Проповідувати Царство Боже світлими очима

Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле.
А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде!
Дорогі у Христі, після роздумів над важливістю участі кожного з нас у проповідуванні Царства Божого, вартує застановитися над тим, що проповідь Євангелії має бути СВІТЛОЮ. Це означає, що ми самі спочатку маємо бути наповнені світлом Євангелії і вже потім передавати це світло іншим. Якщо ж ні, то будемо передавати “темряву”...
Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні.
Саме з цієї причини Христос закликає уникати дволичності як у людських відносинах, так у відносинах із Богом. Коли будемо вірні Богу, то будемо наповнені Божим Духом. Коли будемо трошки так, а трошки по-іншому, то в цій путаниці можемо самі загубитися та інших ввести у блуд. Найгірше те, що будемо непомітно віддалюватися від Бога. Ніби хрещений, ніби ходжу до церкви, ніби нікому і погано не роблю, але це “ніби” може винести нам суворий вирок. Невизначеність не допомагає у дорозі до Царства Божого, підкреслює лише незрілість нашого рішення.
Потрібно визначитись: кому будемо служити і згідно яких принципів будемо жити? Цей вибір можемо зробити лише на користь того, кому довіряємо.

Саме тому служіння Богу можливо лише через довіру, ця довіра залишається завжди, бо людина залишається завжди вільною. Господь хоче, щоб ми були завжди вільними у своєму виборі, тому не може нас примушувати, може лише закликати нас, щоб ми Йому довіряли.
Злий дух, натомість після того, як використав нашу довірливість, щоб не втратити нас, робить все, щоб ми не відновили довіру до Бога. Навіює нам страх, непевність, розчарування, смуток, сумнів і все те, що робить нас розгубленими і розсіяними. Не даремно, наверненні люди час свідчать, що в часі гріховного життя їх немов затуманило, або навіть і “відняло розум”.

“Не клопочіться” – це заклик може здатися, що є закликом до анархічного життя, де нікому нічого не потрібно і все буде якось само по-собі. Саме тут потрібно пригадати перші слова про “світлість ока”, або можна ще сказати “про світогляд”, “погляд на життя”. Якщо ти схильний бачити все у смутних кольорах, значить все буде у смутку, навіть Євангельське Світло. Саме тому першою умовою для правдивого Християнського недволичного життя – це є покаяння, тобто зміна життя, зміна мислення, зміна поглядів і переконань.
Вертаючись до заклопотаності, можемо пригадати по своєму досвіді як клопоти нам затемнюють розум, як виснажують наше життя, як травмують нас психічно. Скільки пережитих стресів, скільки недоспаних ночей, скільки фантазій і ілюзій, скільки виснажень та знищення здоров’я? І все заради чого? Заради чиїхось забаганок, або здійснення “рожевих мрій” і непотрібних “заздрісних планів”? Проходять роки і ми все більше розуміємо, що без цього надміру можна було би обійтись.

Довіра – це лік від клопотів
Ви задумувалися над тим, кому важко не клопотатися? Переважно це є люди, які мало довіряють і мало вірять, що все вийде на добро. Клопіткі люди ставлять перш за все досягнення цілі, а не радість від життя. Самі ставлять собі свої цілі і ціле своє життя присвячують на досягнення їх. Ніби все і так має бути, але якщо цілі будуть лише матеріальними? Тоді хіба, що ціле життя має бути лише для цього. Клопіткі люди часто бувають ідеалістами, що не допускають зміни їхніх планів, або їх нездійснення.

Довіра до Бога може бути порятунком від клопотання, яке віддаляє від Царства Божого. Довіра може послужити відновленням у скріпленні простих і щирих відносин із Богом. Це дозволить у свою чергу постійно перебувати у Його присутності і зростати у пізнанні Істини та Життя.
Довіра до Бога може бути ліком наших страхів і переживань. Дуже часто внутрішні грішні пожадання змушують нас кидатися в різні сторони, щоб немов врятувати ситуацію. Дуже часто це відбувається ціною гріха. Коли людина отримує тимчасове вирішення, то ж час показує, що вона все ж таки ризикує втратити радість від життя, а також втрачає свободу та щастя.
Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться.
Ця формула життя була дана християнину колись і сьогодні залишається актуальною. І для тебе також? Чи в залежності від ситуації?
Поглянь у свої очі у хвилині щирості із самим собою і зумієш побачити: світло, або темряву…

Наближаючись до Бога, ставатимеш світлішою: думки, мрії, слова, ставлення до людей... Як відчуєш темряву в середині себе, тоді твої очі не тебе не обмануть, не обмануть також інших, хто буде намагатися подивитися тобі у очі...

Можливо тому ти деколи відводиш погляд, коли хтось дивиться тобі у очі? Можливо тому, ти деколи боїшся заглянути у свої очі, дивлячись у дзеркало? ... Можливо одного дня ти зауважиш, що важко поглянути у очі, після поганого вчинку ... і після поганої думки також.