Сьогодні кожна людина насамперед шукає щастя, хоче бути коханою і принятою, потрібною. Найчастіше осягає це через пробачення. Чому? Власне тому, що прощаючи комусь дуже часто різні життєві помилки, починає пробачати собі, а навіть і Богу, Якого часто звинувачує в своїх помилках. Прощаючи комусь – ми самі особисто заслуговуємо на пробачення, стаємось варті пробачення від наших ближніх.
Вже у самих джерел християнства Ісус нас вчить пробачати і пробачення робить основою християнства. Тому нічим іншим, як тільки милосерним пробаченням кожен християнин відрізняється від інших, хто визнає яку небудь релігію. Коли Учні-Апостоли попросили Ісуса, щоб Він їх навчив молитись, Ісус започатковує молитву «Отче наш», в якій дуже чітко і виразно усвідомлює нас про важливість пробачення. Навіть ставить конкретну умову – так пробачайте, щоб вам простилось.
В Євангелії від Св. Матея (6,12) читаємо: «і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Цей текст скеровує нас до наступного фрагменту Святого Писання, де Св. Петро запитує Ісуса: «Скільки разів я маю пробачати моєму братові?» (Мт 18,21). Цифра 7 в Біблії означає повноту, бо сім днів, сім разів на день ми прославляємо Бога, як говорить Псалом і також це значить постійно, завжди. А Ісус каже йому, що не постійно, а без перестанку – 77 разів, або 70 разів по 7 разів.
Далі Ісус говорить, що коли ми будемо пробачати собі взаємно, то й Отець Небесний пробачить нам гріхи наші. Пробачить – то забуде назавжди і ніколи до них не повернеться. Пробачити з любові – то полюбити безумовно, поправді.
Коли ми пробачаємо, то звільняємось від зла, стаємо вільними і незалежними. А для того, щоб ми були вільними Божими дітьми, Ісус прийшов на землю, помер за нас і воскрес, і таким чином відкупив нас з усіх гріхів. Тому пробачення ушляхетнює людину, причиняється до того, щоб людина стала прекрасною і мала в собі мир та Божу благодать.
Немає коментарів:
Дописати коментар