 9б). Людина часто на голос Євангелія відповідає, як мешканці Афін святому Павлові: «Послухаємо тебе іншим разом» (Діян 17, 32б). Бог же завжди вірний. Він стоїть при дверях і стукає: як хто почує голос Його і відчинить двері, увійде до Нього і буде з Ним вечеряти. (пор. Одкр 3, 20) Господь кожного дня стукає в двері наших храмових дарохранительниць. Він зі своєї любові, ніжності та покори закриває себе в кожному храмі та чекає на людину, бо не може жити без неї. Бог — це Любов (пор. Йн 4,8), а Євхаристія — поцілунок, який Бог дає людині (кардинал Анджело Содано).

В ці дні конгресу особливо хочемо звернути нашу увагу на Євхаристійного Христа, який мовчки дає нам себе. Тому варто з великою вдячністю та смиренням споглянути на Ісуса Христа в момент перемінення дарів. Перепросити Його за зневагу та нашу байдужість. Ми повинні усвідомити, що Бог обдаровує нас чимось не земним, а небесним, поживою, яка дає вічне, радісне життя. Ми же не в стані заслужити навіть тисячної частки цього Божого дару.

Доречно придивитись сьогодні Марії, яка цілковито приймала дари Бога протягом свого життя. Найбільшою Божою благодаттю Марії було Боже материнство. Вона, незважаючи на нерозуміння своєї місії, каже ангелу своє «fiat» тобто «так». З покорою та смиренням Марія йде до своєї родички Єлизавети, щоб поділитися своїми дарами. Сьогоднішнє свято Відвідин Пресвятої Марії представляє нам Божу Матір, яка оспівує велич Господню, «велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе Його Ім’я» (Лк 1,49).

За прикладом Богородиці Марії, стараймося завжди оспівувати велич та доброту Бога, котрий дає нам Себе в Пресвятій Євхаристії, але не залишати Його лише собі, а й ділитися з іншими.

ВСЕЛЕНСЬКА МОЛИТВА

        

         Благаймо Господа, нашого Отця, який вибрав Пресвяту Діву Марію на Матір Свого Сина:

За Святу Церкву, нехай вона буде знаком Божої любові в сучасному світі розпачу і ненависті.

За Папу Римського з колегією єпископів, нехай вони вірно провадять Христову вівчарню до джерел спасіння.

За хворих, нехай не забракне на їхній життєвій дорозі людей з великим серцем, готовим завжди та безкорисливо допомогти.

За нашу Батьківщину, нехай вона широко відкриє двері Євхаристійному Христові, котрий постійно стоїть та чекає на наше запрошення.

За наших померлих, нехай ввійдуть в радість свого Господа та радіють вічним спогляданням Божого обличчя.

За нас самих, нехай наше життя буде безперервним співом прославлення Бога за великі діла, що зробив Ісус Христос.

         Боже, котрий постійно обдаровуєш нас різними дарами, нехай вони в нас помножуються та приносять Твоєму Імені більшу честь та славу. Через Христа Господа нашого.

АДОРАЦІЯ

Господи Боже, стаємо перед Тобою сьогодні в покорі та прагнемо визнати, що Ти є Господом нашого життя. Ти зі своєї любові прийшов на світ, щоб нас, грішних та немічних підняти з болота наших гріхів. Дякуємо за Твою безмежну доброту, а особливо за дар Євхаристії, в якій залишаєшся з нами назавжди та живиш нас щоденно. Твоя любов безмежна. Дякуємо Тобі, Господи.

         Тиша

Переживаючи час конгресу, ми хочемо приготовити наші серця. Хочемо, щоб цей час був для нас часом праці над собою, тому що «близьке Царство небесне». Але ми не зможемо добре приготуватися без Тебе і Твоєї допомоги, тому приходимо до Тебе.

         Тиша

Приходимо до Тебе Ісусе, щоб перепросити за зневаги, якими ображаємо твою велич та всемогутність. Перепрошуємо за те, що не завжди гідно можемо приймати дари, якими на ти обдаровуєш. Особливо перепрошуємо за байдужість щодо Євхаристії.

Тиша

Також, Господи, прийми наші прохання. Молимо тебе особливо за всіх українців. Нехай ми відкриємо єдину правду, що Ти є Господом нашого життя, Ти є дорогою нашого спасіння та Правдою, яка нас визволить.

         «Дайте гідний плід навернення» – цими словами св. Йоан Хреститель звертається до фарисеїв та садукеїв, котрі приходили до Нього, щоб охреститись, але водночас ці слова скеровує до кожного з нас. Ці слова мають заохотити кожного до праці над собою «приготуйте дорогу Господу».

         Тиша

Ісусе, готуючи дорогу для Тебе, ми віримо, що Ти нам допоможеш і не відкинеш нас. На закінчення хочемо повторити: „Господи я не достойний, щоб Ти прийшов до мене...”, а Ти приходиш зі своєї любов’ю кожного дня в Пресвятій Євхаристії — найбільшій благодаті. Ісусе, будь з нами завжди та вічно.

Благословення

Євхаристійний гімн

ЄВХАРИСТІЙНИЙ КОНГРЕС – ІІ СВЯТА МЕСА

Середа - 30 травня 2012 р.

СЕНС ТА ЦІЛЬ ЩОДЕННОЇ УЧАСТІ У СВЯТІЙ МЕСІ

Кс. Григорій Семенков

Харківсько - Зопорізька дієцезія

ВСТУП ДО СВЯТОЇ МЕСИ

         Сьогодні як завжди, коли беремо участь у святій Месі, коли уся Церква на Україні переживає Євхаристійний Конгрес, знову можемо зустрітись з живим Богом. Слухаючи Його Слово та приймаючи Його Пресвяте Тіло у Євхаристії. Нехай Дух Святий допоможе нам зосередитись тільки на Ісусі, а Пресвята Діва Марія допоможе нам у гідно пережити зустріч з Ним.

ПРОПОВІДЬ

Улюблені у Христі брати та сестри, тема цієї проповіді – «Сенс та ціль щоденної участі у Святій Месі». Ми як віруючі та практикуючі католики добре знаємо, що існує Божа заповідь, котра нас зобов'язує до участі у Святій Месі у день Господній, яким є Неділя, та у літургійні урочистості та свята, затверджені Церквою. Ми як священики маємо про це піклуватися. У цьому нам всім має допомогти цей Євхаристійний Конгрес, котрий дякуючи Божій благодаті переживаємо. Але є щось більше. У наших храмах, там, де є священики, щоденно звершується Пресвята Євхаристія. Не раз у мене є таке бажання запитати людей, котрі щоденно приходять на Святу Месу, чому вони це роблять? Пам'ятаю, коли я був настоятелем у місті Макіївка Донецької області, запитав одну жінку похилого віку, яка щоденно приходила на Месу, чому вона це робить. Вона у своїй простоті мені відповіла: «Отче, я не можу жити без Ісуса. Я щоденно виходжу з дому о п'ятій годині ранку, щоб бути о восьмій на Службі». А я здивувався і питаю: «Чому так рано Ви виходите з дому?» Вона каже: «Отче, в мене дуже маленька пенсія, і я не можу дозволити собі щоденно їздити автобусом». Коли я відвідав її, то побачив, що вона мусила долати немалу відстань, щоб бути на Святій Месі. Ми не раз захоплюємося прикладом великих святих, котрі щоденно жили Ісусом, присутнім у Пресвятому Таїнстві, і це добре. Але ми не помічаємо наших святих, які живуть поруч з нами. Тут хтось може сказати: «Отче, ці бабусі не мають, що робити, і тому ходять до храму. Коли я буду на пенсії, то також буду щоденно ходити на Месу». Усім тим, хто так думає, хотів би сказати, що вони не розуміють суті участі у Євхаристії. Щиро кажучи, приготування проповіді про суть та ціль участі у щоденній Месі допомогла мені на заново відкрити істину, котра захищає мене перед тим, щоб не потрапити у рутину.

Як говорила Свята Фаустина Ковальська: «Як би ми, люди, зрозуміли суть та велич Божої Любові, яку Він являє, даючи нам самого себе у Пресвятому Таїнстві, то б не вистачило цілої вічності виразити вдячність за одноразове приймання Святого Причастя». Продовжуючи, свята говорить: «Людина, обтяжена свідомістю власного гріха, може дуже глибоко з'єднатись зі своїм Творцем, приймаючи Його до свого серця. В той же час ангели у небі, котрі не вчинили жодного гріха, не можуть Його прийняти». Ми дуже часто забуваємо про те, що метою звершення кожної Євхаристійної Жертви, котра є таїнством нашого спасіння, здійсненого Христом на Хресті, є також подячна жертва хвали за діло створіння. У ній все миле Богові творіння представлене Отцю через Смерть і Воскресіння Христа. Дорогий брате, дорога сестро, чи існує кращий спосіб висловити нашу хвалу за всі Його добродійства, за все, що Він вчинив для нас через створення, відкуплення й освячення? І коли ми усвідомимо собі, скільки кожен з нас отримав, то беручи участь у Євхаристії, зможемо бути певні у тому, що принесли жертву хвали, гідну Його величі. Тому що ця жертва була принесена через Христа, з Христом та у Христі. Святий Августин у своєму творі «Про Боже місто» пішов ще далі, говорячи, що вірні, звершуючи Таїнство Євхаристії, самі стають жертвою, приємною Богові. У цьому виражається сенс участі у щоденній Святій Месі. Тобто, єднаючись з Христом, ми приносимо хвалу, гідну Бога Отця. Друже, кожен прожитий нами день, кожен новий день спонукає нас до того, щоб дякувати Доброму Богові.

Тут народжується питання: «А для чого мені постійно дякувати Богові?» Як у нас в народі говорять: «Чим більше дякуєш, тим більш отримуєш». А що ми отримуємо, приймаючи щоденно Святе Причастя? Прийняття у Святому Причасті Тіла Воскреслого Христа, оживленого й оживляючого Святим Духом, зберігає, збільшує і оновлює життя благодаті, отримане у Хрещенні (Пор. ІІ Ватиканській Собор, Декрет «Рresbyterorum ordinis»). Наступним даром, який ми отримуємо, приймаючи Святе Причастя, є те, що воно нас звільняє від гріхів. Тіло Христа не може нас з'єднати з Богом, не очистивши нас водночас від учинених гріхів і не оберігаючи нас від наступних. Чи не слід нам, мені і тобі, задати собі питання: «Чому я чиню гріх у своєму житті, приймаючи Христове Тіло, навіть щоденно? Чому матеріальна пожива у нашому тілесному житті чинить більше змін, ніж цей Небесний Хліб?» Відповідь проста: бо не чинимо того з вірою. Тому благаймо Бога, щоб примножив нашу віру. Тут слід зазначити, що Євхаристія не призначена для прощення смертельних гріхів. Це належить до таїнства Примирення. Як тілесна їжа служить для відновлення втрачених сил, так Святе Причастя зміцнює любов до Бога та ближнього, яка у щоденному житті схильна послаблюватись.

У часі Євхаристії ми згадуємо смерть Христову, котру Він прийняв з любові до нас. Просімо ж смиренно, щоб ми, приймаючи благодать Святого Духа, силою Котрого звершується ця Жертва, вмирали для гріха і жили для Бога (Пор. 1 Кор 12,13). Не можемо забути про любов до ближнього, яка не раз у нашому повсякденному житті вимагає дуже багато зусиль. Щоб приймати у правді Тіло і Кров Христа віддані за нас, ми повинні бачити Христа у Його братах. І тому є незаперечним те, що коли мені бракує цієї любові, то потрібно як найчастіше вдаватись до Джерела цієї любові, котрою є сам Христос. Так чудово про це сказав святий Йоан Золотоустий: «Ти зневажаєш стіл цей, якщо не вважаєш гідним твоєї любові твого брата. Бог звільнив тебе від усіх твоїх гріхів і запросив до свого столу. А ти навіть і тоді не став милосерднішим». Тобто, прийняття щоденно Святого Причастя – це не тільки допомога для нас на важкій дорозі любові до ближнього, але й обов'язок. І на завершення треба сказати про те, що Євхаристія, котра будує Церкву Христову – містичне Тіло Христа, відновлює, змінює, поглиблює нашу приналежність до Церкви. Більше того, вона утверджує моє перебування у Церкві, вже здійснене у таїнстві Хрещення. Святий Августин в одній із своїх проповідей сказав: «Якщо ви Тіло Христове і Його члени, то на трапезу Господню покладене ваше таїнство, ви приймаєте своє таїнство. Отож коли ти чуєш слова: «Тіло Христове» і відповідаєш: «Амінь», то будь членом Містичного Тіла Христового, щоб істинним було твоє Амінь». Саме у цьому місці, невимушено, з глибини наших сердець повинно поплинути прославлення Бога і подяка Йому за дар Церкви, нашої Церкви тут на Україні, котра зараз переживає свій Перший Національний Євхаристійний Конгрес. За дар наших ієрархів, наших священиків та за дар усього Люду Божого, який через цю значну подію прагне відновити свій зв'язок із Христом, постійно присутнім у Пресвятому Таїнстві Вівтаря.

Всемогутній Вічний Боже, розпали вогнем Святого Духа у серцях наших щире прагнення жити кожного дня Христом, присутнім у Пресвятому Таїнстві Вівтаря. Нехай це прагнення стане тим плодом, котрий Ти очікуєш від нас, що переживають цей Конгрес. Амінь

МОЛИТВА ВІРНИХ

Всемогутній вічний Боже, котрий дозволяєш нам переживати цей час благодаті, котрим є Євхаристійний Конгрес. Прагнемо скерувати до Тебе наші покірні прохання.

1.     Просимо Тебе Боже за нашу Церкву на Україні, щоб переживаючи свій Перший Євхаристійний Конгрес вона відновилась у силі Святого Духа, котрого невтомно посилаєш нам.

2.     Просимо Тебе Боже, за наших єпископів та священиків, завдяки служінню котрих Ти є присутні серед нас у Пресвятому Таїнстві Вівтаря, укріпляй їх своєю благодаттю та бережи від всякого зла.

3.     Просимо Тебе Боже, за нові покликання до священства, щоб нам ніколи не бракувало священиків, котрі будуть чинити присутнім Тебе серед нас в Євхаристії.

4.     Просимо Тебе Боже, за наших дітей та молодь, щоб через участь у катехезі навчились на щодень шанувати кожну мить та можливість коли можуть прийти до Тебе.

5.     Просимо Тебе Боже, за кожну християнську родину, а в особливий спосіб за родини, котрі переживають труднощі у своїх відношеннях, щоб прибігаючи до Джерела Вічної Любові відновились та відродились на нового життя у Христі.

6.     Просимо Тебе Боже, за людей у похилому віці та безнадійно хворих, щоб ні хто з них не відійшов з цього світу до вічності не поєднаним з Тобою у таїнстві Сповіді та з’єднавшись з Тобою у таїнстві Євхаристії.

7.     Просимо Тебе Боже, за нас усіх присутніх на цій Трапезі Божого Сина, щоб ми приймаючи Його під видом Хліба та Вина у кожній Святій Месі ставали до Нього подібні.

Наш Небесний Отче, Ти послав у світ Свого Єдинородного Сина ради нашого спасіння і котрий залишився з нами, щоб невтомно підтримувати нас у мандрівці до Твого дому вислухай наші молитві, котрі заносимо до Тебе через того ж Сина Ісуса Христа. Амінь

АДОРАЦІЯ

Пісня: О, Ісусе в Хлібі Ти прихований...

         Господи Боже, Ти сотворив людину, щоб вона перебувала з Тобою у вічності. Величаємо і прославляємо Тебе. Господи Боже, Твоє Милосердя немає границь, перед Тобою преклоняємося і віддаємо Тобі ще раз своє життя. Адже Ти очікуєш як Милосердний Отець кожну людину, щоб запровадити її через поріг смерті до свого Царства радості та миру. Тобі нехай буде подяка.

         Господи Боже, допоможи нам використовувати кожну хвилину нашого щоденного життя, щоб могли знайти співвідношення та інтимний контакт з Тобою. Не дозволь Христе запропастити дорогу, котра нас веде до дому Отця.

         В християнському житті інколи бувають сумні хвилини темряви. То значить, навіть здається, що втрачаємо віру. Мабуть спокійніше реагуємо, коли це стосується інших, але якщо приходиться пережити такий стан самому – де шукати порятунку? Досвід Церкви підказує, що власне в таких ситуаціях, однією із рішень, може бути адорація. Споглядання на Бога. Навіть тоді коли ми втратили певність, що у цій Гостії, в цьому кусочку Хліба є присутній Бог.

Власне адорація Ісуса Христа в Пресвятому Таїнстві, може стати моментом істини і зцілення наших сумнівів. Це може також бути справжньою школою любові. Подібно словам Псалму 102. Хоча святий Павло дає інше роз'яснення відчайдушним: «О глибино багатства, мудрості і знання Божого! Які незбагненні його постанови і недослідимі його дороги! Хто бо коли зрозумів думку Господню? Хто був Його дорадником? Або хто дав Йому наперед, щоб було Йому віддане? Все бо від Нього, через Нього і для Нього. Йому слава навіки. Амінь» (Рим 11, 33-36).

         В іншому бо місці св. Павло скаже: «Коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся. Бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння» (Рим 10, 9-10).

Пісня: Прославляємо, благословляємо, величаємо – Боже наш,  тільки Ти, гідний похвали, тільки Ти Боже наш...

Благословення

Євхаристійний гімн

6).� p n c ˛ �� e-converted-space> Ми переходимо від «дня суботнього» до «першого дня, наступного за суботою», від сьомого дня - до першого дня: День Господній (Dies Domini) стає Днем Христовим (Dies Christi)!

У найдавніші часи ранні християни відчували величезні труднощі зі святкуванням недільного дня - Дня Господнього. Тижневий відлік часу зазвичай не був частиною життя територій, де поширювалося Євангеліє, і святкові дні грецького і римського календарів не збігалися з християнською неділею. Тому для християн було дуже складно дотримуватися Дня Господнього у визначений день кожного тижня.

Коли під час гонінь Діоклетіана збори християнських спільнот були вельми суворо заборонені, багато хто був достатньо мужнім, щоб не зважати на імператорські укази і радше прийняти смерть, ніж пропустити недільну Євхаристію. Так було у випадку з мучениками з Абітіни, у проконсульський Африці, які відповідали своїм обвинувачам: «Ми не можемо жити без Вечері Господньої». Сповідуючи свою віру, одна з мучениць сказала: «Так, я прийшла на зібрання і я святкувала Вечерю Господню з моїми братами і сестрами, бо я християнка». Отже, вірність тижневому відліку часу стала нормою. Що ж було джерелом такої відданості і вірності наших батьків у вірі Дню Господньому?

Євхаристія - серце всього життя Церкви

«Я з вами по всі дні до кінця віку» (Мт 28, 20). Ця обіцянка Христа ніколи не перестає голосно звучати в Церкві, як секрет її плодючості і життя, і джерело її надії. Як день Воскресіння, неділя - це не тільки спогад минулої події; це - святкування живої присутності Воскреслого Господа серед Його народу. Щоб ця присутність належним чином проголошувалася і сприймалася, недостатньо, щоб учні Христові молилися окремо і внутрішньо згадували смерть і Воскресіння Христові в таємниці свого серця: Бог у мене всередині, а Церква мені непотрібна. Ті, хто прийняв благодать Хрещення спасаються не як окремі індивідууми, але як члени Містичного Тіла, що стали частиною Народу Божого. Тому важливо, щоб вони сходилися разом, щоб повністю виразити саму сутність Церкви як eссlesia - зборів, скликаних воєдино Воскреслим Господом. Вони стали «єдині» у Христі (пор. Гал 3, 28) за допомогою дару Духа. Ця єдність стає видимою, коли християни збираються разом.

Саме Євхаристія є джерелом і вершиною християнського життя. Євхаристія живить і утворює Церкву: «Один хліб, і нас багато творять одне тіло, бо ми всі спільники хліба одного" (1 Кор 10, 17). Саме завдяки цій життєво важливій зв'язку з Таїнством Тіла і Крові Господньої, таємниця Церкви усвідомлюється, проголошується і найкращим чином переживається в Євхаристії. Уявити собі недільну Євхаристію у відриві від громади християн неможливо, тому саме церковний вимір, властивий Євхаристії, здійснюється в кожному євхаристійному богослужінні. Але особливо сильно воно виявляється у той день, коли вся громада сходиться для спомину Воскресіння Господнього. Не випадково Катехизм Католицької Церкви вчить, що «Недільне святкування Дня Господнього і Євхаристія Господа знаходяться в самому серці церковного життя».

Важливо усвідомити, що Євхаристія - це найбільш глибока подія спілкування людини, яка, як в дзеркалі, відображає її образ і допомагає йти шляхом уподібнення своєму Творцеві. Отже, спілкування з Христом глибоко пов'язане із спілкуванням з нашими братами і сестрами. Недільне євхаристійне зібрання - це досвід братства, яке богослужіння має робити явним, при постійній повазі до природи літургійного дійства. Знак миру, якому в Римському обряді відведено місце перед Святим Причастям, - це особливо виразний жест, який ми здійснюємо як виказ взаємної любові і готовності прощати наших ворогів і приймати їх прощення за словом самого Спасителя: «Якщо ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиш там дар твій перед жертовником і піди, примирись з братом своїм, і тоді прийди і принеси дар твій »(Мт 5, 23-24).

Від Меси до «місії»

На завершення кожної Євхаристії ми чуємо слова благословення та послання: Ite Misa est. Один з перекладів, який сьогодні найчастіше ми чуємо - «Ідіть, жертва звершена». Однак, оригінальне значення цього звернення - «Ідіть, тепер ви є послані». Mitto, mittere - це латинське дієслово, яке означає «посилати». Куди ж вірні після закінчення Євхаристії послані? Тут важливо пам'ятати кожному з нас, що приймаючи Хліб Життя, ми - учні Христа - готуємося силою Воскреслого Господа і Його Духа виконувати ті завдання, які чекають нас у повсякденному житті. Літургія Євхаристії, вчинена в Тайні і під виглядом знаків у День Господній, триває за дверима храму і триває протягом наступних 6 днів праці і виконання щоденних обов'язків. Таким чином, недільне зібрання та відпочинок на честь Господа - стає нашим шляхом уподібнення Творцю і Спасителю. Ми, вислухавши Слово Боже, прийнявши Христа під виглядом Хліба і Вина і переживши єднання з багатьма братами та сестрами, перетворюємося і стаємо свідками і апостолами Господніми - знаком надії, миру і спасіння для свого покоління.

МОЛИТВА ВІРНИХ

Поучені Словом Господнім і очікуючи скошування Його Тіла і Крові, представимо молитовні наміри всієї Церкви і кожного з нас окремо

- Про Церкву і про всіх, кому Господь доручає опіку про Неї. Просимо Тебе, Господи, укріпи їх у вірі і збережи в єдності весь Твій Народ.

- Про всіх правителів, законодавців і суддів. Просимо Тебе, Господи, даруй їм розум і мудрість щоб зберігали святість твого одвічного встановлення: 6 днів будеш робити всяку роботу, 7й день - відпочинок на честь Господа Бога твого.

- Про стражденних, одиноких і покинутих. Просимо Тебе, Господи, силою Євхаристії надихни кожного з нас для свідчення для них про Твоє воскресіння і перемогу над смертю.

- Про всіх нас, які стоїмо тут перед нашим Спасителем. Просимо Тебе, Господи, укріпи нас у виконанні наших щоденних обов’язків і благослови наш відпочинок, щоб таким чином ми ставали подібними до Тебе.

Всемогутній Отче, ти твориш історію всього людства, і тому ніщо не сховається від погляду Твого. Просимо Тебе, з упованням, здійсни наш перехід від смерті до життя і введи нас у День Вічності разом із Ісусом Христом, що живе і царює на віки вічні.

АДОРАЦІЯ

Пісня євхаристійна

Господи, наш Отче, стаємо перед Тобою в цей день і перш за все прославляємо Тебе за диво сотворіння світу. Від початку часів Ти влаштував світ так, щоби Він свідчив про Тебе і Твою нічим необмежену мудрість. Все створіння через наші уста дякує Тобі, Господи, возносячи гімн прославлення:

За світло і пітьму ми прославляємо тебе, Господи!

- прославляємо тебе, Господи!

За сонце, місяць і зорі - прославляємо тебе, Господи!

За води і суходіл - прославляємо тебе, Господи!

За холод і спеку - прославляємо тебе, Господи!

За вітер і бурю - прославляємо тебе, Господи!

За трави, квіти і дерева - прославляємо тебе, Господи!

За риб, тварин і худобу - прославляємо тебе, Господи!

За все що живе і дихає - прославляємо тебе, Господи!

(хвилина тиші)

Пісня євхаристійна

Але Ти, Господи, забажав виявити не лише свою мудрість, але також і нескінченну любов. Ти сотворив чоловіка і жінку за власним образом. Кожному із нас Ти дав благодать і владу наректися Твоїм сином і донькою. Ти обдарував нас розумом, волею і свободою аби ми уподібнилися Тобі у всьому. В праці та відпочинку Ти схотів встановити кожного із нас наслідником Твого Царства. Але ми, слабкі та грішні люди, багаторазово віроломно переступали через Твої закони, шукаючи вигоди і задоволення лише для себе.

За невірність Твоїм законам – перепрошуємо Тебе, Господи

За зловживання нашою свободою - перепрошуємо Тебе, Господи

За несправедливість та насилля над іншими - перепрошуємо Тебе, Господи

За бажання егоїстичного задоволення - перепрошуємо Тебе, Господи

За лінощі та небажання співпрацювати із іншим - перепрошуємо Тебе, Господи

За те, що розраховуємо лише на свої власні сили та здібності - перепрошуємо Тебе, Господи

За відсутність відпочинку в Твоє Ім’я - перепрошуємо Тебе, Господи

(хвилина тиші)

Пісня євхаристійна

Однак, навіть тоді, коли ми відійшли від Тебе і впали у гріх, Ти не покинув нас, але поспішив стати одним із нас і відродити те, що гріх понизив. Ти, Господи, після свого преславного воскресіння та вознесіння в небо, залишаєшся із нами. Ти стаєш явним тоді, коли ми збираємося з любові до Тебе аби слухати Твоє Слово і приймати Пресвяте Тіло і Кров. Тому сповнені радості ми дякуємо Тобі, Господи.

За Твоє Слово, яке Ти неустанно звертаєш до нас, грішників – дякуємо Тобі, Господи

За Твого Сина Ісуса Христа, народженого від Діви Марії і Духа Святого – дякуємо Тобі, Господи

За Його смерть і воскресіння – дякуємо Тобі, Господи

За Церкву, видиме Тіло Христове – дякуємо Тобі, Господи

За Святі Таїнства, в яких ти уділяєш нам Духа Воскреслого Ісуса – дякуємо Тобі, Господи

За звільнення нас від страху смерті Пасхою Ісуса Христа - дякуємо Тобі, Господи

За обітницю віковічного відпочинку в Ісусі Христі - дякуємо Тобі, Господи

(хвилина тиші)

Пісня євхаристійна

Ти, Господи, вчиш нас бути дітьми Божими, яких Отець запрошує на весільний бенкет. Тому ми, Господи, зібрані довкола Тебе, присутнього під виглядом Хліба, хочемо з довірою вознести наші прохання:

За Святу Церкву, аби в особі кожного охрещеного йшла в усі кінці землі, особливо до найубогіших, і проголошувала Добру Новину про спасіння грішника силою Твого Воскресіння з мертвих. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

За самотніх, покинутих і всіх стражденних, аби Ти дав їм Духа Святого єднатися із Ісусом Христом страждаючим, а нам дав мужність милосердно їм служити. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

За наших дітей і молодь, аби досвідчували в Твоїй Церкві благодаті єдності та солідарності, які ти уділяєш збираючи спільноту Церкви навколо Євхаристійного столу. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

За подружжя, а особливо ті, які переживають кризу подружньої вірності та любові, аби у Таїнстві Євхаристії віднаходили джерело сил для прощення і поєднання. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

За всіх людей, які стоять при владі, аби смиренно служили спільному благу всіх народів. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

За всіх учасників Євхаристійного Конгресу, аби відкрили наново таємницю Твоєї Пасхи і Дня Відпочинку як перемоги на гріхом і смертю. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

За нас, тут зібраних перед Тобою з любові до Тебе – даруй нам щирим серцем прославляти всюди Твого Сина Ісуса Христа. Тебе просимо – вислухай нас, Господи.

Тепер в хвилині тиші хочемо просто побути у Твоїй присутності, Господи, дивлячись на Тебе, присутнього в своїм Тілі та Крові.

(хвилина тиші)

Благословення