Багато обітниць залишив нам Ісус. Багаторазово говорить Ісус в Євангелії про нагороду вічну в Небі. Нагорода за звичай є за щось, за якісь досягнення, але в кожному випадку за щось доброго. Можливо багато обітниць чи обіцянок можуть нас потішити, але не всі з них залишають на довго правдиву радість, радість яка не проминає, яка може заспокоїти і дати надію, укріпити нашу звичайну людську впевненість. Мати надію – це добре. Але мати обітницю – це ще краще. Обітниця, яка не є наслідком чогось доброго чи найкращого вчиненого, але просто якимось авансом на майбутнє, є власне найдорогоціннішою. Бо на неї не потрібно було заслуговувати, вона міряється не «щось за щось», а просто є даром серця, яке вміє кохати.
Ісус нам обіцяє в Євангелії від Святого Матея в 5 розділі показати самого Себе: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать!». І в цьому відкривається ціла правда. Нічого не потрібно робити, не потрібно здобувати якісь заслуги, пробиватись авторитетно у суспільне життя, в політику, в коло своїх поклонників – лише навпаки: потрібно позбутись. Чисте серце є тому чистим, бо не має в собі нікого і нічого окрім Бога самого. Воно не є пустим, спустошеним, окраденим, забутим, знищеним, полишеним, відкинутим – чисте серце є багате в Бога, найбагатше на світі, бо має в собі ціле Небо.
Для чистого все є чистим. Це правда. Лише тому так є, бо насправді таке серце не тільки не засуджує і не оскверняє, але й виправдовує, усправедливлює. Найдосконалішим взірцем чистого людського серця є саме Найсвятіше Серце Ісуса. Це Боже Серце було пробите за наші гріхи, але не перестало кохати, кохати до кінця, кохати насправді.
Сьогодні багато людей, а особливо молоді запитують, чому так важливо берегти в серці чистоту і як її зберегти. А Псалом нам говорить, що той, в кого серце чисте є щасливим. В чистому серці без найменших проблем може перебувати Господь, можуть в ньому бути присутні ті всі, які найбільше любові потребують. Це все ніби таке просте, але й трудне, тому що зберегти в серці святість є найважливішим завданням людини, яка бажає постійно перебувати з Богом.
Можливо ми вже звикли до таких слів і термінів як чистота, святість, обережність, делікатність, стійкість і тому подібні. Але що вони самі по собі означають без любові? Це ж любов є святою. Якщо хтось шукає іншої любові по за Богом, то така любов ніколи не може бути святою, ніколи не ущасливить людину і взагалі не може називатись любов'ю, бо не є нею. В любові завжди є трепетність і сакральність, які освячують любов і чинять її благословенною.
Не раз повстає запитання: чому люди не хочуть любити по справжньому? Може шукають не Бога, а оманливого щастя, корисливої і заборчої втіхи, яка нищить їх самих і навколо інших. Часом хтось запитує чому не можуть мати в подружжі дітей, як ніби все є добре і в порядку. А це тому, що так насправді не є все добре і не все є в порядку. Бо діти є Божим даром. З дітьми Бог дає родині Себе, є це жертва, подарунок, самозречення, відданя життя. А якщо в подружжі двоє закоханих людей шукають лише своєї користі, тілесного задоволення, вигоди спільного життя, то Бог не дозволить, щоб з цього приводу страждали діти і тому не дає їм дітей. До такої чистої і щасливої любові є покликанні і запрошені не лише священики, монахині, чи монахи, але всі люди, всі, хто насправді не є проти цього, щоб ущасливити собі життя.
Жити в чистоті це завдання, але й можливість. Людина не є в стані сама собі допомогти стати святою, але й не мусить. Бо це Бог хоче нас вчинити святими і Йому потрібно на це дозволити, попросту запросити в своє звичайне людське життя. А Бог все інше доповнить. Від нас потрібно тільки одно – бажання, бажання бути з Богом. Всі наші людські непорозуміння і програші беруться тільки з неуважності і з того, що ми боїмось різних заперечень в нашому житті, у відносинах з іншими людьми. Бо ніби то хочемо як найкраще, а завжди виходить по старому. Ми не мусимо комусь нав’язувати своєї думки, бо також Ісус цього не робив. Тільки цілковита вільність, свобода є носієм істинної любові і шляхетних почуттів.
Це так коротенько сказано: побачать Бога – але це насправді багато, найбільше. Щоб не бути сліпими, ми повинні дивитись на Бога найчистішими очима і кохати Його найчистішим серцем.
Отож в Небі вже не буде сумнівів, чи всі насправді кохають, бо там будуть всі чисті, святі. Любов, серце і чистота – це наш скарб, це дорогоцінні дари Божі в нашій душі, це все те, що чинить людьми, Людьми з великої літери, Божими дітьми.
О. Лаврентій Ян Жезіцький OSPPE
Немає коментарів:
Дописати коментар