Ціле Святе Письмо описує як легше нам потрапити до Неба. Господь через Біблію хоче нам приблизити самого Себе. Ісус у своїх проповідях і повчаннях найчастіше говорить про Царство Небесне. Часом гостріше, часом лагідніше каже, хто може і як потрапити в Боже Царство.
В нагірній проповіді (Мт 5) Ісус показує іншу логіку мислення. Ці слова для слухачів були якимось переворотом людських сподівань, революцією звичайної людської уяви – це був шок для цілого суспільства, яке йшло дорогою вигод і часто обману, який називали виграшем в білих рукавицях. Ця проповідь про Вісім Блаженств є насправді нагірною, бо перевищує на цілу голову ті поняття, якими до сих пір керувалась людина, і які вважала за мудрі та господарчо спритні. Ісус в цьому моменті ламає весь принципіальний ідеал політики, перемінює спосіб бачення свого власного життя кожної людини і доказує, що найважливіша є любов. Не про щось інше йшлось Ісусові, тільки про любов, любов правдиву, чесну, щиру, бездоганну, любов до Бога і до ближнього.
Молодий юнак запитав Ісуса: «Як осягнути життя вічне?», і багато інших людей подібно запитували Ісуса. Учні запитували: «Хто буде першим, найважливішим в Божому Царстві?», «Хто сяде праворуч, чи ліворуч?». Люди запитували як взагалі виглядає Небо, як там буде, чи будуть женитись, чи будуть виходити заміж і коли настане Боже Царство? А Ісус відповідав: «Воно вже є посеред Вас.»
І подібно як Декалог (Божі Заповіді) пояснює Заповіді Любові, так само Вісім Блаженств допомагають нам жити в любові.
Блаженні вбогі. Ніколи люди не погоджувались бути бідними, а ще більше ніколи не хотіли бідніти ті, які мали з чого жити і яким легко вдавалось вигідне, багате, приємне життя. Чи ось тут йдеться річ про бідноту? Навпаки. Ісус говорить про правдиве багатство. Насправді говорить про багатство. Річ не в бідності, а у вільності, в свободі. Сьогодні люди шукають найвпевненіших банків, які не вкрадуть їхні гроші, бо вже мають досвід, як можна легко і швидко позбутись свого майна, заради якого втрачали сили та здоровя, щоб його здобути і привласнити. Шкода, що аж в такий спосіб ми вчимось думати на перед, але й і добре, що багато людей побачило правдиві вартості в житті. Вбогий, це той, хто всі свої багатства складає в Божому серці. Багатство наше – це ми самі, це Бог, Який є в нашому житті, це Небо, яке вже належить до нас, бо Ісус нам його вислужив, але потрібно нам старанно це Небо берегти. Ісус в Євангелії говорить, що Небо потрібно здобувати силуміць. Це справді не є в наших силах, але те, що ми отримали від Бога, повинні усіма зусиллями берегти і з трепетом пильнувати, щоб диявол нам його не вирвав з серця. Наше життя, благодать Божа і гідність Божої дитини є нашим найбільшим скарбом в світі.
Все на цьому світі є тимчасове і навіть швейцарські банки. Але вічний Господь. І не потрібно бути великим вченим, щоб логічно зрозуміти, що вічне є те, що є Боже. Ісус нас в Євангелії заохочує такими словами: «Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і ржа нищать і де крадуть злодії. А згромаджуйте собі свої скарби на Небі». Наша душа є вічна, цього від нас Бог не забрав, коли Адам і Єва згрішили. Залишив нам Бог добро (прагнення добра), вільність, свободу (право вибору), свою гідність і вічність. І тим и є подібні на Бога – ми Його Ікона, Образ. Все, що є матеріальним, колись пропаде, знищиться само по собі, взагалі перестане існувати. Одним правдивим розв’язанням, щоб зберегти свої скарби, є вбогість. Вбогість це не штучна біднота, це вміння зберегти для себе Божі дари і для Бога зберегти свої цінності.
Блаженні – це щасливі. Щасливою є людина втоді, коли її ніхто не окрадає, коли хтось цілує її точку зору, її переконання, коли ніхто її не примушує ламати вартість своєї гідності – людина є щасливою тоді, коли її по справжньому кохають і коли хтось відповідає на її любов.
Навіть і в побожності ми повинні вміти зберегти вбогість, норму. Бо можна понабирати на себе всілякі можливі зобов’язання духовні, а не давати собі з цим раду, або все робити тільки для того, щоб доказати свою впертість і наївність, підписуючись побожністю. Я знаю людей, які заради того, щоб зберегти дружній авторитет, за компанію пішли в неокатехуменат будучи раніше в інших молитовних групках і за одно занедбуючи свої дотихчасові обов’язки. Я сам переконався на тому, що навіть мене як священника хтось пробував намовити на неокатехуменат, не вшановуючи моєї власної волі, а ще раніше через це, що я маю своє особисте духовне багатство без неокатехуменату, стримували мене від свячень. Це тільки деякі приклади, як можна насильно когось ущасливити, штучно йому допомагаючи. У випадку блаженства вбогості потрібно зі всього доброго вибирати найкраще. Убогі духом означає багаті в духовне, бо духом не прив’язані до жодної річчі, ані навіть людини, бо не мають такої потреби. Хто є багатий в Бога, тим що Боже, не потребує цього, що не дорівняє Божому. Маючи більше, ніхто не буде шукати меншого, чи невартісного. Найбагатшим є Бог, бо все те, що Він створив, до Нього належить і ніщо для Бога не є чужим на цьому світі. Ті, кого не зводить жодне багатство цього світу, без перешкод прямують до Неба. Бо їх нічого на цьому світі не тримає і ніщо їм не може замінити небесного багатства. Такі душі є щасливі та блаженні, бо в Бозі маючи цілий світ, не забувають про скарби духовні.
Де є наш скарб, там і є наше серце, там є також наша мрія, розум, воля, прагнення і за цим ми скучаємо. А якщо це щось інше ніж Бог, то людина дуже страшно терпить і ніхто крім Бога не може полегшити цих страждань. Тих, хто над усе в своєму житті цінує Бога, само серце поривається в Небеса. Вони, живучи на землі, в надії вже є спасенні, Небо вже до них належить.
Отож вбогість є насправді для нас Божим блаженством, бо вказуючи нам на добра вічні, чинить нас щасливими. Сам Ісус вибрав вбоге життя на цьому світі, а Він не помилився. Міг вибрати по-людськи кращий варіант, а насправді і кращий вибрав. І то мав так багато поблем, бо називали Його ненажерою, що ходить до грішників на гостину. А ми часто дивуємось, чому маємо так багато страдати, чому терпіння нас мучить – бо не вміємо вибирати з Ісусом. Ми часто говоримо одне, а робимо по іншому. Ісус як говорив так і чинив, не кидав своїх слів на вітер. Якщо ми чуємо з Його уст слова блаженств і бачимо, що так можна жити, що це приносить нам щастя, то варто послухати Ісуса і йти слідом за Ним. Бо в Ньому наша радість, щастя і спасіння. Отож блаженні ми коли ми вбогі, коли ми є багаті Богом, коли дозволяємо Богу бути багатим нами. Брате і Сестро, Тобі і собі бажаю такої щасливої вічності з Богом.
О. Лаврентій Ян Жезіцький OSPPE
Немає коментарів:
Дописати коментар